Постанова № 39564018, 26.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 р. Справа № 805/6771/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Хохленкова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву Красноармійської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Головного управління юстиції в Донецькій області про визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14.05.2014 року ВП № 43290031 незаконними,

ВСТАНОВИВ:

Красноармійська об’єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі по тексту – позивач, або ДПІ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління юстиції в Донецькій області про визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14.05.2014 року ВП № 43290031 незаконними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2008 року по адміністративній справі № 2-а-19876/08 було задоволено позов Красноармійської ДПІ про стягнення податкового боргу з державного підприємства «Селидіввугілля» у сумі 6669333,06 грн.

ДПІ був спрямований виконавчий лист № 2-а-19876/08 від 13.12.2010 р. до ВДВС.

14.05.2014 року відповідачем було прийнято постанову ВП № 43290031 про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», яку позивач отримав 22.05.2014 року.

Позивач вважає дії державного виконавця незаконними, тому що, як на підставу винесення оскаржуваної постанови, відповідач посилається на п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», тоді як цією нормою передбачено відмову у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Також, звертає увагу на те, що як на момент прийняття рішення судом про стягнення з боржника податкового боргу, так і на момент пред’явлення виконавчого листа до стягнення 13.12.2010 року, норми Податкового кодексу України на які посилається відповідач, ще не діяли.

Просить визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14.05.2014 року ВП № 43290031 незаконними.

В судове засідання представник позивача не з’явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце судового розгляд справи був повідомлений належним чином. Проти позову заперечував та надав суду письмові заперечення. Також, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – Красноармійська об’єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є юридичною особою, код ЄДРПОУ 38664077 та суб’єктом владних повноважень.

Відповідач – Головне управління юстиції в Донецькій області, є юридичною особою, код ЄДРПОУ 34898944 та суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження”.

Згідно статтею 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно із ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 3 Закону України “Про державну виконавчу службу” передбачено, що органами державної виконавчої служби є : Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до ст. 5 Закону України № 606-Х1V державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом.

Таким чином, відповідач у справі – суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов’язок по примусовому виконанню рішень.

Виконавчий лист № 2-а-19876/08 про стягнення з боржника ДП «Селидіввугілля» на користь Красноармійської ДПІ грошових коштів був виданий Донецьким окружним адміністративним судом 13.12.2010 року (а.с.4).

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області 14.05.2014 р. прийнято постанову ВП № 43290031 про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.15).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Згідно з п.2 ч.2 ст.21 Закону № 606 на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Тобто, в даному випадку саме на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області покладається обов’язок по примусовому виконанню рішень за якими сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень.

В мотивувальній частині оскаржуваної постанови йдеться про те, що відповідно до Податкового кодексу України, органами стягнення за рішеннями суду про стягнення з платників коштів у рахунок погашення податкового боргу є саме контролюючи органи. Також, відповідач керувався листом ВАСУ від 24.10.2013 року № 1484/12/13-13.

Листом ВАСУ від 24.10.2013 року № 1484/12/13-13, яким керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, роз’яснюється особливий порядок, встановлений Податковим кодексом України, виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу, та що за цим порядком органами стягнення є контролюючи органи в розумінні Податкового кодексу.

Як вже вказувалося вище, постанова Донецького окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 2-а-19876/08 була прийнята 15.10.2008 року та було задоволено позов Красноармійської ДПІ про стягнення податкового боргу з державного підприємства «Селидіввугілля» у сумі 6669333,06 грн. на користь держави.

Тобто, як на момент прийняття постанови Податковий кодекс України ще не набрав чинності.

Відповідно до ст..58 Конституції України, закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, суд зазначає, що правовідносини що виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, повинні регулюватися тими нормативно – правовими актами, які діяли до набрання ним чинності.

Проаналізувавши норми Закону № 606, суд приходить до висновку, що до набрання чинності ПК України, примусове виконання судових рішень по даній категорії справ покладалося на державну виконавчу службу.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача в частині визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, відповідачем суду не надано, а отже позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст.94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.8-11, 94, 112, 158-163, 181 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Красноармійської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Головного управління юстиції в Донецькій області про визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14.05.2014 року ВП № 43290031 незаконними, задовольнити повністю.

Визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14.05.2014 року ВП № 43290031, незаконними.

Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14.05.2014 року ВП № 43290031.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Хохленков О.В.