Ухвала суду № 39561143, 25.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1280/14

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - О.А. Шевчук,

суддів: Л.Є. Зуєвої, А.Г. Федусика,

при секретарі Н.В. Берекет

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08.01.2014 року № 9762825 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; зобов`язати відповідача провести державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за позивачем на нерухоме майно: житловий будинок літ. «А», загальною площею 54,7 кв. м та житловою 31 кв.; житловий будинок літ. «Р» загальною площею 55,6 кв. и та житловою 18,3 кв. м; з житлового будинку літ. «Б»: 3-1 коридор пл. 8,1 кв. м, 3-2 санвузол пл. 3,2 кв. м, 3-3 житлова пл. 17,9 кв. м, 3-4 житлова пл. 10,9 кв. м, 3-5 житлова пл. 20,1 кв. , 3-6 коридор пл. 3,6 кв. м, 3-7 кухня пл. 3 кв. м; котельня літ. «О», сарай літ. «Н», «Л», санвузол літ. «П», огородження № 2, 5, 6, 12, 13, 14, 15, 16; 1/2 мостіння 1, мостіння 11, що складають 61/100 частину домоволодіння, розташованого на земельній ділянці площею 636 кв. м. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 2008 році позивачка успадкувала право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами. В 2013 році позивачка звернулась до реєстраційної служби із завою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, який знаходиться в її фактичному користуванні, додавши відповідний пакет документів. Однак позивачці було відмовлено у проведенні державної реєстрації у зв'язку із ненаданням нею державного акту на право власності на земельну ділянку. При цьому позивачкою було надано документи, які підтверджують її право постійного користування земельною ділянкою, що відповідає переліку документів для проведення реєстрації права власності, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703. Зважаючи на неправомірність оскаржуваного рішення, позивачка звернулась за судовим захистом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що, в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину (спадкова справа № 212/2008, зареєстровано в реєстрі за № 2-1759, а.с.11), виданого Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою 23.09.2009 року, ОСОБА_1 успадкувала 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з подальшим присвоєнням нумерації від 26.10.2012 року № 651р, у фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходяться: житловий будинок літ. «А», загальною площею 54,7 кв. м та житловою 31 кв.; житловий будинок літ. «Р» загальною площею 55,6 кв. и та житловою 18,3 кв. м; з житлового будинку літ. «Б»: 3-1 коридор пл. 8,1 кв. м, 3-2 санвузол пл. 3,2 кв. м, 3-3 житлова пл. 17,9 кв. м, 3-4 житлова пл. 10,9 кв. м, 3-5 житлова пл. 20,1 кв. , 3-6 коридор пл. 3,6 кв. м, 3-7 кухня пл. 3 кв. м; котельня літ. «О», сарай літ. «Н», «Л», санвузол літ. «П», огородження № 2, 5, 6, 12, 13, 14, 15, 16; 1/2 мостіння 1, мостіння 11, що складають 61/100 частину домоволодіння, розташованого на земельній ділянці площею 636 кв. м.

29.09.2008 року Комунальним підприємством «ОМБТІ та РОН» зареєстровано право власності за ОСОБА_1 (номер запису 18420 в книзі 5дом-144) частка: 1/2 на об'єкт: будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

10 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 26.12.2013 року № 9580995 розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зупинено у зв'язку із неподанням заявником документів, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, зокрема: документу, що посвідчує право заявника на земельну ділянку; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; письмової згоди співвласника об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції (а.с. 8).

На виконання вищезазначеного рішення державного реєстратора ОСОБА_1 надано письмову згоду співвласника об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції.

Рішенням від 08.01.2014 року № 976825 державний реєстратор Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області відмовив у державній реєстрації права власності. Оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 (а.с. 9).

Приймаючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскаржуване рішення необґрунтованим, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону, систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Згідно до ч. 1 ст. 8 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV, орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно до ч. 1 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до п.16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 (який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення) (далі - Порядок) за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно до п.23 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктами 26, 27 Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, серед іншого є свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08.01.2014 року № 976825, підставою для його винесення слугувало неусунення заявником у п'ятиденний термін усіх обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.

Отже, з урахуванням надання позивачем письмової згоди співвласника об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції, фактичною підставою для винесення оскаржуваного рішення слугувало неподання заявником документу, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

На момент виникнення спірних правовідносин, процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення) (далі - Порядок).

Як встановлено судом, разом із заявою про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1, серед іншого, було надано документи, які підтверджують право користування земельною ділянкою, зокрема рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 1265 від 01.11.1955 року, яким ОСОБА_2 надано у постійне користування зазначену земельну ділянку (а.с. 25).

У 1929 році ОСОБА_3 в порядку 71-84 арт. Цивільного Кодексу УРСР уклав договір про право забудови із Одеським Округовим Відділом Кмунального Господарства (а.с. 20-24). У свою чергу, ОСОБА_2 подарувала житловий будинок з надвірними спорудами ОСОБА_4 (матір ОСОБА_1) згідно договору від 11.12.1980 року, спадкоємцем якою є ОСОБА_1(а.с. 27, 11).

Статтею 13 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 передбачалося, що земля в Українській РСР надається в користування, серед іншого, громадянам СРСР.

У зв'язку з набранням чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III, стаття 126 якого передбачила посвідчення права постійного користування земельною ділянкою державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 було затверджено форму державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно листа Управління архітектури та містобудування ОМР від 23.03.2009 року № 401пр-с/01-15/387, земельна ділянка площею 0,0525 на по АДРЕСА_1, розташована в зоні індивідуальної житлової забудови і частково в межах магістралі безперервного руху «Південь-Північ», що проектується. У свою чергу, проектна документації на будівництво магістралі «Південь-Північ» в районі АДРЕСА_1 не розроблена, у зв'язку із чим передача земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд є неможливою до розробки відповідної проектної документації.

Таким чином, позивач тимчасово (до розробки проектної документації на будівництво магістралі «Південь-Північ» в районі АДРЕСА_1) позбавлена можливості отримати державний акт на право власності на земельну ділянку. Однак, позивачем до державного реєстратора було надано документи, які підтверджують речове право (право користування) позивача на земельну ділянку, на якій розташоване успадковане майно.

Відповідно до ч.3 ст.1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи з обов`язку захисту прав власника майна, судова колегія приходить до висновку, що у державного реєстратора були всі підстави для проведення державної реєстрації права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик