Постанова № 39560971, 10.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 р. Справа № 805/1834/13-а

час прийняття постанови 14 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

суддів Давиденко Т.В., Спасової Н.В.,

при секретарі Бебешко Ю.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Леонова В.О. діє за дов. від 11.01.13р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дії та скасування наказу від 04.12.2012 року №1794/5,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дії та скасування наказу від 04.12.2012 року №1794/5.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в грудні 2012 року ним отримано поштою акт Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, на підставі якого анульована ліцензія.

Однак, позивач зазначає, що фактично від проведення перевірки він не відмовлявся та його відсутність за місцем реєстрації не може вважатися відмовою в проведені перевірки.

Крім того, позивач вказує, що для проведення планової перевірки додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов необхідні, у тому числі, наступні документи, а саме: перелік питань для здійснення планових заходів, який затверджений наказом, а в разі не затвердження цього переліку, вважається, що суб'єкт господарювання відноситься до суб'єктів господарювання з незначним ступенем ризику і перевірка їх діяльності здійснюється раз на п'ять років.

Враховуючи те, що Державний департамент з питань банкрутства вже здійснював планову перевірку позивача з 02.08.2010 р. по 06.08.2010 р., то плановий захід відносно нього не може бути проведений до 02.08.2015 р., тобто відповідач перевищив свої повноваження та порушив вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Також, позивач зазначив, що з 19.11.2012 року по 03.12.2012 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в Центральній міській клінічній лікарні № 1 м. Донецька, а тому його відсутність за місцем реєстрації обумовлена об'єктивним обставинами.

Враховуючи наведене, позивач просить скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1794/5 від 04.12.2012 року в частині анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих серія НОМЕР_2 виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, як такий, що прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи позовної заяви, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував, посилаючись на те, що здійснюючи перевірку ліцензійних умов та приймаючи наказ про анулювання ліцензії позивача відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, яке регулює спірні питання, зокрема, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а тому просив відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Третя особа в судове засіданні не з'явилась, була повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

Так, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності, присвоєний ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

24.12.2008 року Державним департаментом з питань банкрутства фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на підставі рішення від 24.12.2008 року № 216-50-17/3868 видана ліцензія серії НОМЕР_2 на проведення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) зі строком дії ліцензії з 26.12.2008 по 25.12.2013 р.р. (а.с. 14).

В судовому засіданні встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2012 року № 1550/5 створено комісію з проведення планової перевірки додержання арбітражним керуючим ОСОБА_1 ліцензійних умов провадження господарської діяльності, з 19 по 23 листопада 2012 року.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що 25.10.2012 року на адресу місця проживання арбітражного керуючого рекомендованим листом направлено повідомлення про проведення планової перевірки № 15 від 22.10.2012 року (а.с. 29).

Також, судом встановлено, що з метою проведення планового заходу щодо проведення перевірки, комісією 19.11.2012 року, 20.11.2012 року, 21.11.2012 року та 22.11.2012 року здійснено виїзд за адресою, зазначеною у ліцензії арбітражного керуючого ОСОБА_1, але у зв'язку з відсутністю останнього, розпочати проведення планової перевірки виявилось неможливим, у зв'язку з чим комісією складено акти про відсутність арбітражного керуючого за місцем реєстрації, а саме: Донецька область, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 194/22.

Таким чином, на думку відповідача, відсутність арбітражного керуючого за місцем проживання, вважається відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки, у зв'язку з цим 23.11.2012 року Департаментом нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу складений акт № 24 про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки (а.с. 19-22).

04.12.2012 року Міністерство юстиції України прийняло наказ № 1794/5 про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), згідно якого анульована ліцензія серії НОМЕР_2 від 26.12.2008 року, що видана фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), на підставі акта Міністерства юстиції про відмову арбітражного керуючого у проведенні перевірки від 23.11.22012 року № 24 (а.с. 16-17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно листка непрацездатності серії АВШ № 245298 виданого Центральною міською клінічною лікарнею № 1 м. Донецька 03 грудня 2012 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні кардіологічного відділення вищезазначеного закладу охорони здоров'я з 19.11.2012 року по 03.12.2012 року включно (а.с. 34).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування встановлює Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Згідно п. 31 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає господарська діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Частиною 2 статті 4 цього Закону визначено, що реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, уповноважені законом державні колегіальні органи, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.

Згідно п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування» від 14.11.2000 року № 1698 Міністерство юстиції входить до переліку органів ліцензування та до його повноважень віднесене ліцензування діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Відповідно до п.п. 34 п. 4 Положення «Про Міністерство юстиції України», затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 395/2011, Міністерство юстиції України, відповідно до покладених на нього завдань здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - підприємців, які провадять діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори), видає, переоформлює та анулює ліцензії, видає копії та дублікати ліцензій на провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), приймає рішення про визнання таких ліцензій недійсними.

Пунктом 7 Положення «Про міністерство юстиції України» визначено, що Мін'юст України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно суб'єктів господарювання у сфері провадження господарської діяльності та якому надані повноваження щодо ліцензування діяльності арбітражних керуючих.

Згідно п. 40, 41 Положення «Про Міністерство юстиції України», затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 395/2011, Мін'юст, зокрема, затверджує ліцензійні умови провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та порядок контролю за їх додержанням та здійснює у межах повноважень контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов.

Відповідно до Законів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон), Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 395, постанов Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 року № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» (із змінами) та від 14.11.2000 року № 698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» (із змінами) розроблені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених Наказом Міністра юстиції України від 14.10.2011 року № 3176/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17.10.2011 року за № 1196/19934.

Згідно п. 1.4 Ліцензійних умов арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) зобов'язані привести свою діяльність у відповідність до цих Ліцензійних умов протягом місяця з дня набрання чинності цими Ліцензійними умовами.

Повноваження органу державного нагляду визначені статтею 6 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» згідно якого, орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

- забезпечувати виконання законодавства у сфері ліцензування;

- затверджувати ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності

та порядок контролю за їх додержанням за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, крім випадків, передбачених цим Законом;

- видавати та переоформлювати ліцензії, видавати дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймати рішення про визнання ліцензій недійсними;

- здійснювати у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов;

- видавати розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

- анулювати ліцензії на певний вид господарської діяльності;

- формувати і вести ліцензійний реєстр.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» орган ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади чи державний колегіальний орган, що здійснює передбачені цією статтею повноваження, може делегувати їх своїм структурним територіальним підрозділам.

Частиною 8 статті 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено, що контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Нагляд і контроль у сфері ліцензування регламентується статтею 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», частиною 1 якої визначено, що державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування.

Орган ліцензування під час перевірки надає спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування рішення та інші документи з питань ліцензування та забезпечує умови для проведення перевірки.

За результатами перевірки спеціально уповноважений орган з питань ліцензування протягом п'яти робочих днів з дня закінчення перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася, другий - зберігається спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

У разі виявлення порушень органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше ніж за п'ять робочих днів з дати складання акта перевірки видає розпорядження про усунення органом ліцензування порушень законодавства у сфері ліцензування.

Орган ліцензування, який одержав розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про усунення виявлених порушень.

Контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, на які згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік.

Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення.

За результатами перевірки орган ліцензування в останній день перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник видається керівнику юридичної особи або фізичній особі - підприємцю, який перевірявся, другий - зберігається органом ліцензування.

Тобто, здійснюючи перевірку позивача щодо дотримання ним Ліцензійних умов, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Як вбачається з наказу, який оскаржується, в основу його прийняття покладений акт про відмову ліцензіата в проведенні планової перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

В судовому засіданні встановлено, що спірний наказ прийнято відповідачем 04 грудня 2012 року, проте на адресу позивача надіслано лише 12.12.2012 року, про що свідчить поштовий штамп відділення зв'язку на конверті (а.с. 18), що є порушенням вимог ч. 2 ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» підставами для анулювання ліцензії є, в тому числі акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Як зазначалось раніше, в актах про відмову ліцензіата в проведені позапланової перевірки зафіксовано, що арбітражний керуючий відсутній за адресою, зазначеною у ліцензії.

Відповідно до п. 4.3 Розділу IV Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.10.2011 року № 3177/5 відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважаються:

- відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника у час, визначений органом державного контролю, для проведення перевірки;

- відмова арбітражного керуючого забезпечити умови для проведення перевірки або надати всі необхідні документи, що підтверджують додержання ним вимог Ліцензійних умов;

- безпідставна відмова арбітражного керуючого в доступі комісії з перевірки на територію, до будівель, споруд та інших приміщень боржника (банкрута) або арбітражного керуючого для з'ясування питань, безпосередньо пов'язаних з перевіркою.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не надано суду доказів відмови ліцензіата або уповноваженої особи надати всі необхідні документи, що підтверджують додержання вимог Ліцензійних умов, або створення ліцензіатом або уповноваженою особою перешкод для проведення комісією планової (позапланової) перевірки (відмова в доступі комісії на територію, до будівель, споруд та інших приміщень), або відмови арбітражного керуючого забезпечити умови для проведення перевірки або надати всі необхідні документи, що підтверджують додержання ним вимог Ліцензійних умов.

Натомість, позивачем надано листок непрацездатності, з якого вбачається, що з 19.11.2012 року по 03.12.2012 року він знаходився в кардіологічному відділенні на стаціонарному лікуванні, у зв'язку з чим не мав можливості бути присутнім за місцем своєї реєстрації.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 2.6. Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) встановлено, що орган державного контролю здійснює планові перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення планової перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення про проведення планової перевірки (додаток 3) надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного контролю або вручається особисто під розписку.

Тобто, вказаною нормою встановлено, що орган державного контролю повинен бути впевнений, що арбітражного керуючого було належним чином повідомлено про проведення планової перевірки.

Проте, відповідних доказів про належне повідомлення позивача про проведення планової перевірки представниками відповідача не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем факт жодної дії позивача щодо відмови або перешкоджання в проведені перевірки не доведений, відсутність посадових осіб за юридичною адресою під час спроби провести перевірку сама по собі не є відмовою в проведенні перевірки, інших фактів щодо відмови в проведені перевірки фахівцями відповідача в акті не зафіксовано.

Таким чином, суд вважає, що комісією в акті зроблений передчасний та помилковий висновок про відмову позивача в проведені перевірки, тому такий акт не може бути підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів відмови або перешкоджання позивачем в проведені перевірки Ліцензійних умов, відсутність посадових осіб за юридичною адресою під час спроби провести перевірку не є відмовою в проведенні перевірки, інших фактів щодо відмови в проведені перевірки комісією в акті не зафіксовано, суд вважає, що такий акт не може бути підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії, тому позовні вимоги про скасування наказу Міністерства юстиції України № 1794/5 від 04.12.2012 року в частині анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих серія НОМЕР_2 виданої фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, як такого, що прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 69-72, ст. 71, ст. 72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дії та скасування наказу від 04.12.2012 року №1794/5 - задовольнити повністю.

Скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1794/5 від 04.12.2012 року в частині анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих серія НОМЕР_2 виданий фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, як такий що прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784005, ЄДРПОУ 38034015, МФО 834016, банк отримувача ГУ КСУ у Донецькій області) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів.

Головуючий суддя Тарасенко І.М.

Судді Давиденко Т.В.

Спасова Н.В.