Постанова № 39560147, 25.06.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1044/14-a

"25" червня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Ходачкевич Н.І.

при секретарі судового засідання за участю: Цимбал А.

прокурора: Свачій М.І.

представника позивача: Муха Ю,М.

представника відповідача: Баранець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Заступника прокурора м. Тернополя в інтересах Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариство з обмеженою відповідальністю "Сахара" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Тернополя в інтересах Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Сахара" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не працевлаштував у 2013 році трьох інвалідів згідно нормативу робочих місць, відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", і за вказане незайняте інвалідами місце самостійно не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції в розмірі 37209,39 грн., що стало підставою нарахування пені у розмірі 323,64 грн. У зв'язку з цим Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувшись до суду із даним позовом, просить стягнути з відповідача вищезазначені суми адміністративно-господарських санкцій та пені в судовому порядку. Крім того зазначив, що звіт про наявність вакансій форми № 3-ПН на адресу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості не надходив..

В судовому засіданні представник позивача, представник прокуратури позов підтримали та просять задовольнити позовні вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення проти позову, пояснив, що товариством з обмеженою відповідальністю «Сахара» на протязі 2013 року було вчинено усіх можливих заходів щодо працевлаштування на підприємстві інвалідів, зокрема: подавало звіт про наявність вакансій форми № 3-ПН та звіти "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"форми № 10-ПІ, однак за цей період працівники - інваліди не направлялись. З наведеного у запереченнях, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, заявлених до нього Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та в запереченнях проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-XII (надалі за текстом - Закон №875-XII).

Згідно з положеннями статті 18 Закону України № 875-ХІІ - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Приймаючи до уваги те, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону N 875-XII.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України № 875-ХІІ - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною 2 статті 19 Закону N 875-XII - зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 3 цієї ж статті - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 5 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"№42 від 10.02.2007 року - затверджено звіт форми №10-ПІ.

Як вбачається з листа Тернопільського міськрайонного центру зайнятості №04/59/2528 від 05.05.2014р. відповідач не інформував міськрайонний ценрт зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН "Звіт про наявність вакансій". Крім того, Тернопільським центром зайнятості направлено на адресу відповідача лист від 30.04.2014р. та список інвалідів для раціонального їх працевлаштування.

Враховуючи чисельність штатних працівників підприємства, для виконання нормативу робочих місць для інвалідів відповідно до ст. 19 Закону №875-XII середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів, які повинні були працювати на підприємстві на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII, у 2013 році - становить 4 особи. Але в порушення вимог Закону у товаристві з обмеженою відповідальністю "Сахара" працював лише 1 інвалід.

Разом з цим, під час розгляду даної справи, суд прийшов до висновку, що відповідач в 2013 році визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів - не забезпечив, та належного інформування відповідних органів про наявність на підприємстві вакансії для працевлаштування інвалідів - не вчинив.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Частиною четвертою статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" №803-XII встановлено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З аналізу положень ст.ст. 18, 19 Закону №875-XII та статті 20 Закону №803-ХІІ вбачається, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок №70), затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

У відповідності до пункту 2 вказаного Порядку №70, окрім обов'язку подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, - на роботодавців покладено обов'язок подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Водночас, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" (який був чинним до вступу в дію Наказу Міністерства соціальної політики "Про затвердження форми звітності № 3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" № 316 від 31.05.2013 року) - було затверджено Інструкцію щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців.

При цьому, форма звіту №3-ПН, затвердженого вказаною Інструкцією, окрім граф про характеристику вакантного місця та основних вимог до претендента на вакансію, містяться також графи 13 - 15, які заповнюються, якщо до претендента на вакантне робоче місце (посаду) висуваються додаткові (особливі) вимоги.

Так, зокрема, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під окремими шифрами. Так, у разі працевлаштування інваліда зазначається потреба в працівнику за такою категорією громадян за шифром -" 11 -інваліди".

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, у 2013 році відповідач подавав інформацію про вакансії робочих місць для інвалідів до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, але у звітах про попит на робочу силу (вакансії) форми 3 -ПН) за 23 липня 2013 року, за 1 серпня 2013 року, за 9 серпня 20132 року, за 16 серпня 2013 року.,02 вересня 2013 року, за 04 вересня 2013 року, за 16 вересня 2013 року, за 14 жовтня 2013 року, за 22 жовтня 2014 року, за 04 листопада 2013 року., за 07 листопада 2014 року, за 18 листопада 2013 року, 21 листопада 2013 року, за 25 листопада 2013 року, 02 грудня 2013 року, від 03 грудня 2013 року, від 17 грудня 2013 року інформація була подана до центру зайнятості не в повному обсязі, а саме в графі "додаткові вимоги" відповідні категорії громадян, а саме "інваліди" відсутні відмітки про працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим суд вважає, що всупереч вимогам статті 18 Закону України "Про зайнятість населення", ТзОВ «Сахара» не вжив усіх передбачених законодавством заходів для забезпечення інвалідів впродовж 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 2 статті 20 Закону № 875-XII - встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При цьому, частиною 4 цієї ж статті визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Аналогічні положення щодо строку сплати адміністративно-господарських санкцій, визначений до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, закріплені пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що за робочі місця, призначені для працевлаштування трьох інвалідів і не зайняті інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у відповідному розмірі - 37209,39 грн. за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме, із розрахунку заборгованості, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу на суму несплаченої заборгованості станом на час подачі даного позову до суду нараховано пеню - в розмірі 323,64 грн.

Станом на дату розгляду справи доказів сплати адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач не подав, що свідчить про несплату вказаних вище сум відповідачем у добровільному порядку.

Щодо заперечнь відповідача слід зазначити.

Як вбачається з матеріалів справи доказом направлення "Звіту про наявність вакансій" форми № 3-ПН позивачем представлено реєстр простої вихідної креспонденції. Згідно абз 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270 ( 270-2009-п ), визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Отже, факт отримання відповідачем вищезазначеного звіту міг би підтверджуватись наявністю підпису представника відповідача на повідомленні про отримання поштового відправлення, другому екземплярі документів або підтверджуватись іншим чином при прийнятті документів. Проте, Звіт про наявність вакансій форми № 3-ПН не надходив на адресу відповідача та не був отриманий представником відповідача або будь-яким іншим чином.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що відповідач не забезпечив виконання встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не надавав, відповідно до встановленого законом порядку, державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, а також - самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими та відповідають чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара"( м. Тернопіль, вул. Коцюбинського,6, код ЄДРПОУ 31138408) на користьь державного бюджету в особі Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 37209,39 грн. та пеню в розмірі 323,64 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений 01.07.2014 року.

Суддя Ходачкевич Н.І.

копія вірна

Суддя Ходачкевич Н.І.