Постанова № 39560130, 26.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2014 року № 826/7890/14

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Київського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 1 604,36 грн.

Ухвалою суду від 10 червня 2014 року відкрито скорочене провадження у справі та зобов'язано відповідача у десятиденний строк з дня одержання копії цієї ухвали, але не пізніше 25 червня 2014 року подати до суду заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження.

Відповідач у визначений судом строк заперечення на позовну заяву не надала, заяву про визнання позову також суду не надіслала. Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття скороченого провадження за адресою місця проживання ОСОБА_1.

За правилами, встановленими пунктом 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на закони України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та зазначає, що ОСОБА_1 незаконно отримала матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі 1 604,36 грн., оскільки під час перебування на обліку в Солом'янському районному центрі зайнятості як безробітна була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

12 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного центру зайнятості в м. Києві із заявою про надання статусу безробітного відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" з призначенням допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". ОСОБА_1 у заяві зазначила, що вона пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримує, не є суб'єктом підприємницької діяльності, не отримує відповідно до законодавства допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного (6-річного) віку; допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду за: дитиною-інвалідом, інвалідом І групи, особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує догляду або досягла 80-річного віку, грошову допомогу по догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду. Також в заяві ОСОБА_1 вказала на те, що вона не є членом особистого селянського господарства, фермером або членом фермерського господарства та не навчається на денній (очній) формі навчання.

Наказом Солом'янського районного центру зайнятості в м. Києві № НТ140319 від 19 березня 2014 року ОСОБА_1 надано статус безробітної та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 19 березня 2014 року по 13 березня 2015 року.

Наказом Солом'янського районного центру зайнятості в м. Києві № НТ140418 від 18 квітня 2014 року припинено ОСОБА_1 виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості відповідно до підпункту 8 пункту 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та припинено реєстрацію безробітного у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідно до абзацу дев'ятнадцятого підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, та вирішено повернути виплачені кошти за період з 19 березня 2014 року по 8 квітня 2014 року у розмірі 1 604,36 грн.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1533-ІІІ) право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно статті 23 Закону № 1533-ІІІ застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

У відповідності до підпункту 8 частини першої статті 31 Закону № 1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Згідно абзацу дев'ятнадцятого підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, територіальний орган припиняє реєстрацію особи, як безробітного з дня встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації.

У відповідності до пункту 6.14. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2014 року до Солом'янського районного центру зайнятості в м. Києві надійшов лист відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 28 березня 2014 року № 1578/11.5-18, згідно якого ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована Жовтневою районною державною адміністрацією м. Києва 7 березня 2001 року (реєстраційна справа № 5881) та значиться в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності, що діяв до 1 квітня 2004 року. В листі також вказано про те, що документи для припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 до органу реєстрації не подавалися.

Таким чином, Солом'янським районним центром зайнятості в м. Києві по результатам перевірки встановлено, що ОСОБА_1 належить до категорії зайнятого населення, в зв'язку з чим прийнято рішення про повернення виплачених ОСОБА_1 коштів.

Згідно довідки Солом'янського районного центру зайнятості, ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю за період з 19 березня 2014 року по 8 квітня 2014 року в розмірі 1 604,36 грн.

Відповідно до статті 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2014 року Солом'янський районний центр зайнятості направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення про необхідність повернення коштів у розмірі 1 604,36 грн., яке відповідач отримала 29 квітня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте відповідачем отримані кошти в розмірі 1 604,36 грн. не повернуті. Доказів зворотнього суду не пред'явлено.

Згідно пункту 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку (стаття 39 Закону № 1533-ІІІ).

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу зайнятості України, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 19/2013, Державна служба зайнятості України (далі - Служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

У відповідності до підпункту 30 пункту 4 Положення про Державну службу зайнятості України служба відповідно до покладених на неї завдань представляє інтереси Фонду в судових та інших органах, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями з питань соціального захисту, а також з органами соціального страхування на випадок безробіття іноземних держав, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини.

Згідно пункту 6 розділу 3 Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого директором Державного центру зайнятості 18 травня 2011 року, одним із основних завдань Київського міського центру зайнятості є контроль за цільовим використанням коштів Фонду.

Київський міський центр зайнятості, відповідно до покладених на нього завдань, представляє інтереси Фонду в судових та інших органах (пункт 11 розділу 4 Положення) та має право стягувати кошти у випадках, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 під час отримання допомоги по безробіттю була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 98, 160-163, 1832, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: 03126, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, р/р 37179301900001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код 03491091, одержувач: Київський міський центр зайнятості) кошти у розмірі 1 604 (одна тисяча шістсот чотири) грн. 36 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до пунктів 9, 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.А.Бояринцева