Ухвала суду № 39558268, 02.07.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року справа №805/5551/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Лях О.П., Старосуд М.І., секретар судового засідання Турко І.Б., за участю представника відповідача Лобата О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 р. у справі № 805/5551/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2014 року № 0000394600/0/7103/28-03-46-05763599,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі відповідач, Спеціалізована ДПІ), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2014 року № 0000394600/0/7103/28-03-46-05763599.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом проведена перевірка податкової звітності з податку на додану вартість позивача за січень 2014 року та 12.03.2014 року посадовими особами контролюючого органу складено акт перевірки № 112/28-03-46-05763599 відповідно до якого виявлено порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, те що заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації з ПДВ за листопад та грудень 2013 року подано після закінчення встановленого Податковим кодексом України терміну звітного податкового періоду, в якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Податковою службою України на підставі вищевказаного акту 02.04.2014 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000394600/0/7103/28-03-46-05763599, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 88438,00 грн.

З податковим повідомленням-рішенням № 0000394600/0/7103/28-03-46-05763599 від 02.04.2014 року позивач не згоден, оскільки він не включав суми ПДВ у податкових деклараціях за листопад та грудень 2013 року, а скориставшись своїм правом, наданим Податковим кодексом України, включив їх в податковій декларації за січень 2014 року разом з Додатком № 8.

Просить визнати протиправним та скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 р. у справі № 805/5551/14 позовні вимоги задоволено.

Визнано податкове повідомлення - рішення від 02.04.2014 року № 0000394600/0/7103/28-03-46-05763599, протиправним.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 02.04.2014 року № 0000394600/0/7103/28-03-46-05763599.

Не погодившись з вказаною постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Вказує, що відповідно до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПКУ суми податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК) не відносяться до податкового кредиту. Тому, правило абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПКУ щодо права на включення до податкового періоду суму податку на додану вартість на протязі 365 днів, на цього платника податків не розповсюджується. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

19.02.2014 року Публічним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод" подана податкова декларація з податку на додану вартість з додатками за січень 2014 року, якою задекларовано податковий кредит на суму 18 565 599 грн. (а.с. 19-20).

До вказаної податкової декларації надано Додаток № 5 - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.21-26).

До вказаної податкової декларації також надано Додаток № 8 - заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (а.с. 28).

Податковою накладною від 27.12.2013 року № 27 підтверджується поставка товару від ТОВ "РОСКВІТ" на адресу ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" на суму 26718,72 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 4453,12 грн. (а.с. 29).

Податковою накладною від 23.12.2013 року № 11005 підтверджується надання агентських послуг від ТОВ "СІТІЗЕТ" на адресу ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" на суму 90744,00 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 15124,00 грн. (а.с. 30).

Відповідно акту про виконанні агентські послуги № 3 від 23.12.2013 року підтверджується надання агентських послуг від ТОВ "СІТІЗЕТ" на адресу ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" на суму 90744,00 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 15124,00 грн. (а.с. 33)

Податковою накладною від 30.11.2013 року № 139 підтверджується поставка товару від ПрАТ "Українська гірничо - металургійна компанія" на адресу ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" на суму 234356,20 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 39059,37 грн. (а.с.31).

Податковою накладною від 30.11.2013 року № 157 підтверджується поставка товару від ПрАТ "Українська гірничо - металургійна компанія" на адресу ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" на суму 175994,98 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 29332,50 грн. (а.с. 32).

Податковою накладною від 16.11.2013 року № 111 підтверджується поставка товару від ПрАТ "Українська гірничо - металургійна компанія" на адресу ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" на суму 328129,98 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 54688,33 грн. (а.с.75).

Згідно з Додатком № 2 до податкової накладної № 111 від 16.11.2013 року - розрахунку № 168 від 16.11.2013 року, проведено коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту складає 468,99 грн. (а.с.38).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру накладних № 18162700 від 18.02.2014 року податкові накладні № 11005 від 23.12.2013 року, № 27 від 27.12.2013 року, № 139 від 30.11.2013 року, № 157 від 30.11.2013 року та № 168 від 16.11.2013 року до Єдиного реєстру податкових накладних не внесено (а.с. 39).

12.03.2014 року за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Публічного акціонерного товариство "Новокраматорський машинобудівний завод" складено акт № 112/28-03-46-05763599, яким встановлено порушення вимог п. 201.10 ст. 201, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, виявлених у тому що: заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації з ПДВ за січень 2014 року подано після закінчення встановленого терміну звітного періоду, у якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, та таким чином було завищено податковий кредит за січень 2014 року на суму 88438 грн. (а.с. 41-46).

20.03.2014 року позивачем подані до відповідача заперечення № 015/754 щодо вищевказаного акту перевірки (а.с. 49-53).

За результатами розгляду яких відповіддю № 6880/10/28-03-46 від 01.04.2014 року позивачу повідомлено, що відповідачем не встановлено підстав для скасування висновків акту № 112/28-03-46-05763599 від 12.03.2014 року, та заперечення залишено без задоволення (а.с. 54-56).

На підставі акту № 112/28-03-46-05763599 від 12.03.2014 року відповідачем 02.04.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми "В4" № 0000394600/0/7103/28-03-46-05763599 на суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 88438,00 грн. (а.с.48).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах. При цьому, Податковий кодекс України не обмежує термін « у попередніх податкових періодах» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному. А тому, будь-який період, який передує звітному, є попереднім до звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів ( послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 16 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної), податкова вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у п. 2 цього Порядку (п. 5 Порядку заповнення податкової накладної), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 16 Порядку заповнення податкової накладної).

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з абз.11 п. 201.10 ст. 210 Податкового Кодексу України (в редакції що діяла до 01.01.2014 року) у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З 01.01.2014 року ця норма була доповнена реченням про зберігання платником податків такого права протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Враховуючи внесені зміни до Податкового Кодексу України, колегія суддів погоджується з виснавками суду першої інстанції, що заява зі скаргою на постачальника в разі порушення ним порядку заповнення податкової накладної та/або порядку її реєстрації в Єдиному реєстрі подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту, що і відбулося в даному випадку.

Зазначений висновок спростовує, доводи апеляційної скарги, про порушення позивачем встановленого терміну звітного періоду в якому виникло право на віднесення сум податку до податкового періоду.

А тому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при розгляді справи не встановлено порушення з боку позивача норми п.п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а податковий кредит та від'ємне значення з ПДВ за січень 2014 року сформовано правомірно, через що заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 02.04.2014 року № 0000394600/0/7103/28-03-46-05763599 підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 р. у справі № 805/5551/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала суду складена 03.07.2014 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

О.П. Лях

М.І. Старосуд