Рішення № 39557127, 02.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10113/14 02.07.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київцемент»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат»

про стягнення 308 985,14 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Іваницька О. П. - представник за довіреністю № 1 від 08.01.2014 р.;

від відповідача: Асаул Б. В. - представник за довіреністю від 03.03.14

В судовому засіданні 02.07.2014. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київцемент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» про стягнення 308 985,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 01.04.2013 року між сторонами було укладено договір на поставки цементу № Дц 67-04-2013, відповідно до якого позивач зобов'язався передати (поставити) відповідачу цемент в кількості, асортименті, по ціні та на умовах, зазначених в договорі, а відповідач зобов'язався прийняти цей цемент та оплатити. За доводами позивача, останнім за період з 22.07.2013 по 26.07.2013 було поставлено відповідачу цемент на суму 270 282,40 грн, що підтверджується накладними, які підписані в тому числі уповноваженим представником відповідача за довіреністю. Проте, відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за цим договором, суму за отриманий товар не сплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 270 282,40 грн. За неналежне виконання договірних зобов'язань, з посиланням на п. 8.2. договору та ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 18 487,14 грн та 10% річних у сумі 20 215,60 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2014 за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/10113/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2014.

04.06.2014 та 10.06.2014 через відділ діловодства Господарського суду м. Києві від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судовому засіданні 18.06.2014 за клопотанням представника відповідача оголошувалась перерва до 25.06.2014.

У судовому засіданні 25.06.2014 представник позивача повідомила суд про надходження від відповідача коштів у сумі 10 000,00 грн на виконання умов договору, та подала суду для долучення до матеріалів справи довідку про заборгованість відповідача, яка станом на 24.06.2014 р. становить 260 282,40 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факт часткової оплати та просив суд відкласти розгляд справи та надати час для можливого врегулювання спору мирним шляхом.

Клопотання судом було задоволено та оголошено перерву у судовому засіданні до 02.07.2014.

У судовому засіданні 02.07.2014 представник позивача повідомила суд про не врегулювання спору між сторонами, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача доказів врегулювання спору між сторонами суду не надав, доказів сплати заборгованості чи заперечень проти позову також суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Київцемент» (надалі - позивач. постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» (надалі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № Дц 67-04-2013 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця цемент, в кількості, асортименті, по ціні та на умовах, зазначених цим договором, а покупець зобов'язувався прийняти цемент і сплатити за нього визначену цим договором ціну.

У п. 2.1 договору сторони погодили, що загальна кількість цементу, що повинен бути поставлений постачальником покупцю за цим договором протягом 2013 року, визначається сторонами згідно з додатками до цього договору, яким сторони визначають обсяг поставок, ціну та умови поставки цементу на певний строк, вказаний в такому додатку. Такі додатки до договору укладаються, як правило, щодо поставок цементу на період 1 календарний місяць.

Як свідчать матеріали справи сторонами укладалися додатки № 1 від 01.04.2013 р., № 2 від 01.05.2013 р., № 3 від 01.07.2013 р. та № 4 від 01.08.2013 р. до договору поставки, якими визначали кількість, марку цементу та ціну.

За доводами позивача, на виконання умов договору та додатку № 3 до нього позивачем було поставлено відповідачу цемент на суму 299 956,80 грн, що підтверджується накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, а саме: № КС00001901 від 22.07.2013 р. на суму 34 465,60 грн; № КС00001948 від 24.07.2013 р. на суму 33 820,80 грн; № КС00001965 від 24.07.2013 р. на суму 35 380,80 грн; № КС00001973 від 24.07.2013 р. на суму 35 862,40 грн; № КС00001989 від 25.07.2013 р. на суму 31 428,80 грн; № КС00001992 від 25.07.2013 р. на суму 32 864,00 грн; № КС00001997 від 25.07.2013 р. на суму 29 744,00 грн; № КС00002001 від 26.07.2013 р. на суму 34 632,00 грн; № КС00002004 від 26.07.2013 р. на суму 33 758,40 грн. Відповідачем було частково оплачено отриманий товар лише за накладною № КС00001901 від 22.07.2013 р. у сумі 29 674,40 грн, що підтверджується завіреними копіями виписками з банківських рахунків позивача, а тому борг на момент подачі позовної заяви до суду становить 270 282,40 грн.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо вчасності та повноти сплати платежів за отриманий товар.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 7. 4.2. договору покупець зобов'язаний оплатити партію цементу, вказану у відповідній заявці, авансом до дати поставки замовленої партії цементу, тобто шляхом внесення передплати в розмірі 100% вартості замовленої партії цементу.

У п. 7.3. договору сторони визначили, що незважаючи на викладене в п. 7.2. цього договору, сторони цим домовились, що у виключних випадках постачальник може достроково виконати свої зобов'язання за цим договором та здійснити поставку цементу покупцю до здійснення ним авансового платежу (передплати) за такий цемент. В цьому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлену йому партію цементу протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки такої партії цементу.

У додатку № 3 від 01.07.2013 р. до договору поставки, сторони визначили, що кількість цементу (по маркам) визначену у додатку, постачальник повинен поставити, а покупець оплатити та прийняти протягом періоду з 01 липня 2913 р. по 31 липня 2013 р.

Згідно з ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснював часткову оплату за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

14.04.2013 р. та 12.05.2014 р. позивач направив відповідачу претензії відповідно за № 102 та № 118 в якому просив погасити заборгованість. За доводами позивача, відповідь на претензії не надходило, борг не погашений.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складала на момент подачі позовної заяви до суду 270 282,40 грн.

В процесі розгляду справи по суті відповідачем 11.06.2014 р. було перераховано на р/рахунок позивача 10 000,00 грн, як оплату за договором № Дц 67-04-2013 р., що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки факт часткового погашення заборгованості відповідачем перед позивачем станом на момент винесення рішення сторонами доведено, тому суд припиняє провадження у справі в частині суми основної заборгованості в розмірі 10 000,00 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 260 282,40 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 18 487,14 та 10% річних у розмірі 20 215,60 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 8.2. договору поставки передбачає, що в разі порушення покупцем строків оплати цементу, покупець зобов'язаний сплатити покупцю додатково проценти в розмірі 10% річних, які нараховуються на розмір несплачених покупцем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати та нараховуються за весь період прострочення оплати, а їх нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості покупцем.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 18 487,14 та 10% річних у розмірі 20 215,60 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, що міститься в матеріалах позовної заяви.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором поставки.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі щодо стягнення 10 000,00 грн основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» (02222, м. Київ, вул.. Теодора Драйзера, буд 46, кв. 34, ідентифікаційний код 32527965) на користь Публічного акціонерного товариства «Київцемент» (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 26, ідентифікаційний код 04880386) 260 282 (двісті шістдесят тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 40 коп. - основного боргу; 18 487 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 14 коп. - інфляційних втрат; 20 215 (двадцять тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 60 коп. - 10 % річних та 6 179 (шість тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 70 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.07.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.