Ухвала суду № 39553793, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/800/61584/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Весельської Т.Ф., Заїки М.М., Малиніна В.В. (доповідач),

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила суд визнати протиправними дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Рівненській області щодо відмови у наданні їй, як адвокату, інформації на адвокатський запит №24-073 від 24.07.2013 року та зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у Рівненській області надати інформацію, що була викладена в адвокатському запиті №24-073 від 24.07.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вказуючи, на допущені судами, на думку позивача, неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить їх рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,позивач здійснює адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 про право на заняття адвокатською діяльністю, яке видане на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12.03.2004 року№16 (а.с.8).

Позивачем був направлений відповідачу адвокатський запит №24-073 від 24.07.2013 року, в якому просила надати інформацію про те, чи зареєстроване за ТОВ "ЄВРОПАК" право власності на нерухоме майно та надати перелік такого майна, при цьому надавши копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копію ордера № 512000001 від 03.07.2013 року на надання правової допомоги (а.с.6-9).

Листом від 01.08.2013 року №8693/03.2-09/19 державний реєстратор відмовив позивачу у задоволенні адвокатського запиту (а.с.10-11).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що частина 4 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» закріплює захист даних Державного реєстру прав від несанкціонованого доступу до даних реєстру іншими особами і не передбачає права інших осіб, крім тих, що перелічені в частині першій статті 28, на отримання інформації про зареєстровані речові права.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Стаття 20 Закону України від 05.07.2012№5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає професійні права адвоката, відповідно до яких останнім надано право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом

Ця норма в інформаційних правовідносинах є загальною.

Разом з тим, правове регулювання відносин у сфері інформації та основи інформаційної діяльності регулюються Законом України № 2657-ХІІ від 02.10.1992 року «Про інформацію»(далі - Закон №2657-ХІІ).

За приписами статей 2 і 3 Закону №2657-ХІІ, встановлюють загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.

Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.

Що ж до регулювання питання одержання спірної інформації, то правовідносини пов'язані з наданням інформації за запитами, державною реєстрацією права власності на нерухоме майно та, відповідно, надання інформації з Реєстру прав власності регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України, Законами України «Про інформацію»№ 2657-ХІІ від 02.10.1992 року, «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

За приписами частини 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом статті 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону.

Правові, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІV (далі - Закон).

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Наведене свідчить, що орган державної реєстрації прав інформацію про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження надає виключно, у встановленому цим Законом порядку, якій є спеціальним для цих правовідносин.

За змістом статей 1, 10 Закону, відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав містить Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.

Отже, законодавство у сфері державної прав на нерухоме майно передбачає особливий порядок надання інформації з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права на нерухоме майно, обтяження цих прав, а також встановлює певні обмеження щодо доступу до вказаної інформації, особливості її захисту.

Норми Закону, які визначають порядок отримання інформації з Державного реєстру прав, є спеціальними правовими нормами стосовно одержання інформації про зареєстровані права на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 182 ЦК України Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Такий порядок визначений статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відповідно до якої відомості про зміст документів, що підтверджують (посвідчують) правочини щодо нерухомого майна, узагальнені відомості про речові права окремої особи на нерухоме майно, а також витяги з Державного реєстру прав, що містять відомості про встановлення, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, надаються органами державної реєстрації лише власнику (власникам) нерухомого майна, його спадкоємцям (правонаступникам - для юридичних осіб) або особам, на користь яких вчинено обмеження, чи іншим суб'єктам речового права, органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законами, бюро кредитних історій на їх запит щодо інформації Державного реєстру прав, передбаченої частиною першою цієї статті, в електронному вигляді (у форматі бази даних), у разі наявності письмової згоди юридичних, фізичних осіб - власників нерухомого майна.

Тимчасовим положенням також встановлено право на отримання інформації з Реєстру прав щодо зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна, у формі витягу для власників, його спадкоємців та правонаступників, юридичним особам, уповноваженим особам, у формі інформаційної довідки має право суд, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, державні виконавці, нотаріуси, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених чинним законодавством України.

Адвокати до зазначеного кола осіб законом не віднесені.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дають підстави дійти висновку, що відмовляючи надати інформацію і копії правовстановлюючих документів про нерухоме майно особи на адвокатський запит відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини пов'язані з наданням інформації за запитами, державною реєстрацією права власності на нерухоме майно та, відповідно, надання інформації з Реєстру прав власності регулюються вищезазначеними нормами Конституції України, Цивільного Кодексу України, Законів України «Про інформацію»і «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, правових підстав для задоволення позову у судів не було.

Таким чином, висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, зазначених висновків та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: В.В.Малинін

Т.Ф.Весельська

М.М.Заїка