Постанова № 39552237, 19.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13848/13-а(у 2-х томах+3 т. д.) Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

за участю представника позивача - Мазура В.В., представника відповідача - Гостило А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Толеран» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Толеран» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Грандбізнес", товариство з обмеженою відповідальністю "Хербал Голд", товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокард", товариство з обмеженою відповідальністю "СКМ-Альфа-Груп" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Толеран» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Грандбізнес", товариство з обмеженою відповідальністю "Хербал Голд", товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокард", товариство з обмеженою відповідальністю "СКМ-Альфа-Груп" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.06.2013р. №0003562220 та №0003572220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Толеран" з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Хербал Голд", ТОВ "Грандбізнес", ТОВ "СКМ-Альфа-Груп" та ТОВ "Єврокард" за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки №1866/22-221-33345913 від 31.05.2013р., в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток на суму 970 350,00 та податку на додану вартість на суму 843 782,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013р. № 0003562220, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 051 472,00 грн., в тому числі за основним платежем - 843 782,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 207 690,00 грн. та № 0003572220, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 970 349,00 грн. за основним платежем, без застосування штрафних санкцій.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Хербал Голд", ТОВ "Грандбізнес", ТОВ "СКМ-Альфа-Груп" та ТОВ "Єврокард", а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в свою чергу, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ "Хербал Голд", ТОВ "Грандбізнес", ТОВ "СКМ-Альфа-Груп" та ТОВ "Єврокард" укладено договори про надання послуг.

На підтвердження виконання вказаного договору з вказаними контрагентами позивачем надано до суду первинні та розрахункові документи по вказаним операціям, а саме: виконавчі кошториси, акти виконаних робіт (надання послуг), податкові накладні, реєстри податкових накладних, рахунки-фактури, банківські виписки, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, що підтверджує їх достовірність.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Толеран» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних та інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по операціям з ТОВ "Хербал Голд", ТОВ "Грандбізнес", ТОВ "СКМ-Альфа-Груп" та ТОВ "Єврокард", які були предметом перевірки.

Крім того, договори, укладений між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПП «Толеран» є організація заходів (тренінгів, семінарів, конференцій, тощо) по всіх містах України, надання рекламних послуг.

Тобто, ПП «Толеран» мало право замовляти та надавати послуги з організації та проведення різних видів відпочинку та розваг, семінарів та конгресів, торгівельних виставок та проводити рекламні кампанії.

Так, надані ТОВ "Хербал Голд", ТОВ "Грандбізнес", ТОВ "СКМ-Альфа-Груп" та ТОВ "Єврокард" послуги повністю використовувалися позивачем у господарській діяльності, оскільки отримання зазначених послуг дозволило ПП «Толеран» надати відповідні послуги своїм контрагентам-замовникам за визначеними умовами та у встановлені строки.

На підтвердження цього, позивачем надано до суду договори з контрагентами-замовниками, заявки на організацію заходів, виконавчі кошториси та кошториси, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, звіти про проведення рекламної кампанії.

Таким чином, ПП «Толеран» використовує надані ТОВ "Хербал Голд", ТОВ "Грандбізнес", ТОВ "СКМ-Альфа-Груп" та ТОВ "Єврокард" послуги у власній господарській діяльності, з метою збільшення прибутку.

Разом з тим, податковим органом зазначено, що в ході дослідчої перевірки опитано директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ "Хербал Голд" ОСОБА_4, який повідомив, що не має ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та зазначив, що угоди з іншими суб'єктами підприємницької діяльності він особисто не підписував та нікого на це не уповноважував.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме з Витягу з ЄДРПОУ від 06.11.2013 року ОСОБА_4 був призначений на посаду директора ТОВ "Хербал Голд" лише 04.01.2012 року, тобто набагато пізніше ніж ТОВ "Хербал Голд" надало послуги ПП «Толеран». Так, первинні документи, які свідчать про виконання послуг від імені ТОВ "Хербал Голд" були підписані попереднім керівником цього товариства ОСОБА_6 у березні 2011 року.

Також в ході податкової перевірки ТОВ "Грандбізнес" встановлено, що у вказаного суб'єкта господарювання відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому на думку податкового органу операції вказаного підприємства є фіктивними.

Проте, колегія суддів зазначає, що ні законодавство, ні договори не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для надання послуг. Такими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники тощо. Тобто, відповідач не встановив фактів, які б свідчили про те, що зміст право чинів не відповідає дійсним намірам сторін.

Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення виконавцем фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки робіт та послуг. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником.

Крім того, співробітниками ДПІ у Солом'янському районі м. Києва в ході відпрацювання ТОВ "СКМ-Альфа-Груп" встановлено відсутність підприємства за місцем реєстрації. Місцезнаходження директора підприємства також не встановлено. На переконання податкового органу, враховуючи також відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, правочини, вчинені ТОВ "СКМ-Альфа-Груп" не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідач стосовно на висновок спеціаліста №229 від 26.04.2012р. щодо почеркознавчого дослідження підпису ОСОБА_7 на ряді документів, так як, зазначена особа не має жодного відношення до господарських операцій позивача та не підписувала жодних документів з ПП «Толеран».

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на вказані факти, оскільки вони не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Хербал Голд", ТОВ "Грандбізнес", ТОВ "СКМ-Альфа-Груп" та ТОВ "Єврокард" останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагентів, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства не було враховано вимогу вказаної норми закону. Так, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин, висновки суду першої інстанцій щодо правомірності прийняття державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві податкових повідомлень-рішень від 14.06.2013р. №0003562220 та №0003572220 не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Толеран» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Толеран» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 14.06.2013р. №0003562220 та №0003572220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Толеран» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2295 грн. 00 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Постанову в повному тексті виготовлено 24.06.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.