Ухвала суду № 39552235, 19.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4082/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Века Україна» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Века Україна» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2013 року №0002402204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ВЕКА Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 05.02.2013 року №81/22-2/34360838, згідно з яким зроблено висновок про порушення ТОВ «Века Україна» ст.160 Податкового кодексу України, а саме при виплаті «VEKA AG» доходу з сумі 56012,4 євро ( по курсу НБУ 587340,43 грн.) не утримано податок в розмірі 15%, що становить 88101 грн. та не перераховано цю суму до бюджету.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002402204 від 08.05.2013, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 104 994,79 грн., у т.ч. за основним платежем 83 995,83 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 20 998,96 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходить з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі необґрунтованих, неправильних і помилкових висновків, викладених в акті перевірки.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Века Україна» (замовник) та «VEKA AG» (виконавець) укладено рамковий договір від 01.11.2006 за №06102401 про надання за відповідну оплату зазначені у додатку №1 до цього договору інформаційно-консультаційні послуги щодо використання комп'ютерних програм (Sap, Logas, BW, Lotus Notes), їх обслуговування та технічну підтримку. Окремі послуги випливають із сфер визначених завдань. Оплата за надані послуги в перевіреному періоді проведена 18.04.2012 року на загальну суму 56012,4 євро.

Оплата за виконання рамкового договору від 01.11.2006 за №06102401 здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки «VEKA AG», що підтверджено платіжним дорученням в іноземній валюті №525 від 13.04.2012 та банківською випискою з рахунку позивача.

Між позивачем та «VEKA AG» 29.05.2009 складено акт про надання замовнику наступних послуг: витрати на ліцензії 2008, САП підтримка 2008, АСП 2008, Лотус Нотус 2008.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.54 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Особливості оподаткування нерезидентів визначено в ст. 160 ПК України, згідно з п. 160.1 якої під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Статтею 103 ПК України визначено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Так, відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Законом України від 22.11.95 № 449/95-ВР "Про ратифікацію Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно" (далі - Угода) було ратифіковано Угоду між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно.

Згідно з ст.12 «Роялті» Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно:

п.1. Роялті, які виникають у договірній державі і сплачуються резиденту другої договірної держави, підлягають оподаткуванню тільки у цій державі, якщо цей резидент с фактичним власником роялті.

п.2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у тій договірній державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї держави, але одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 процентів валової суми роялті у межах значення пункту 4 підпункту а) цієї статті (п.4,пп. а) - за користування або надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори або твори мистецтва, включаючи кінематографічні і фільми або плівки радіомовлення чи телебачення.

п.3. Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, роялті, що виникають у договірній державі і сплачується резиденту другої Договірної держави, підлягають оподаткуванню тільки в другій договірній державі, якщо цей резидент є фактичним власником роялті, та якщо роялті є виплатами в межах значення пункту 4 підпункту b) (п.4, пп.b) - користування або надання права користування будь-яким авторським правом на наукову працю, патент, торгову марку, дизайн або модель, план тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 цієї Угоди термін "роялті" при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування: а) за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори або твори мистецтва, включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення; і b) за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на наукову працю, патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, висновком судово-економічної експертизи №5806/13-45 від 25.09.2013, проведеної у кримінальному провадженні, та висновком експертного економічного дослідження №09.08.13/3 встановлено, що висновки акту перевірки Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС від 05.02.2013 №81/22-2/34360838 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Века Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012», документально та нормативно не підтверджуються.

При цьому, згідно з повідомленням старшого слідчого першого відділу КР СУ ФР Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 02.10.2013 №3946/10/10-06-09-01, кримінальне провадження, яке зареєстровано 12.03.2013 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Века Україна» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, 30.09.2013 на підставі п.2 ст.284 КПК України закрито.

Також, постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року, на яку посилався відповідач, як на підтвердження правомірності свого рішення, по справі 810/4081/13-а відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Века Україна» за позовом ТОВ «Века Україна» до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Цією постановою встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності прав власності «VEKA AG» на програмне забезпечення, що було предметом договору від 01 листопада 2006 року №06102401.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Века Україна» задоволено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято виключно на підставі акта перевірки, висновки якого у подальшому спростовано як проведеним економічним дослідженням, так і експертизою, проведеною у кримінальному провадженні. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі необґрунтованих, неправильних і помилкових висновків, викладених в акті перевірки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.