Ухвала суду № 39546949, 21.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4239/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2013 року №№0002951702; 0002941702.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 28.05.2013 року по 17.06.2013 року посадовою особою відповідача на підставі наказу №881 від 28.05.2013 року та згідно вимог п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78, п.п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП «ВМФ Комплекс» за жовтень та листопад 2012року, за результатами якої складений акт 2946/17.2/НОМЕР_2 від 17.06.2013 року. /а.с.38-47/

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за жовтень та листопад 2012 року на загальну суму 4950грн.; п.177.2 ст.177, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік на загальну суму 3712,48 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013р. №0002951702 про визначення суми грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 4950грн. та застосування 1237,50грн. штрафних санкцій, №0002941702 про визначення суми грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3712,48грн. та застосування 928,12грн. штрафних санкцій. /а.с.48-49/

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно із статтею 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1). Об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця (пункт 177.2). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4). Витрати мають бути документально підтвердженими, тобто суб'єкт підприємницької діяльності повинен мати всі первинні документи, визначені чинним законодавством для того чи іншого виду діяльності.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивач за договором № 01-10/12 від 01.10.2012 придбав у ПП "ВМФ "Комплекс" роботи по виконанню проектної документації на зовнішнє електропостачання АЗС за адресою: Херсонська область, Білозерський район на території Чорнобаївської сільської ради на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ на суму 25000грн., в т.ч. ПДВ 4166,67грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 30.10.2012р., документи про оплату робіт готівкою датовані 30.10.20212р. - 01.11.2012р. При цьому у позивача не має у власності та в оренді АЗС, та проектну документацію він використав в своїй господарській діяльності шляхом продажу за 26000грн. - ТОВ "Вест Ойл Груп", яке є власником АЗС. Але договір з ТОВ "Вест Ойл Груп", як замовником проектної документації, позивачем був укладений значно пізніше 25.10.2012, ніж з субпідрядником - ПП "ПМФ "Комплекс". Крім того, акти виконаних робіт на проектування складені між позивачем та ПП "ВМФ "Комплекс" з однієї сторони та позивачем з ТОВ "Вест Ойл Груп" з іншої, не відповідають вимогам, які встановлені для первинних бухгалтерських документів, оскільки акти не містять реквізитів місця їх складання, змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції; обов'язковість яких передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995р. №88. Відсутність у первинних документах даної інформації про конкретні роботи позбавляє можливості для висновку про їх фактичне виконання та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання у власній господарській діяльності.

Що стосується, отримання позивачем транспортних послуг від ПП "ВМФ "Комплекс" вартістю 3000грн. (в т.ч. ПДВ 500 грн.) за договором від 02.10.2012р., то акт виконаних робіт від 30.11.12р. не містить відомостей про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; про транспорт, яким надавались послуги, прізвище водія чи номер автомобіля, загальний кілометраж, від чого залежить вартість перевезення від відстані або інших чинників, вартість проїзду за кілометр, пункти з яких та куди здійснювались перевезення та інші, подорожній лист відсутній. Відсутність у ПП "ВМФ "Комплекс" та у його контрагента ПП "ПФ "МСВ" транспортних засобів в жовтні та листопаді 2012 року виключає можливу оренду транспорту. Отже, транспортні послуги ПП "ВМФ "Комплекс" не могли бути реально надані позивачу.

Придбання у ПП "ВМФ Комплекс" 20.11.2012р. 2-х письмових столів офісних та 2-х книжкових шаф загальною вартістю 1700грн. (в т.ч. ПДВ 283,33грн.) також не підтверджується матеріалами справи, оскільки позивачем не надано доказів використання меблів в підприємницькій діяльності. Відображення у податковому обліку будь-яких витрат можливе лише за умови, що їх здійснення пов'язано з веденням господарської діяльності приватного підприємця. Оскільки приміщення - квартира використовується позивачем для проживання, посилання позивача на використання меблів у квартирі для здійснення підприємницької діяльності є безпідставним.

Отже, перевіривши матеріали справи судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що взаємовідносини між підприємствами не спричиняють реального настання правових наслідків, а віднесений позивачем до складу податкового кредиту ПДВ підлягає зменшенню, оскільки, необхідних документальних доказів, які підтверджують факт реального придбання товарів та послуг, використання їх в господарській діяльності з метою отримання економічної вигоди суду не надано.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що спірні правочини з контрагентами, а також операції з оплати позивачем ненаданих послуг, мали на меті виключно отримання податкової вигоди, а тому має місце безпідставне формування позивачем податкового кредиту.

Отже, укладення договорів та інших бухгалтерських документів за таких обставин, не створює правового підґрунтя для покриття позивачем власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Ненадання позивачем документів, що підтверджують реальний характер вчиненого їм з контрагентами правочинів є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: