Вирок № 39545569, 23.06.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/9408/14-к

1-кп/638/444/14

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

« 23» червня 2014 року Дзержинський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого - судді Лазюк С.В.

при секретарі - Гребінник А.Ю.

за участю прокурора - Іщенко К.Ю.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1201320480005180 від 19.09.2013р., за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Харкова, українки, громадянки України, має повну середню освіту, не заміжня, має дочку: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, приватний підприємець (зареєстрована у Київському районі м.Харкова), інвалідності не має, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.222 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, 27.06.2013р., знаходячись у приміщенні Одинадцятого міського відділення Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ідентифікаційний код 14305909, зареєстроване національним банком України 27.03.1992р. за типом: банк, реєстраційний номер №94), розташованому за адресою: м.Харків, пр.Леніна 20, діючи умисно, з метою укладення кредитного договору за програмою кредитування «Кредит готівкою» та незаконного одержання кредиту, надала заступнику начальнику відділення Харківської обласної дирекції АТ «Райффазен Банк Аваль» ОСОБА_5 заяву - анкету (для отримання кредиту - «Кредит готівкою»), в якій вказала завідомо неправдиву інформацію щодо її перебування з червня 2008р. у трудових відносинах з ТОВ «Флора» (код ЄДРПОУ 37657095), а саме зайняття посади менеджеру з продажу, та нарахування їй щомісячного окладу у розмірі 6200 грн.

В подальшому, Одинадцятим міським відділенням Харківської обласної дирекції Ат «Райффазен Банк Аваль» ((ідентифікаційний код 14305909, зареєстроване національним банком України 27.03.1992р. за типом: банк, реєстраційний номер №94) кредитний договір за наданими ОСОБА_1 документами укладено не було, грошові кошти також не було передано, оскільки банком було перевірено достовірність наданих клієнтом даних та встановлено, що остання надала недостовірну інформацію про своє місце роботи.

Допитана у судовому засідання обвинувачена ОСОБА_1 повністю визнала себе винною у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч.1 ст.222 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, у вчиненому щиро кається. Обвинувачена пояснила, що дійсно 27.06.2013р. надала заступнику начальнику відділення Харківської обласної дирекції АТ «Райффазен Банк Аваль», з метою укладення кредитного договору, завідомо неправдиву інформацію, яка стосується місця роботи та отримання щомісячного окладу в ТОВ «Флора».

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що всі учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.222 КК України та на підставі викладено вважає повністю доведеною її винність, так як вона скоїла:

- надання завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредиту , за відсутності ознак злочину проти власності.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відповідно до ст.12 КК України - є злочином невеликою тяжкості, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винної, яка раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, має повну середню освіту, незаміжня, має дочку: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, працює приватним підприємцем (зареєстрована у Київському районі м.Харкова), інвалідності не має, проживає за місцем реєстрації.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлені.

Обвинуваченій суд призначає покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Аналізуючи всі докази, обставини справи, дані про особу обвинуваченої, враховуючи її відношення до вчиненого, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає необхідним призначити їй покарання в межах санкції ч.1 ст.222 КК України та обрати вид основного покарання - штраф, додаткове покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю.

Також від обвинуваченої ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому обвинувачена просить про застосування до неї амністії, звільнення її від відбування покарання, з наслідками застосування амністії ознайомлена.

Прокурор не заперечував проти звільнення від відбування покарання на підставі п.«є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Як встановлено ст.85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання

19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р. №1185-VII (зі змінами від 06.05.2014р. №1246-VII, які набрали чинності 14.05.2014р.). Дія вказаного закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Згідно п.«є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р., звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

В матеріалах кримінального провадження міститься документи, які підтверджують, що обвинувачена ОСОБА_1 має батька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5.

ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, яке не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення вона вчинила в період до дня набрання чинності (19 квітня 2014р.) Закону України «Про амністію у 2014 році». Свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачена визнає повністю, щиро кається у вчиненному.

Обмежень, щодо застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_1 амністії, передбачених ст.4 Закону України «Про застосування амністії в України» та ст.4 Заокну України «про амністію у 2014 році» із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законів щодо застосування амністії в Україні" від 06.05.2014 року, судом не встановлено, амністія до неї не застосовувалась.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбуття покарання на підставі п.«є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році». Також, з урахуванням положень ст.85 КК України та ст.14 Закону України «Про амністію в 2014 році», конкретних обставин справи та наслідків вчиненого злочину, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбуття додаткового покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю.

Цивільний позов по справі не заявлений, речових доказів та процесуальних витрат по справі не має

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.85, 86 КК України, ЗУ «про застосування амністії в Україні», п.«є» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2014 році», ст.ст. 368 -371, 373, 374, суд,-

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.222 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного основного та додаткового покарання за ч.1 ст.222 КК України на підставі п.«є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя С.В.Лазюк