Постанова № 39544897, 25.06.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа № 922/738/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Ковальов Д.Ю. (дов. №26/12 від 26.12.2013 р.)

відповідача - не з'явився

3-ої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1388Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 19 травня 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Лайф 2000", м. Харків

до Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові,

про стягнення коштів в розмірі 108000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Сіті Лайф 2000", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з Департаменту житлового господарства ХМР на свою користь суму заборгованості за договором №370 про закупівлю послуг за державні кошти в розмірі 108000,00 грн. та суму судового збору в розмірі 2160,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2014 р. у справі №922/738/14 (суддя Денисюк Т.С.) позовні вимоги задоволені повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові в поясненні на апеляційну скаргу, зокрема, зазначає, що, не маючи договірних відносин з ТОВ "Сіті Лайф 2000", його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувала, а позовні вимоги не покладають на орган Державної казначейської служби України обов'язку щодо вчинення певних дій. Просить розгляд справи здійснити за наявними у справі матеріалами, без участі його представника.

Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Департамент житлового господарства Харківської міської ради в судове засідання свого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75.

Нез'явлення в судове засідання відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, письмове пояснення третьої особи, заслухавши в судовому засіданні заперечення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2012 р. між Департаментом житлового господарства Харківської міської ради (замовник) та ТОВ "Сіті Лайф 2000" (виконавець) укладено договір №370 про закупівлю послуг за державні кошти (а.с.9-11), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується у 2012 році надати замовнику послуги в рослинництві (знос сухих та аварійних дерев), код за ДКПП 016-97:01.41.1, зазначені в документації конкурсних торгів, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Ціна договору становить 108000,00 грн., у тому числі ПДВ - 18000,00 грн. (п.3.1 договору).

Термін надання послуг, встановлений пунктом 5.1 договору: жовтень-грудень 2012 року.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт за типовими формами №№ КБ-2, КБ-3. Акти приймання виконаних робіт за типовими формами №№ КБ-2, КБ-3 замовнику пред'являються не пізніше 15 числа наступного місяця після виконання зобов'язань.

Згідно п. 4.5. договору розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України по мірі надходження коштів з бюджету в межах відповідних асигнувань на наданий предмет закупівлі. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Відповідач замовлення виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних робіт №1 від 14.12.1012 р. на загальну суму 50767,20 грн.; актом приймання виконаних робіт №2 від 14.12.2012 р. на загальну суму 57232,80 грн. (а. с. 13-14, 16-17). Загальна вартість робіт склала 108 000,00 грн.

Однак, позивач, в порушення умов договору, свої зобов'язання не виконав, оплату за надані послуги не здійснив, що призвело до виникнення заборгованості за договором №370 в сумі 108000,00 грн.

З метою врегулювання питання щодо погашення заборгованості, ТОВ "Сіті Лайф 2000" 19.11.2013 р. звернулось до відповідача з листом-претензією №19/11-04, в якому просило сплатити існуючу заборгованість у семиденний строк з дня отримання претензії (а.с.18).

Листом №7719/0/90-13 від 28.11.2013 р., відповідач існування заборгованості перед ТОВ "Сіті Лайф 2000" у розмірі 108 000,00 грн. визнав, зазначивши, що розрахунок не здійснений з вини Державної казначейської служби України (а.с.19-20).

В зв'язку з тим, що протягом тривалого періоду розрахунок за договором так і не було здійснено, ТОВ "Сіті Лайф 2000" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості за договором №370 про закупівлю послуг за державні кошти в розмірі 108000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог та відсутність доказів в підтвердження правової позиції відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення: зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (пункт 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В апеляційній сказі відповідач стверджує, що вжив всіх необхідних заходів та дій для виконання умов договору, а обставини, зазначені у позовній заяві, виникли з підстав, за які відповідач не може нести відповідальність.

Колегія суддів погоджується з позицією господарського суду, який правомірно не прийняв зазначені посилання відповідача та на відсутність його вини у невиконанні зобов'язання, враховуючи, що згідно вимог чинного законодавства замовник за договором зобов'язаний оплатити виконавцеві зазначену (надану) послугу.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наявності випадку або непереборної сили, а недодержання своїх обов'язків контрагентами відповідача або відсутність на рахунках відповідача в Управлінні державної казначейської служби України необхідних коштів не звільняє відповідача від оплати наданих послуг.

Крім того, позивач в судовому засіданні повідомив, що 28.05.2014 р., тобто після прийняття рішення судом першої інстанції, боржником було здійснено оплату за надані за спірним договором послуги в повному обсязі. Дана обставина свідчить про існування у відповідача можливості щодо виконання свого зобов'язання та про відсутність перешкод у її реалізації.

Враховуючи наведене, а також відсутність доказів на підтвердження погашення відповідачем заборгованості в сумі 108000,00 грн., колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правомірно визнав вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2014 р. у справі №922/738/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2014 р. у справі №922/738/14 залишити без змін.

Повна постанова складена та підписана 25.06.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

суддя Івакіна В.О.

суддя Тихий П.В.