Постанова № 39544825, 26.06.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа № 920/176/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Ткаченко Р.Ю. - дов. № 2/10 від 08.01.2014р.,

відповідача - Городецька Л.А. - дов. б/н від 31.01.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1112С/1-9) на рішення господарського суду Сумської області від 27.03.14 р. у справі № 920/176/14,

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

до Комунального підприємства "Ромнитеплосервіс" Роменської міської ради, м. Ромни, Сумська обл.,

про стягнення 41 918,61 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 41918,61 грн., з яких: 00,39 грн. основного боргу, 26200,21 грн. пені, 3824,68 грн. інфляційних збитків, 11893,33 грн. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №06/10-2598 ТЕ-29 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.03.2014 р. (суддя Коваленко О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Ромнитеплосервіс" Роменської міської ради на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3930,03 грн. пені, 3824,68 грн. інфляційних збитків та 11893,33 грн. - 3% річних, 856,31 грн. судового збору. Провадження в частині стягнення з Комунального підприємства "Ромнитеплосервіс" Роменської міської ради на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 00,39 грн. основного боргу - припинено. В іншій частині в позові відмовлено.

Позивач, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 27.03.2014р. в частині зменшення пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Відповідач, КП "Ромнитеплосервіс" Роменської міської ради, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача та у відзиві на неї доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.12.2010р. між сторонами було укладено договір № 06/10-2598ТЕ-29 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору позивач передає відповідачу в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1 900,0 тис. куб.м. Зі змісту п. 1.3. договору вбачається, що обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за 1000 куб.м газу становить 840,196 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 2 072 900,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 487 480,00 грн.

У відповідності до п. 3.1.1. договору сторони домовились, що ціна за 1 000,0 куб.м газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом.

Порядок та умови проведення розрахунків сторони визначили у п. 4.1. договору, відповідно до якого розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу відповідачем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт (п. 4.5 договору).

Зі змісту п. 5.1. договору вбачається, що строк поставки газу: з 1 січня 2011 р. по 31.12.2011 р. включно.

В подальшому до договору були укладені додаткові угоди №1 від 28.01.2011 р., №2 від 04.04.2011 р., №3 від 11.07.2011 р., №4 від 30.08.2011 р.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем був поставлений природний газ відповідачу протягом січня-квітня 2011 року на загальну суму 767 979,33 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі газу.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за договором щодо оплати природного газу виконав з порушенням термінів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 00,39 грн.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, платіжним дорученням № 40 від 12.02.2014 р. відповідач сплатив позивачеві суму основного боргу в розмірі 00,39 грн., тому, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 00,39 грн. підлягає припиненню відповідно до вимог п. 1.1. ст. 80 ГПК України.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що розрахунок 3% річних та інфляційних збитків нараховані позивачем правильно та у відповідності до вимог діючого законодавства, тому, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 11893,33 грн. та інфляційних збитків у сумі 3824,68 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 26200,00 грн., то судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення цих вимог частково, а саме, про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 3930,03 грн., зменшивши її розмір на 85%.

Так, в силу ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У п. 7.3.1 договору сторони встановили, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судова колегія вважає за необхідним зазначити, що штрафними санкціями, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

При цьому, частина 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім вищевикладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та взято судом першої інстанції до уваги, згідно рішення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 28.12.2006 р. №402 "Про визначення виконавців послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії" комунальне підприємство "Ромнитеплосервіс" Роменської міської ради було визнано виконавцем послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та надає зазначені послуги переважно населенню згідно тарифів на теплову енергію та на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, встановлених рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради №53 від 16.03.2011 р. Крім того, близько 85% теплової енергії, яку виробляє відповідач споживає населення, а згідно наданої відповідачем довідки №43 від 13.02.2014 р. станом на 01.02.2014 р. на підприємстві обліковується дебіторська заборгованість за надані послуги в сумі 1204,50 тис. грн., в т.ч.: населення - 736,5 тис. грн.; бюджетні організації - 192,4 тис. грн.; інші споживачі - 275,6 тис. грн., а отже господарська діяльність комунального підприємства "Ромнитеплосервіс" Роменської міської ради є збитковою у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно врахував права і законні інтереси обох сторін, а обставини справи свідчать про знаходження підприємства відповідача у скрутному фінансовому стані, відсутність вини відповідача щодо неналежного виконання свого зобов'язання за спірним договором, враховуючи статус відповідача та той факт, що газ, постачання якого було здійснене, призначений для забезпечення потреб населення, яке має значну заборгованість перед відповідачем, тому, правильно задовольнив клопотання відповідача про зменшення пені на 85% та стягнув з відповідача на користь позивача 3930,03 грн. пені.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги щодо неправомірності зменшення пені не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Сумської області від 27.03.2014 р. у справі № 920/176/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Сумської області від 27.03.2014 р. у справі № 920/176/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.06.2014р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.