Рішення № 39540144, 24.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1094/14 24.06.14

За позовом Концерну «Військторгсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерінвестгруп»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПА «Компані»

про розірвання договору, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Бех О.А. (представник за довіреністю №313 від 27.01.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні був присутній вільний слухач від ТОВ «ДПА Компані».

Обставини справи:

Концерн «Військторгсервіс» (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовною заявою про розірвання Договору про спільну діяльність (простого товариства) №140/5/877 від 25.07.2005р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерінвестгруп» (надалі також - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, на протязі останніх років, не виконує свої зобов'язання за Договором, а саме не здійснює перерахування відповідної частки прибутку позивачу, яка становить 90% фактичного прибутку.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі посилаючись при цьому на те, що він є неналежним відповідачем, оскільки згідно з Додатковою угодою від 26 квітня 2011 року про внесення змін та доповнень до Договору, сторону-2, а саме ТОВ «Інтерінвестгруп», було замінено на ТОВ «ДПА Компані».

Ухвалою суду від 29.01.2014р. в справі було порушено провадження, справі присвоєно №910/1094/14 та призначено до слухання на 18.02.2014р.

В судове засідання 18.02.2014р. представники від відповідача не з'явились, розгляд справи було відкладено до 04.03.2014р.

В судове засідання 04.03.2014р. представники відповідача не з'явився знову, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, розгляд справи було відкладено до 18.03.2014р.

В судовому засіданні 18.03.2014р. розгляд справи було відкладено до 25.03.2014р.

Ухвалою від 25.03.2014р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів терміном до 11.04.2014р., а провадження в справі зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №924/105/14 за позовом Заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський гарнізон торг», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Концерн «Військторнсервіс», Регіональне відділення фонду Державного майна України по Хмельницькій області про визнання Договору оренди №1/04/13 від 01.04.2013р. недійсним.

До суду звернувся позивач з клопотання про поновлення провадження у справі, яке мотивоване тим, що справа №924/105/14 вирішена.

Ухвалою від 10.06.2014р. провадження в справі було поновлено та призначено судове засідання на 24.06.2014р.

В судове засідання 24.06.2014р. представники відповідача не з'явились.

Ухвалою від 24.06.2014р. судом було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані».

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 24 червня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2005р. між Головним управлінням Тилу Міністерства оборони України (сторона-1 за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський гарнізон» (сторона-2 за Договором) було укладено Договір №140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства) (надалі - Договір), відповідно до розділу 1 якого сторони за Договором зобов'язались шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що використовується у спільній діяльності, спільно діяти без створення юридичної особи в сфері організації виробничої та торгівельної діяльності, надання послуг у тому числі з перевалки, збереження майна (вантажів, товарів тощо), стоянки та збереження автотранспорту, надання майна в найм, а також здійснення інших видів діяльності не заборонених чинним законодавством для досягнення наступних спільних господарських цілей: отримання доходу (прибутку) з метою його використання на розвиток виробництва, підтримки у належному стані основних засобів, що спільно використовуються, а також використання частини прибутку на задоволення соціальних потреб трудових колективів сторін Договору.

Відповідно до розділу 2 Договору, для швидкого досягнення цілей за даним Договором сторони зобов'язуються: обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу; у випадку необхідності здійснювати взаємне кредитування та фінансування на безвідсотковій та безоплатній основі у відповідності до угод, що укладаються; виконувати спільні замовлення та замовлення один одного з предмету сумісної діяльності на пріоритетній та пільговій основі.

Розділом 3 Договору встановлено обов'язки Головного управлінням Тилу Міністерства оборони України, а саме, зокрема:

- після підписання Договору передати ТОВ «Старокостянтинівський гарнізон» за актом прийому-передачі нежитлові приміщення, які розташовані у м. Старокостянтинів (надалі - Об'єкти);

- у термін дії Договору не відчужувати та не передавати будь-яким іншим порядком третім особам правоволодіння, або управління майном, яке передано у спільну діяльність стороні-2 за Договором;

- надавати Товариству з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський гарнізон» відомості стосовно витрат, понесених ГУ Тилу МО України в межах здійснення спільної діяльності;

- передати стороні-2 права та обов'язки, які визначені у діючих на дату підписання цього Договору договорах стосовно переданню у спільну діяльність майна, що були підписані балансоутримувачем чи іншими наділеними ним правом особами.

Розділом 5 Договору встановлено обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський гарнізон» , а саме, зокрема:

- після підписання Договору прийняти від сторони-1 за актом прийому-передачі не житлові приміщення об'єктів, які розташовані у м. Старокостянтинів;

- вести бухгалтерський облік спільної діяльності з відображенням його доходів та видатків у окремому балансі;

- прийняти від сторони-1 права та обов'язки, які визначені у діючих на дату підписання цього Договору договорах стосовно переданого в спільну діяльність майна, що були підписані балансоутримувачем чи іншими наділеними ним таким правом особами.

Спільним майном за даним Договором є майно і майнові права сторони-1 залишкова балансова вартість якого становить 948 916,55 грн., а також грошові кошти, майно, трудова участь, майнові права, залучені інвестиції, професійні та інші знання, навички й уміння, ділова репутація ділові зв'язки, підприємницька ініціатива та інші права, що належать стороні-2, що сторонами оцінено в 189 783,31 грн. також майно, створене або придбане сторонами в результаті сумісної діяльності. (п. 8.1. Договору).

Відповідно до п. 9.1. Договору усі доходи, що отримуються за даним Договором у результаті сумісної діяльності використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних витрат.

Прибуток, згідно з п. 9.2. Договору, що отримується сторонами від сумісної діяльності, підлягає розподілу у відношенні, пропорційно внескам сторін: стороні-1 - 80%, стороні-2 - 20%.

Підбиття підсумків сумісної діяльності і розподіл прибутку між сторонами здійснюється на підставі окремого балансу, який складає сторона-2, впродовж 10 днів після дати встановленої для подання квартальної (річної) звітності. (п. 9.3. Договору).

Фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку стороні-1 та утримання відповідної частки прибутку стороною-2. (п. 9.5. Договору).

Відповідно до п. 11.1. Договору, його укладено терміном на 5 років і його термін дії становить з моменту підписання до 24 липня 2010 року.

У випадку припинення дії даного Договору, після відшкодування сторонами у встановленому порядку боргів, повернення сторонам внесеного ними майна, кошти та майно, що залишились, розподіляються між сторонами у співвідношенні 80% на 20%. (п. 11.4. Договору).

Додатковою угодою від 01.03.2006р. до Договору, а саме пунктом 1 сторони погодили, що у зв'язку з припиненням діяльності ГУТТ МО України, як юридичної особи та його реорганізації шляхом приєднання до державного господарського об'єднання «Концерн «Військторгсервіс», який є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків зазначеного управління, усі права та обов'язки за Договором, які виконувало ГУТТ МО України, переходять до його правонаступника - Державного господарського об'єднання «Концерн «Військторгсервіс».

Пунктом 2.1. Додаткової угоди від 01.03.2006р. до Договору сторони домовились у тексті Договору замінити Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України на Державне господарське об'єднання «Концерн «Військторгсервіс» у всіх відмінках.

Відповідно до п. 1. Угоди від 23.06.2006р. про внесення змін та доповнень до Договору (надалі - Угода від 23.06.2006р.) сторони дійшли до взаємної згоди продовжити правовідносини, що визначені Договором.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3 Угоди від 23.06.2006р. сторони домовились: у пункті 8.1. Договору слова та цифри « 948 916,55 грн.» замінити на « 1 079 965,14 грн.», а слова та цифри « 189 783,31 грн.» замінити на 194 393,73 грн.»; у пункті 9.2. Договору цифру «80» замінити на цифру « 82», а цифру « 20» замінити на цифру « 18»; у пункті 11.4. Договору цифру « 80» замінити на цифру « 82», а цифру « 20» замінити на цифру « 18».

Відповідно до п. 1. Угоди від 27.02.2007р. про внесення змін та доповнень до Договору (надалі - Угода від 27.02.2007р.) сторони дійшли до взаємної згоди продовжити правовідносини, що визначені Договором.

Пунктом 3.1. Угоди від 27.02.2007р. сторони домовились п. 8.1. Договору викласти у такій редакції: «Спільним майном за даним Договором є майно і майнові права сторони-1» вартість згідно незалежної експертної оцінки якого становить 5 616 179,00 грн., а також грошові кошти, майно трудова участь, майнові права, залучені інвестиції, професійні та інші знання, навички та вміння, ділова репутація, ділові зв'язки, підприємницька ініціатива та інші права, що належать стороні-2, що сторонами оцінено в розмірі 1 010 912,22 грн., а також майно, створене або придбане сторонами в результаті сумісної діяльності.».

Відповідно до п. 1. Угоди від 30.08.2007р. про внесення змін та доповнень до Договору (надалі - Угода від 30.08.2007р.) сторони дійшли до взаємної згоди продовжити правовідносини, що визначені Договором.

Пунктами 3.1., 3.2. Угоди від 30.08.2007р. сторони домовились: у пункті 9.2. Договору цифру « 82» замінити на цифру « 90», а цифру « 18» замінити на цифру « 10»; у пункті 11.4. Договору цифру «82» замінити на цифру « 90», а цифру « 18» замінити на цифру « 10».

Відповідно до п. 1. Угоди від 30.10.2009р. про внесення змін та доповнень до Договору (надалі - Угода від 30.10.2009р.) сторони дійшли до взаємної згоди продовжити правовідносини, що визначені Договором.

Пунктом 1. Угоди від 30.10.2009р. сторони виклали п. 11.1 Договору в наступній редакції: «Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і його термін дії становить з дати підписання і діє до 24 липня 2020 року включно.».

Додатковою угодою від 01.04.2011р. про внесення змін до Договору (надалі - Додаткова угода від 01.04.2011р.), а саме п. 1., зазначено, що у зв'язку із припиненням зобов'язань стороною-1 за Договором, усі права та обов'язки за Договором, які виконувала сторона-1, переходять до правонаступника сторони-1 за Договором - сторони-2, окрім наявної та несплаченої кредиторської заборгованості за Договором.

Пунктом 2. Додаткової угоди від 01.04.2011р. сторони домовили у тексті Договору замінити найменування сторони-1 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерінвестгруп» (стоорна-2) у всіх відмінках.

Як зазначає позивач, протягом останніх років відповідач істотно порушував умови Договору, допускаючи неперерахування позивачу частки прибутку в розмірі 90% від фактичного прибутку.

З огляду на зазначені виявлені позивачем порушення, 11.09.2013 р. позивачем було складено та направлено відповідачу претензію (про усунення порушень) №10/1360/1, відповідно до якої, позивач просив терміново надати до Концерну «Військторгсервіс» звітність за результатами сумісної діяльності за останні роки та перерахувати суму прибутку у відповідності до її розподілу між сторонами. Позивач також наголо вис на тому, що у випадку невиконання даної вимоги, він вимушений буде звернутись до суду із позовом про розірвання договору та стягнення сум заборгованості.

Листом №10/1731/1 від 25.10.2013р. позивач повідомив відповідача, що у зв'язку з невиконанням останнім умов Договору та користуючись своїм правом достроково розірвати Договір згідно п. 11.3., попередньо повідомивши другу сторону за 30 днів. Позивач просив вважати Договір розірваним з 28.11.2013р.

Оскільки відповідач не надав відповіді на зазначений лист, а також повідомив, що він є неналежною стороною в Договорі (неналежним відповідачем), позивач вирішив з метою захисту власних прав та законних інтересів звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. (ст. 1132 Цивільного кодексу України).

Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною. (ст. 1139 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вказаної норми та умов укладеного між сторонами Договору, відповідач повинен фактично розподілити прибуток у співвідношенні 90% - позивачу, 10% - відповідачу, і перерахувати відповідну частку прибутку Концерну «Військторгсервіс» та утримати власну відповідну частку прибутку.

Враховуючи зазначене, у зобов'язаннях по перерахуванню прибутку у спільній діяльності простого товариства, факт його отримання є важливим елементом доказової бази, зв'язком між отриманням зазначеного прибутку та порушенням умов договору.

Як зазначено позивачем, Хмельницькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері було проведено перевірку, якою встановлено, що приміщення, які знаходяться у власності Держави в особі Міністерства оборони України на праві господарського відання в Концерні «Військторгсервіс», а саме: авто гаражі (вул. Попова, 73-б); комбінат побутового обслуговування (вул. Миру, 1/3); будівля будинку водія (вул. Попова, 73-б); господарський склад (вул. Попова, 73-б); приміщення кафе «Орбіта» (вул. Миру, 1/3); продовольчий магазин (вул. Софіївська, 11); овоческлад (вул. Попова, 73-б); промисловий склад (вул. Попова, 73-б); прохідна (вул. Попова, 73-б); столярна майстерня (вул. Попова, 73-б); торговий центр (вул. Ессенська, 2); перебувають у володінні орендаря ТОВ «Старокостянтинівський гарнізонторг» на підставі Договору оренди №1/04/13 від 01.04.2013р.

Згідно п. 5.1. цього Договору (копія Договору оренди міститься в матеріалах справи) за користування майном орендар щомісяця сплачує оренду плату в розмірі 14 127,00 грн., а також, згідно п. 5.2. цього Договору, компенсує загально експлуатаційні витрати, які щомісяця становлять 21 704,00 грн.

Окрім того, в подальшому орендар (ТОВ «Старокостянтинівський гарнізонторг») передав дане майно в суборенду відповідно до Договору суборенди №58 від 01.01.2013р. та Договору суборенди №26 від 01.11.2011р. (копії договорів в справі).

З огляду на незаконність укладення Договору оренди №1/04/13 від 01.04.2013р. Хмельницька прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський гарнізон торг», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Концерн «Військторнсервіс», Регіональне відділення фонду Державного майна України по Хмельницькій області про визнання Договору оренди №1/04/13 від 01.04.2013р. недійсним.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2014р. в справі №924/105/14 Договір оренди №1/04/13 від 01.04.2013р. було визнано недійсним (копія в справі).

Слідчим відділом Старокостянтинівського РВУ МВС України в Хмельницькій області відкрито кримінальне провадження №12014240220000037 з правовою кваліфікацією правопорушення за ст. 356 КК України за фактом самоправства службових осіб ТОВ «Старокостянтинівський гарнізонторг», які в період з липня 2005 року по цей час самовільно, усупереч установленому законодавством порядку, незаконно, без будь-яких документів, що посвідчують право власності, використовували приміщення Концерну за адресами: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Миру 1/3, вул. Попова 73-б, вул. Есенська 2. Зазначені обставини викладені в листі МВС України №886/3р від 16.01.2014р. (копія міститься в справі).

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, твердження позивача, щодо отримання ТОВ «Старокостянтинівський гарнізонторг» прибутку за Договором у зв'язку з укладенням Договору оренди №1/04/13 від 01.04.2013р. є встановленими Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2014р. та відділом Старокостянтинівського РВУ МВС України в Хмельницькій області.

Окрім того, відповідно до ч. 3 розділу 6 Договору сторона-2 має право за дозволом сторони-1 здавати тимчасово вільні площі у оренду третім особам.

Однак, як підтверджено матеріалами, що не спростовано відповідачем, приміщення Концерну передані третім особам у користування, згідно вказаних вище договорів оренди та суборенди, без погодження та дозволу такої передачі зі сторони позивача.

Також, відповідно до ч. 5 розділу 5 Договору, відповідач зобов'язався сплачувати податки і збори встановлені діючим законодавством для підприємств, які ведуть спільну діяльністю.

Натомість, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом Фінансового управління Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №1496-04/213 від 11.11.2013р., Концерном допущено податковий борг до бюджету міста в сумі 43 825,78 грн. по сплаті земельного податку.

У свою чергу, у відповідності до принципів свободи та добровільності договору, одним із наслідків порушення умов Договору, відповідно до п. 11.3. сторони передбачили право на дострокове розірвання даного Договору по мотивах зміни економічної ситуації у країні, безперспективності та недоцільності введення спільного господарювання, а також у випадку неможливості здійснення своєї діяльності на принципах самоокупності та самофінансування. У цьому випадку кожна із сторін зобов'язана повідомити другу сторону за 30 днів. Взаємовідносини сторін припиняються шляхом складння окремої угоди або акту про розірвання договору.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується виявлення позивачем порушень з боку відповідача істотних умов Договору.

Заперечення відповідача щодо того, що він є неналежним відповідачем оскільки Додатковою угодою від 26 квітня 2011 року про внесення змін та доповнень до Договору, сторону-2, а саме ТОВ «Інтерінвестгруп», було замінено на ТОВ «ДПА Компані», не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне:

В обґрунтування своїх заперечень відповідачем надано до матеріалів справи копію Додаткової угоди від 26.04.2011р. до Договору, відповідно до п. 1. якої, Концерн «Військторгсервіс», ТОВ «Інтерінвестгруп» та ТОВ «ДПА Компані» вирішили у тексті Договору назву сторони-2 «Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерінвестгруп»» замінити на назву «Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані»» у всіх відмінках.

Як вже зазначалось вище факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2014р. в справі №924/105/14 встановлено, що представники Концерну «Військторгсервіс» в судовому засіданні наголошували на тому, що про існування Додаткової угоди від 26 квітня 2011 року про внесення змін та доповнень до Договору про спільну діяльність (простого товариства) №140/5/877 від 25.07.2005р. їм стало відомо лише під час розгляду даної справи. На вимогу суду надати оригінал даної угоди представники відповідачів повідомили суд про втрату останньої у зв'язку з викраденням статутних документів ТОВ «ДПА Компані». Однак, надані ТОВ «ДПА Компані» докази на підтвердження втрати оригіналу даної угоди (довідка МВС України про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо факту викрадення статутних документів ТОВ «ДПА Компані» і заява ТОВ «ДПА Компані» до начальника ДПІ про надання дубліката договору про спільну діяльність від 25.07.2005р. №140/5/877, у зв'язку із викраденням статутних документів) не є достатніми, оскільки не доводять факту викрадення саме оригіналу угоди. Таким чином, відсутність оригіналу додаткової угоди від 26.04.2011р. до договору свідчить про недоведеність наявності у ТОВ «ДПА Компані» прав які передані йому за цією угодою.

Вимога суду, в даній справі, про надання сторонами оригіналу Додаткової угоди від 26.04.2011р. до Договору для огляду в судовому засіданні також не була виконана.

Таким чином, твердження відповідача про те, що він є неналежною стороною в справі до уваги судом не приймаються, оскільки по-перше, протилежне вбачається з матеріалів справи, а по-друге, приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України надають право в судовому порядку розірвати укладений між сторонами договір не лише у випадках, визначених таким Договором, але й зокрема, у разі істотного порушення договору другою стороною.

Так, згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На думку суду, в даному випадку, порушення відповідачем умов Договору щодо неперерахування останнім частини прибутку позивачу, передачі площ в оренду третім особам без попереднього погодження про це з позивачем, неперахуванням податків та зборів до державного бюджету у зв'язку з укладенням Договору оренди №1/04/13 від 01.04.2013р. є істотним в розумінні ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не спростовано доводи позивача, наведені в позовній заяві.

Водночас, враховуючи встановлені судом порушення умов Договору, про які відзначено вище, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для розірвання спірного Договору.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Рішення господарського суду в такому випадку є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених статтею 653 ЦК України.

Зазначена правова позиція також знайшла своє відображення в п. 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р., у відповідності з яким наголошено, що згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених в справі №910/1094/14 позовних вимог, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, за результатами вирішення спору по суті, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 1 218, 00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати укладений 25 липня 2005 року між Концерном «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922, адреса: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-а) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерінвестгруп» (код ЄДРПОУ 37592955, адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 47) Договір №140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерінвестгруп» (код ЄДРПОУ 37592955, адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 47) на користь Концерну «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922, адреса: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-а) судовий збір в розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2014р.

Суддя С.М. Морозов