Постанова № 39540054, 17.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р. Справа № 804/6724/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбел»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбел» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 29.11.2013 року № 0002812201 та № 0002822201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інбел» з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт № 507/221/31970823, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки вони було прийняті всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою перевіряючи податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, заперечень проти позову не надав.

Враховуючи те, що для участі у судовому засіданні прибули не всі особи, які беруть участь у справі, при цьому, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст. 128 КАС України не встановлено, відповідно до ч. 6 зазначеної статті справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Інбел» зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради 26.05.2004 року та перебуває на обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 11.11.2013 року по 18.11.2013 року Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Інбел» з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за серпень 2013 року, за результатами якої було складено акт № 507/221/31970823 від 18.11.2013 року.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення:

- пп. 49.18.1 п. 49.1 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме, товариством не подано в установлений законом строк податкові декларації з податку на додану вартість за період серпень 2013 року;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 188.1 ст. 188, ст.192 Податкового кодексу України, ТОВ «Інбел» занижено податок на додану вартість (позитивне значення, ряд. 18 Декларації) за серпень 2013 року в сумі 1028550 грн. В результаті чого підприємством занижено сума ПДВ, що підлягає сплаті (ряд. 25 декларації у серпні 2013 року) в сумі 1028550 грн.

На підставі висновків проведеної перевірки, відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 29.11.2013 року:

- № 0002812201 на суму 1542825 грн., з яких: за основним платежем - 1028550 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 514275 грн.;

- № 0002822201 на суму 1020 грн.

Суд вважає вищевказані податкові повідомлення - рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Інбел» у встановлений законодавством строк засобами телекомунікаційного зв'язку було подано податкову звітність з податку на додану вартість за серпень 2013 року: податкова декларація з податку на додану вартість за період: серпень 2013 року від 20.09.2013 року № 9059285261, отримання якої підтверджується квитанцією № 2.

Відповідно до п. 1 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом № 233 від 10.04.2008 року Державної податкової адміністрації України (далі - Інструкція № 233), квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді. Квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Виходячи з вищевикладених норм Інструкції № 233, єдиним документом, що свідчить про приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС є друга квитанція (квитанція № 2). Податкова декларація за серпень 2013 року та додатки до неї були прийняті у базу даних, що підтверджено квитанціями № 2.

Відповідно до п. 7.5 Інструкції № 233, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається електронний цифровий підпис органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно квитанції № 2 від 20.09.2013 року податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2013 року була прийнята Міністерством доходів і зборів, у зв'язку з вищевикладеним, суд доходить висновку, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем пп. 49.18.1 п. 49.1 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України є хибним.

Щодо порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 188.1 ст. 188, ст.192 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Інбел» занижено податок на додану вартість (позитивне значення, ряд. 18 Декларації) за серпень 2013 року в сумі 1028550 грн. В результаті чого підприємством занижено сума ПДВ, що підлягає сплаті (ряд. 25 декларації у серпні 2013 року) в сумі 1028550 грн., суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем під час проведення перевірки були надані первинні документи, на підтвердження господарської діяльності у перевіряємий період, а саме, копії податкових накладних: № 2464 від 24.01.2013 року, № 299 від 08.07.2013 року, № 3461 від 24.07.2013 року, № 4 від 01.08.2013 року, № 15 від 01.08.2013 року, № 29 від 01.08.2013 року, № 3 від 01.08.2013 року, № 38655/062 від 31.07.2013 року, № 3 від 01.08.2013 року, № 1194 від 31.07.2013 року, № 84/11 від 31.07.2013 року, № 1 від 02.07.2013 року, № 3 від 03.07.2013 року, № 5 від 04.07.2013 року, № 7 від 10.07.2013 року, № 402 від 29.07.2013 року,№ 3384/1 від 31.07.2013 року, № 432 від 31.07.2013 року, № 32 від 31.07.2013 року, № 77 від 10.07.2013 року, № 75 від 10.07.2013 року, № 78 від 10.07.2043 року, № 284 від 02.07.2013 року, № 1 від 01.08.2013 року, № 4 від 01.08.2013 року, №2 від 01.08.2013 року, № 14 від 26.03.2013 року, № 1399/1 від 30.06.2013 року, № 38 від 30.06.2013 року, № 1307 від 28.06.2013 року, № 42 від 27.06.2013 року, № 56 від 27.06.2013 року, № 55 від 26.06.2013 року, № 8 від 26.06.2013 року, № 39 від 18.06.2013 року, № 40 від 18.06.2013 року, № 100607 від 10.06.2013 року, № 606892 від 31.05.2013 року, № 12 від 31.05.2013 року, № 23 від 31.05.2013 року, № 26 від 31.05.2013 року, № 401 від 30.05.2013 року, № 39 від 30.05.2013 року, № 1846 від 24.05.2013 року, № 92 від 20.05.2013 року, № 104 від 22.05.2013 року, № 152 від 30.05.2013 року, № 9 від 15.05.2013 року, № 8 від 15.05.2013 року, № 5 від 14.05.2013 року, № 4 від 14.05.2013 року, № 3 від 14.05.2013 року, № 2 від 14.05.2013 року, № 32/1 від 30.04.2013 року, № 132187/2 від 30.04.2013 року, № 13 від 22.04.2013 року, № 11 від 22.04.2013 року, № 9 від 18.04.2013 року, № 8 від 18.04.2013 року, № 5 від 05.04.2013 року, № 189 від 01.04.2013 року, № 190 від 01.04.2013 року, № 37 від 28.03.2013 року, № 20 від 28.02.2013 року, № 1 від 19.02.2013 року, № 2 від 19.02.2013 року, № 4 від 17.07.2013 року, № 123 від 31.07.2013 року, № 3 від 23.07.2013 року, № 7 від 31.07.2013 року, № 8 від 31.07.2013 року, № 9 від 31.07.2013 року, № 153 від 15.04.2013 року, № 187 від 17.04.2013 року, № 220 від 19.04.2013 року, № 317 від 30.04.2013 року, № 75 від 10.07.2013 року, № 127 від 17.07.2013 року, № 5 від 01.08.2013 року, № 346 від 02.08.2013 року, № 43 від 05.08.2013 року, № 9 від 05.08.2013 року, № 16083/008 від 05.08.2013 року, № 484 від 05.08.2013 року, № 15907 від 05.08.2013 року, № 1 від 05.08.2013 року, № 20 від 05.08.2013 року, № 17 від 05.08.2013 року, № 22 від 05.08.2013 року, № 24 від 05.08.2013 року, № 347 від 05.08.2013 року, № 574 від 06.08.2013 року, № 22 від 06.08.2013 року, № 10 від 07.08.2013 року, № 11 від 07.08.2013 року, № 708 від 07.08.2013 року, № 16075 від 07.08.2013 року, № 16150 від 07.08.2013 року, № 16284/008 від 07.08.2013 року, № 500 від 07.08.2013 року, № б від 07.08.2013 року, № 348 від 07.08.2013 року, № 11 від 07.08.2013 року, № 1770/03 від 08.08.2013 року, № 55 від 08.08.2013 року, № 102 від 09.08.2013 року, № 12 від 09.08.2013 року, № 16256 від 09.08.2013 року, № 16454/008 від 09.08.2013 року, № 8 від 09.08.2013 року, № 293 від 09.08.2013 року, № 20 від 09.08.2013 року, № 94 від 09.08.2013 року, № 83 від 09.08.2013 року, № 2 від 09.08.2013 року, № 349 від 09.08.2013 року, № 984 від 12.08.2013 року, № 335 від 12.08.2013 року, № 84 від 12.08.2013 року, № 35 від 12.08.2013 року, № 1318 від 12.08.2013 року, № 28 від 13.08.2013 року, № 547 від 13.08.2013 року, № 6 від 13.08.2013 ржу, № 3 від 13.08.2013 року, № 47 від 13.08.2013 року, № 70 від 13.08.2013 року, № 350 від 13.08.2013 року, № 86 від 13.08.2013 року, № 1412 від 14.08.2013 року, № 100 від М.08.2013 року, № 9 від 14.08.2013 року, № 32 від 14.08^2013 року, № 74 від 14.08.2013 року, № 1414 від 14.08.2013 року, № 2662 від 15.08.2013 року, № 349 від 15.08.2013 року, № 113 від 16.08.2013 року, № 17137/008 від 16.08.2013 року, № 36 від 16.08.2013 року, № 48 від 16.08.2013 року, № 41 від 16.08.2013 року, № 449 від 16.08.2013 року, № 5045 від 16.08.2013 року, № 5 від 19.08.2013 року, № 1538/5 від 19.08.2013 року, № 147 від 19.08.2013 року, № 559 від 19.08.2013 року, № 10 від 19.08.2013 року, № 156 від 19.08.2013 року, № 159 від 19.08.2013 року, № 147 від 19.08.2013 року, № 5068 від 19.08.2013 року, № 1897 від 20.08.2013 року, № 94 від 20.08.2013 року, № 6 від 20.08.2013 року, № 186 від 20.08.2013 року, № 2003 від 20.08.2013 року, № 66 від 20.08.2013 року, № 7 від 20.08.2013 року, № 69 від 21.08.2013 року, № 211 від 21.08.2013 року, № 212 від 21.08.2013 року, № 69 від 21.08.2013 року, № 44 від 22.08.2013 року, № 158 від 22.08.2013 року, № 92 від 22.08.2013 року, № 447 від 22.08.2013 року, № 37 від 22.08.2013 року, № 17644/008 від 22.08.2013 року, № 5 від 22.08.2013 року, № 135 від 22.08.2013 року, № 9 від 22.08.2013 року, № 199 від 22.08.2013 року, № 70 від 28.08.2013 року, № 45 від 23.08.2013 року, № 30 від 23.08.2013 року, № 559 від 23.08.2013 року, № 16 від 23.08.2013 року, № 259 від 25.07.2013 року, № 248 від 27.08.2013 року, № 249 від 27.08.2013 року, № 82 від 27.08.2013 року, № 1015 від 27.08.2013 року, № 400 від 27.08.2013 року, № 399 від 27.08.2013 року, № 2169/5 від 27.08.2013 року, № 72 від 27.08.2013 року, № 70 від 27.08.2013 року, № 253 від 28.08.2013 року, №12 від 28.08.2013 року, № 83 від 28.08.2013 року, № 196 від 28.08.2013 року, № 312 від 29.08.2013 року, № 1053 від 29.08.2013 року, № 1936 від 29.08.2013 року, № 60 від 30.08.2013 року, № 36070/062 від 30.08.2013 року, № 87 від 30.08.2013 року, № 28 від 31.08.2013 року, № 1048 від 31.08.2013 року, № 203 від 31.08.2013 року, № 44 від 31.08.2013 року.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст.135 ПК України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Сторонами господарських відносин були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит та валові витрати про вказаних вище господарських операцій.

Таким чином, суд доходить висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку - належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6. ст. 198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту..

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбел» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.11.2013 року № 0002812201 та № 0002822201, винесені Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв