Постанова № 39539085, 04.02.2014, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 року Провадження №2-а/425/2/14

Справа №425/1719/13-а

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Кулішовій О.С.,

за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рубіжне Луганської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Рубіжному Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в місті Рубіжному Луганської області про визнання дій відповідача неправомірними стосовно не зарахування позивачу стажу за час роботи з 01.02.1998 року по 31.12.2001 року коли позивач займався торговельно-посередницькою діяльністю на ринках в місті Рубіжне та з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року коли позивач працював реалізатором на ринку в місті Рубіжне; зобов'язати відповідача зарахувати позивачу стаж за час роботи з 01.02.1998 року до 31.12.2001 року коли він займався торгово-посередницькою діяльністю на ринках в місті Рубіжне та з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року коли він працював реалізатором на ринку в місті Рубіжному; зобов'язати відповідача нарахувати та перерахувати позивачу пенсію з дня досягнення ним пенсійного 50-річного віку з 03.05.2010 року з урахуванням зазначеного стажу. В обґрунтування позову зазначає, що 29.07.2010 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за Списком № 1 та 11.05.2011 року отримав відповідь, якою відповідачем йому було відмовлено в призначенні пенсії та зазначено, що пенсія позивачу може бути призначена тільки з 04.05.2020 року. Позивач не погодився з відмовою відповідача, в зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду копію заяви про розгляд справи без його участі за участю його адвоката ОСОБА_2 (а.с. 68).

В судовому засіданні 04.02.2014 року представник позивача адміністративний позов підтримує, просить його задовольнити, надав додаткові пояснення, що позивач з 1994 по 1998 рік працював на ринку міста Рубіжне реалізатором у підприємця ОСОБА_3, надати документи в підтвердження цього позивач не може, оскільки вони у нього відсутні, вказаний період підтверджується показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні. Також зазначає, що стаж роботи позивача з 1998 по 2001 рік був зарахований відповідачем та 06.01.2012 року позивачу було призначено пенсію.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2014 року не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача та письмові заперечення проти позову, відповідно до яких дії УПФУ у м. Рубіжне були правомірними, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В судовому засіданні 11.11.2013 року, 20.11.2013 року, 05.12.2013 року, 16.12.2013 року представник відповідача пояснила, що 06.01.2012 року позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, було враховано частково стаж позивача з 1997 по 1999 роки, який підтверджувався патентами, виданими податковою інспекцією. Стосовно стажу позивача у підприємця ОСОБА_3 в період з 01.03.1994 по 31.01.1998 рік документи про його підтвердження відсутні, тому цей період не був зарахований при призначенні пенсії позивачу.

Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.07.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Управління ПФУ в м. Рубіжному Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 95).

26.04.2011 року позивач звернувся з листом до начальника УПФУ в місті Рубіжному про розгляд питання про призначення йому пенсії, в якому посилався на те, що з 01.02.1998 року по 31.12.2001 року працював підприємцем, але цей стаж йому не зарахований відповідачем (а.с. 99-100).

Листом від 11.05.2011 року відповідачем позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з причини недостатності загального стажу для призначення позивачу пенсії за віком за Списком № 1, оскільки його стаж роботи у ТОВ «Стелс» за період з 25.05.1994 року по 02.12.1996 року не підтверджено, також роз'яснено позивачу, що період здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 року підтверджується даними персоніфікованого обліку, здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 року підтверджується спеціальними торговими патентами, свідоцтвом про сплату єдиного податку або довідкою про сплату страхових внесків, з 01.01.2004 року підтверджується даними персоніфікованого обліку та згідно наданих позивачем копій патентів його стаж підприємницької діяльності складає 01 рік 01 місяць та цього стажу недостатньо для призначення йому пенсії (а.с. 64-65).

Відповідно до копії трудової книжки позивача будь-які записи в ній про його роботу за період з 26.05.1993 року по 13.06.2007 року відсутні. Відтак, згідно запису № 13 у трудовій книжці позивача, 25.05.1993 року він був звільнений за ст. 40 КЗпП України за прогул з шахти «Привольнянська» ВО «Лисичанськвугілля» та згідно запису № 14 позивач 14.06.2007 року був прийнятий слюсарем-ремонтником 5 розряду до ТОВ ВМФ «Монтажспецбуд» (а.с. 39-42).

Згідно довідки ТОВ «Стелс» № 14 від 03.04.2010 року ОСОБА_1 працював на даному товаристві на посаді водія з 25.05.1994 року по 02.12.1996 року (а.с. 96).

Згідно акту УПФУ у Солом'янському районі м. Києва від 03.12.2010 року ТОВ «Стелс» документи для перевірки періоду роботи ОСОБА_1 з 25.05.1994 року по 02.12.1996 року не надало, записи в трудовій книжці про роботу позивача у ТОВ «Стелс» у вказаний період відсутні (а.с. 97).

Відповідно до копій патентів, що містяться в матеріалах справи позивач здійснював підприємницьку діяльність - торгово-посередницьку за період квітень-червень 1998 року, вересень-грудень 1998 року, січень-червень 1999 року, тобто 1 рік та 1 місяць (а.с. 46-56).

В судовому засіданні було оглянуто пенсійну справу позивача, з якої вбачається, що 06.01.2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 1 та відповідно до протоколу УПФУ у місті Рубіжному № 9012 від 13.01.2012 року позивачу було призначено пенсію за віком за Списком № 1 з дати звернення - з 06.01.2012 року (а.с. 101, 102).

В своїй позовній заяві позивач посилається на те, що з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року він працював реалізатором на ринку в місті Рубіжне, але цей стаж йому неправомірно не було враховано відповідачем при призначені пенсії.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використання форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні або неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і

угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Згідно п.п. «б» п. 7 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 року № 22-1 документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 року підтверджуються спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 року - даними персоніфікованого обліку за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що стаж роботи позивача реалізатором на ринку у приватного підприємця ОСОБА_3 підтверджується поясненнями позивача та показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитаних в судовому засіданні.

Суд відхиляє показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вказані свідки знають позивача не по спільній з ним роботі у приватного підприємця ОСОБА_3 у спірний період, доказів того, що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в спірний період з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року працювали у підприємця ОСОБА_3 матеріали справи не містять, навпаки свідки зазначили, що не перебували з підприємцем ОСОБА_3 в трудових відносинах. Отже, показання свідків не є належними та допустими доказами згідно з ст. 70 КАС України в підтвердження наявності обставин стосовно перебування позивача у трудових відносинах з підприємцем ОСОБА_3

Судом відхиляються пояснення представника позивача стосовно того, що позивач у період з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року працював у підприємця ОСОБА_3, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, якими б підтверджувався факт сплати позивачем або підприємцем ОСОБА_3 за позивача податків, інших обов'язкових платежів та страхових внесків до Пенсійного фонду України за період 01.03.1994 року по 31.01.1998 року.

Разом з тим, судом приймаються до уваги пояснення представника відповідача стосовно того, що позивачу було призначено пенсію з 06.01.2012 року на підставі наданих позивачем документів в підтвердження стажу, при цьому період з 1994 року по 1998 рік не був зарахований до стажу з причини відсутності належних документів, які підтверджують цей стаж.

Тому суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача стосовно не зарахування позивачу стажу за час роботи з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року, тому в задоволені позовних вимог в цій частині та в частині зобов'язання відповідача зарахувати позивачу зазначений період до стажу слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині визнання дій відповідача неправомірними стосовно не зарахування позивачу стажу за час роботи з 01.02.1998 року по 31.12.2001 року коли він займався торговельно-посередницькою діяльністю на ринках в місті Рубіжне та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу зазначений період до стажу суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та з пенсійної справи позивача, час здійснення позивачем підприємницької діяльності за період квітень-червень 1998 року, вересень-грудень 1998 року, січень-червень 1999 року, тобто 1 рік та 1 місяць, зарахований до загального стажу позивача та врахований при призначенні йому пенсії з 06.01.2012 року, оскільки підтверджений належними документами - патентами, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 46-56), залишок періоду: лютий-березень 1998 року, липень-серпень 1998 року, липень-грудень 1999 року, 2000-2001 роки не зарахований відповідачем до загального стажу позивача також з причини відсутності належних документів, які підтверджують, що позивач здійснював підприємницьку діяльність в цей час.

Отже, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними стосовно не зарахування позивачу стажу за час роботи лютий-березень 1998 року, липень-серпень 1998 року, липень-грудень 1999 року, 2000-2001 роки та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу зазначений період до стажу, також слід відмовити.

Стосовно визнання дій відповідача неправомірними щодо не зарахування та зобов'язання зарахування до стажу періоду квітень-червень 1998 року, вересень-грудень 1998 року, січень-червень 1999 року, тобто 1 рік та 1 місяць, суд також відмовляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи зазначений період зарахований відповідачем до загального стажу позивача та врахований при призначенні йому пенсії з 06.01.2012 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та перерахувати позивачу пенсію з дня досягнення ним пенсійного 50-річного віку з 03.05.2010 року з урахуванням стажу з 01.02.1998 року по 31.12.2001 року та з 01.03.1994 року до 31.01.1998 року, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні, оскільки відсутні підстави для призначення позивачу пенсії з 03.05.2010 року на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Коснституцією та законами України.

Згідно частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; д окази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Однак всупереч вищезазначеному, позивачем та його представником в ході розгляду цієї справи не було надано належних доказів на підтвердження позовних вимог, які б свідчили про незаконність та необґрунтованість відмови відповідача в зарахуванні до стажу роботи зазначених спірних періодів, разом з тим представником відповідача в судовому засіданні повністю доведено правомірність своїх дій.

Суд вважає, що відповідач, відмовивши позивачу в зарахуванні до стажу спірних періодів та призначенні пенсії з 03.05.2010 року діяв в межах чинного законодавства, оскільки позивачем на час його звернення до відповідача 29.07.2010 року всупереч вимогам діючого законодавства не були надані належні документи в підтвердження його стажу, також документи підтверджуючі стаж позивача у спірний період не були надані й під час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що відсутні підстави для визнання неправомірними дій УПФ України в місті Рубіжному Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії, не зарахуванні зазначених у позові періодів роботи позивача, а також зобов'язання відповідача вчинити дії, тому суд відмовляє позивачу в задоволені адміністративного позову повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд покладає документально підтверджені судові витрати за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Рубіжному Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.Ш. Мирошникова