Ухвала суду № 39537974, 18.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/1192/14-ц 18.06.2014 18.06.2014 18.06.2014

Провадження №22-ц/784/1740/14

Головуючий першої інстанції: Паньков Д..А.

Категорія - 23 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2014 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишина Н.В.

Локтіонова О.В. із секретарем

судового засідання - Свіщук О. В.

з участю:

представників - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_6 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.04.2014 р. у справі за

позовом

ОСОБА_6 до приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» (далі- ПСП «Корпорація України», або Підприємство) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

встановила:

24.03. 2014 р. ОСОБА_6 звернулася з позовом до ПСП «Корпорація України» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позивачка зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.03.2009 р. стала власницею земельної ділянки 7, 87 га у межах території Лукашівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Зазначена земельна ділянка за договором від 22.12.2010 р. була передана позивачкою Підприємству в оренду на сім років.

Договір не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки за змістом договору в оренду передана як земельна частка ( пай), так і земельна ділянка.

В той час, як вона з 19 лютого 2010 року стала власником земельної ділянки.

Посилаючись на ці обставини позивачка просила про визнання оспорюваного договору недійсним.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.04.2014 р. постановлено про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивачка, не погоджуючись з висновками суду стосовно відсутності підстав для визнання угоди недійсною, ставить питання про скасування рішення і просить постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неналежну оцінку доказів.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК, дійсним є договір, який відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Вважається, що правочин вчинено у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в документі та підписано сторонами (ст.207 ЦК).

Статтями 14, 20 Закону України «Про оренду землі» ( далі - Закон) передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі та підлягає державній реєстрації

Відсутність у договорі хоча б однієї із істотних умов договору оренди земельної ділянки також, відповідно до приписів ч. 2 ст.15 Закону, є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Перелік істотних умов договору оренди земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 15 Закону.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що позивачка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 19.02. 2010 року є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 7,8700 га, розташованій на території Лукашівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за межами населеного пункту.

Зазначена земельна ділянка має передбачений законом кадастровий номер і отримана позивачкою в порядку спадкування після отримання спадкодавцем державного акту взамін свідоцтва про право власності на земельну частку( пай)

Зазначене виключає її подальшу ідентифікацію у будь-яких правовідносинах не інакше, як об'єкту нерухомості.

За договором оренди землі від 22.12.2010 р., підписаним позивачкою з представником ПСП «Корпорація України» та 09.11.2011 р. зареєстрованого у відділі Держкомзему у Первомайському районі Миколаївської області, вказана земельна ділянка передана товариству в оренду строком на 7 років.

Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи та встановивши, на підставі належної оцінки доказів, наявність згоди сторін щодо усіх суттєвих умов угоди та відсутність доказів того, що предметом оспорюваного договору оренди є земельна частка( пай), а не власне земельна ділянка, обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

При цьому в рішенні наведено відповідний дійсним обставинам справи правовий аналіз норм, якими врегульовано питання щодо визнання угод недійсними з підстав, передбачених ст. 215 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про недійсність договору не заслуговують на увагу, оскільки дійсні обставини справи достовірно свідчать про отримання позивачкою державного акту про право власності на землю та передачу земельної ділянки, а не земельного паю, в оренду з подальшою державною реєстрацією договору на підставах передбачених законом.

Інші доводи також не підлягають врахуванню, оскільки не спростовують висновків суду щодо дійсних обставин справи, норм права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах та правових наслідків вирішення спору.

З врахуванням встановленого колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись статтями ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.04.2014 р. залишити без - зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Н.В. Самчишина

О.В. Локтіонова