Ухвала суду № 39537860, 26.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18114/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробат" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробат" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0000272203 від 01.11.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0000272203 від 01.11.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю, при цьому суд виходив з правомірності висновків відповідача, які викладено в Акті перевірки

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що, на його думку, позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Євробат» не проводилася, а тому дані акту не відповідають дійсності, не містять конкретних доказів щодо виявлених порушень, і не можуть бути підставою для зменшення податкового кредиту позивача за липень 2013 року в сумі 169647,00 грн.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Євробат» (код за ЄДРПОУ 36376614), від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2013року, за результатами якої складено акт від 07.10.2013р. №731/5-22-03-36376614.

Згідно з висновками даного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п.187.1ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «Євробат» встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 169 647 грн. за липень 2013року.

Вказані висновки мотивовано тим, що підприємством не надано до перевірки документа, що підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності, формування від'ємного значення у вказаному періоді, тобто: реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, товарні накладні, акти виконаних робіт, дані синтетичних та аналітичних рахунків бухгалтерського обліку, банківські документи, чим завищено суму податкових зобов'язань, суму податкового кредиту за вказані періоди, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 169 647 грн. за липень 201З року. У зв'язку з цим не встановлено причину виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) (вказати за кожний період виникнення від'ємного значення).

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, проте відповідач листом від 29.10.2013 № 6599/10/22-035 повідомив позивача, що висновки акту залишено без змін.

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272203 від 01.11.2013 року, відповідно до якого ТОВ «Євробат» зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у розмірі 169 647 грн.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, при цьому виходив з наступного.

Як встановлено судом, відповідачем проведено перевірку позивача на підставі наказу від 17.09.13р. №883 та направлення на проведення перевірки від 17.09.13р. №2441/22-03.

При цьому, контролюючим органом встановлено, що за податковою адресою підприємство не знаходиться, станом на дату проведення перевірки направлено повідомлення по відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з чим відповідачем складено акт перевірки відповідності податкової адреси, фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 26.09.2013р.

Так, виходячи з положень п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В силу підпункту 78.1.1. п.78.1. ст. 78 Кодексу, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не дасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом п.86.1. ст.86 Кодексу результати перевірок (крім камеральних та електронних перевір) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Отже, враховуючи наведене, відповідачем було правомірно проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування ТОВ «Євробат», від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2013року, за результатами якої складено акт від 07.10.2013р. №731/5-22-03-36376614.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то, судом вірно встановлено, що у податковій декларації позивача з ПДВ за липень 2013 року останнім відображено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, вказане в рядку 19 податкової декларації складає 169 647 грн.

Так, податковий орган, посилаючись на те, що підприємством не надано до перевірки документи, що підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності, формування від'ємного значення у вказаному періоді, тобто реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, товарні накладні, акти виконаних робіт, дані синтетичних та аналітичних рахунків бухгалтерського обліку, банківські документи, дійшов висновку про завищення платником суму податкових зобов'язань, суму податкового кредиту за вказані періоди, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 169 647 грн. за липень 2013 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) кредиту.

Відповідно до п. 200.4 ст.200 вказаного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу пунктів 200.6 та 200.7 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В той же час, як вірно встановлено судом, при проведенні перевірки, відповідач був позбавлений можливості дослідити первинні документи, що підтверджують формування від'ємного значення у перевіряємому періоді.

Відповідно до п. 4.6.2. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Згідно з п.4.6.3. Порядку № 1492, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума: у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду); у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Рядок 20.1 у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 не заповнюється.

Пунктом 4.6.4 вказаного Порядку передбачено, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Згідно з п.4.6.6 Порядку залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Зважаючи на наведені положення, суд небезпідставно погодився з правомірністю висновків податкового органу, при цьому колегія суддів враховує також, що позивачем для спросутування позиції відповідача допустимих доказів не надано, її не спростовано, у зв"язку з чим апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробат" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробат" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0000272203 від 01.11.2013 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.