Рішення № 39537717, 18.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2014 Справа № 905/2648/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа», м.Красноармійськ Донецької області, ЄДРПОУ 32213475,

про стягнення 5 960 397,06 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа», м.Красноармійськ Донецької області, про стягнення 5 960 397,06 грн., у тому числі 4 612 200,00 грн. суми основного боргу, 497956,48 грн. 7% штрафу, 416 796,68 грн. пені, 394 139,83 грн. 3% річних, 39 304,07грн. втрат від інфляційних процесів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на купівлю-продаж природного газу №14/2377/11 від 30.09.2011р. із відповідачем, часткове та несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов’язань з оплати вартості переданого природного газу у жовтні 2011р. - грудні 2012р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 7% штрафу, 3% річних, інфляційних витрат, а також посилається на несвоєчасну сплату боргу, встановленого рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. у справі №5006/24/84/2012, у зв’язку з чим ним донараховано за зобов’язаннями жовтня 2011р. – квітня 2012р. 3% річних за період з 01.08.2012р. по 29.12.2012р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заявлених позовних вимог, у копіях: договір на купівлю-продаж природного газу №14/2377/11 від 30.09.2011р. із додатковими угодами №1-89/02 від 11.10.2011р., №1/2 від 11.01.2012р., №2 від 19.01.2012р., №3 від 27.06.2012р. до нього, акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р., від 30.04.2012р., від 27.11.2012р., від 30.11.2012р., від 31.12.2012р., документи, що підтверджують правовий статус підприємства та довіреності на представників, в оригіналах: сальдо КП «Красноармійськтепломережа» з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., виписка операцій КП «Красноармійськтепломережа» з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України стосовно відповідача, а також витяг рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. по справі №5006/24/84/2012 з єдиної електронної бази судових рішень.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525, 526, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.1-2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

06.05.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшов супровідний лист №10-643 від 30.04.2014р. разом з відзивом №10-643 від 30.04.2014р. на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнано у повному обсязі. Підставою такої позиції зазначена наявність різниці в тарифах на послуги теплопостачання для населення, яка виникла станом на 01.01.2013р. за договором №14/2377/11 від 30.09.2011р. та складає 4 612 200,00 грн., тобто в силу Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (зі змінами), Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є боргом державного бюджету, договором №14/2377/11 не передбачено сплату Покупцем державного боргу. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. №167 сума заборгованості у розмірі 4 612 200,00 грн. буде повністю сплачена при перерахуванні субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам і ця сума затверджена протоколом засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу №68 від 08.04.2013р. як обсяг заборгованості з різниці в тарифах для відповідача станом на 01.01.2013р., отже спірна заборгованість утворилась не з вини відповідача. До того ж, за висновками відповідача, у розумінні ст.614 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних, інфляційних нарахувань, пені та штрафу є необґрунтованим, і тому задоволенню не підлягають. При цьому наголошено про важке фінансове становище відповідача на даний час. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Разом із відзивом відповідачем до матеріалів справи долучено копії: розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася, що надана населенню Комунальним підприємством «Красноармійськтепломережа» 2011-2012р.р., протоколу засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу №68 від 08.04.2013р. разом з додатком №1 до нього, балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2013р., звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2013р., документи, що підтверджують правовий статус підприємства, розпорядження міського голови Красноармійської міської ради №133рю від 31.12.2013р. «Про призначення керівників комунальних підприємств на контрактній основі», наказу №12-к від 25.04.2014р. «Про покладання обов’язків директора».

Одночасно, у клопотанні №10-644 від 30.04.2014р. просить, при винесені рішення, врахувати скрутне фінансове становище та вимоги в частині стягнення пені та 7% зменшити до 99,9%. При цьому, зазначено про невизнання позовних вимог з мотивів, які викладені у представленому суду відзиві.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 14.05.2014р., у зв’язку із знаходженням судді Кротінової О.В. у відрядженні, справу №905/2648/14 передано на розгляд судді Левшиної Г.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 26.05.2014р., у зв’язку із поверненням судді Кротінової О.В. з відрядження, справу №905/2648/14 передано на розгляд останнього.

Представник позивача у судове засідання 18.06.2014р. не з’явився, витребувані документи не надав, причин неявки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання 18.06.2014р. не з’явився, 23.06.2014р. подав клопотання №10-833 від 17.06.2014р. про розгляд справи без його участі за наявними у ній матеріалами.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об’єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість провадження по даній справі, а також належного забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв’язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на таке, останнє клопотання відповідача підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі-Продавець) та Комунальним підприємством «Красноармійськтепломережа», (далі-Покупець) був укладений Договір на купівлю-продаж природного газу №14/2377/11, згідно з яким Продавець зобов’язався передати у власність Покупця у 4 кварталі 2011р. та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») (далі-газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п.1.2 договору).

Додатковою угодою №3 від 27.06.2012р. сторони погодили з 22.06.2012р. викласти п.1.1 та п.1.2 договору у наступній редакції: «Продавець зобов’язався передати у власність Покупця у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками».

За приписами п.2.1 укладеного правочину, Продавець передає Покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 29446,0 тис.куб.м.

У відповідності до п.п.2.1.1, 2.1.2 договору, обсяги газу, що планується передати можуть змінюватись сторонами протягом м’ясця продажу в установленому порядку; допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого сторонами згідно п.2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Пунктом 3.3 означеного правочину, сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У розумінні п.3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.5.2 договору (у редакції додаткової угоди №3 від 27.06.2012р. в частині змін з 01.07.2012р.), ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091,00грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м. природного газу – 1 091,00 грн., крім того ПДВ – 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ – 1 309,20 грн.

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін їх підписів і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування – до повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р., від 30.04.2012р., від 27.11.2012р., від 30.11.2012р., від 31.12.2012р., що підписані сторонами та скріплені печатками. Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні: у жовтні 2011 року обсяг газу – 1182,418 тис.м.куб. на суму 1 548 021,65грн., у листопаді 2011 року обсяг газу – 3 054,899 тис.м.куб. на суму 3 999 473,77 грн., у грудні 2011 року обсяг газу – 2 933,488 тис.м.куб. на суму 3 840 522,49грн., у січні 2012 року обсяг газу – 4 137,603 тис.м.куб. на суму 5 416 949,86грн., у лютому 2012 року обсяг газу – 4 621,592 тис.м.куб. на суму 6 050 588,25грн., у березні 2012 року обсяг газу – 3 144,202 тис.м.куб. на суму 4 116 389,26грн., у квітні 2012 року обсяг газу – 632,291 тис.м.куб. на суму 827 795,38грн. та у жовтні 2012р. обсяг газу – 809,070 тис.м.куб. на суму 1 059 234,45 грн. (зафіксовано актом від 27.11.2012р.), у листопаді 2012 року обсяг газу – 2 060,197 тис.м.куб. на суму 2 697 209,90 грн., у грудні 2012 року обсяг газу – 3 357,967 тис.м.куб. на суму 4 396 250,40грн.

Згідно даних актів позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ на загальну суму 33 952 435,41 грн., що підтверджується підписом особи останнього на цих актах скріпленим печаткою підприємства.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Як свідчать матеріали справи, підстави, обставини та час існування заборгованості відповідача з оплати вартості отриманого природного газу у жовтні 2011р. – квітні 2012р. були предметом дослідження у справі господарського суду Донецької області №5006/24/84/2012, за результатами якого 07.02.2013р. винесено рішення по ній.

З огляду на таке, суд вбачає спірним періодом поставки газу у даному провадженні, що зафіксований актами приймання-передачі від 27.11.2012р. (спожитий у жовтні 2012р. на суму 1 059 234,45 грн.), від 30.11.2012р. (отриманий у листопаді 2012р. на суму 2 697 209,90 грн.) та від 31.12.2012р. (отриманий у грудні 2012р. на суму 4 396 250,40грн.), та, який потребує дослідження у цій справі в частині визначення моменту виникнення права вимоги, періоду прострочення та суми боргу за цими зобов’язаннями.

Враховуючи викладене, в частині виникнення права вимоги та початку прострочення зі сплати сум за прийнятий відповідачем природний газ у листопаді 2012р. та грудні 2012р.,суд дійшов наступного висновку.

Приймаючи до уваги час поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за зобов’язаннями листопада 2012р. повинен бути здійснений не пізніше 13.12.2012р., за зобов’язаннями грудня 2012р. – не пізніше 13.01.2013р.

Стосовно зобов’язань за жовтень 2012р., що зафіксовані актом від 27.11.2012р. слід зазначити наступне.

Виходячи з обставин справи, обсяги постачання газу змінені та, зокрема, за жовтень 2012р. фактично визначено їх остаточний розмір у кількості 809,070 тис.м.куб. лише 27.11.2012р., про що свідчать наведений відповідний акт.

За визначеннями п.3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, у них містяться дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість.

Таким чином слідує, що у такій спосіб сторони обумовили підставу для остаточного розрахунку. Тобто, складання акту приймання-передачі природного газу, із відображенням усіх перелічених даних, має юридичним наслідком визначення певного розміру зобов’язання покупця, у спірному випадку в частині обсягу спожитого газу та його вартості, ґрунтуючись на умовах укладеного договору.

Дослідивши у сукупності наведене положення договору разом із п.п.2.1.1, 2.1.2, 3.3 означеного правочину та фактичними обставинами справи, слідує, що сторонами обов’язок зі сплати вартості спожитого природного газу саме в розмірі 1 059 234,45 грн. за поставлений природний газ у жовтні 2012р. в обсязі 809,070 тис.м.куб. визначено остаточно лише за станом на 27.11.2012р.

Відтак, акт приймання-передачі природного газу від 27.11.2012р. є підставою для остаточного розрахунку між сторонами в сумі 1 059 234,45 грн. та встановлює обов’язок відповідача щодо сплати безпосередньо такої вартості природного газу, з огляду на встановлення його поставки саме в наведеному у ньому обсязі, з моменту його оформлення.

За таких обставин, суд не вбачає правомірним застосування п.6.1 договору у прямому його значенні щодо визначення згідно нього моменту виникнення права вимоги зі сплати суми в розмірі 1 059 234,45 грн.

Суд дійшов висновку, що застосування цього положення правочину, у наведеній частині, можливе як звичай ділового обороту у сфері договірних відносин, що склались між сторонами, з метою усунення прогалин, які виникли в процесі правового регулювання взаємовідносин сторін, а саме у частині строків оплати поставленого природного газу в означеній вище сумі.

Так, п.6.1 договору встановлено правило поведінки щодо порядку та умов проведення розрахунків, що є усталеним у певній сфері відносин.

Зважаючи на дане, суд дійшов висновку про наявність обов’язку відповідача з оплати вартості спожитого природного газу, обсяги якого відображено в акті приймання-передачі від 27.11.2012р., здійснити розрахунок за нього у сумі 1 059 234,45 грн. не пізніше 13.12.2012р., що є поточним строком до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (в означеному випадку - складання акту).

Зважаючи на дані, які містить витяг по операціям щодо КП «Красноармійськтепломережа» та розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат, позивач свідчить за станом на дату складання позову про оплату відповідачем вартості отриманого у жовтні 2012р. природного газу за договором на купівлю-продаж природного газу №14/2377/11 від 30.09.2011р. (зі змінами та доповненнями), часткову оплату за зобов’язаннями листопада 2012р. та відсутність погашення суми нарахованої за основним зобов’язанням грудня 2012р., внаслідок чого є наявною заборгованість за цими спірними зобов’язаннями у загальній сумі 4 612 200,00грн.

Дані обставини відповідачем не заперечуються, у порядку приписів процесуального законодавства не спростовані. При цьому, відповідачем у наданому суду відзиві зазначено суму заборгованості саме в наведеному розмірі.

Отже, відповідач остаточний розрахунок за поставлений природний газ у визначений спірний період не здійснив та борг у повному обсязі не погашено.

Так, приймаючи до уваги викладені обставини справи, вбачається, що позивачем належним чином доведено факт виконання обов’язку щодо поставки природного газу за період жовтень 2012р. - грудень 2012р. вартістю у вищенаведених розмірах та, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем природного газу не виконано на дату прийняття позовної заяви до провадження, як і на час розгляду справи, в загальній сумі 4 612 200,00 грн.

Заперечення відповідача стосовно безпідставності включення до основного боргу сум заборгованості, що виникла внаслідок різниці в тарифах судом не прийнято до уваги, оскільки за приписами ст.ст.525, 530, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов’язковим до виконання. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Матеріали справи свідчать, що умови договору, укладеного між сторонами у цій справі, не ставлять у залежність порядок розрахунків від фінансового стану покупця та/або від розрахунків кінцевих споживачів послуг Покупця, чи порядку формування тарифів на послуги відповідача з боку держави. Докази внесення сторонами відповідних змін у цей договір в матеріалах справи відсутні. Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлено загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, витрат на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб’єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Механізм формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлений постановою Кабінету Міністрів України №955 від 10.06.2006р. (зі змінами та доповненнями). Суд враховує, що внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені відповідним органом місцевого самоврядування постановою Кабінету Міністрів України №167 від 20.03.2013р. «Про затвердження порядку та умов надання у 2013р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджені та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» визначено порядок погашення заборгованості з різниці в тарифах. Підписання або не підписання договору про організацію взаєморозрахунків на виконання цієї постанови Кабінету Міністрів України та подальшого надходження коштів з державного бюджету на погашення різниці в тарифах жодним чином не позбавляє відповідача від виконання зобов’язань за спірним договором.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення сум основного боргу у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов’язання жовтня-грудня 2012р. становить 39 304,07 грн. (нарахування здійснено щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, а саме за зобов’язаннями жовтня 2012р. - з 11.2012р. по 02.2013р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат 29.12.2012р. в сумі 1 039 030,73 грн., за зобов’язаннями листопада 2012р. - з 12.2012р. по 12.2013р. з урахуванням оплат здійснених 19.02.2013р. в сумі 145 778,75 грн., 20.02.2013р. в сумі 104 732,86 грн., 21.02.2013р. в сумі 129 117,15 грн., 29.03.2013р. в сумі 650 000,00 грн. та 25.11.2013р. в сумі 1 430 051,01 грн., за зобов’язаннями грудня 2012р. - з 12.2012р. по 12.2013р.).

3% річних – 191 960,95 грн. (фактично нараховані загалом за період з 15.11.2012р. по 14.01.2014р. за невиконання грошових зобов’язань по оплаті природного газу за жовтень-грудень 2012р. щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, а саме за зобов’язаннями жовтня 2012р. - з 15.11.2012р. по 19.02.2013р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат 29.12.2012р. в сумі 1 039 030,73 грн., за зобов’язаннями листопада 2012р. - з 15.12.2012р. по 14.01.2014р. з урахуванням оплат здійснених 19.02.2013р. в сумі 145 778,75 грн., 20.02.2013р. в сумі 104 732,86 грн., 21.02.2013р. в сумі 129 117,15 грн., 29.03.2013р. в сумі 650 000,00 грн., 25.11.2013р. в сумі 1 430 051,01 грн. та 23.12.2013р. в сумі 21 580,53 грн., за зобов’язаннями грудня 2012р. - з 15.01.2013р. по 14.01.2014р.).

Одночасно, п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, Покупець у безспірному порядку зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково – штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов’язання становить 416 796,68 грн. (фактично нараховані загалом за період з 27.01.2013р. по 14.07.2013р. за невиконання грошових зобов’язань по оплаті природного газу за жовтень-грудень 2012р. щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, а саме за зобов’язаннями жовтня 2012р. - з 27.01.2013р. по 19.02.2013р. на суму залишку в розмірі 199,27 грн. з урахуванням здійснених відповідачем оплат 29.12.2012р. в сумі 1 039 030,73грн., за зобов’язаннями листопада 2012р. - з 27.01.2013р. по 14.06.2013р. з урахуванням оплат здійснених 19.02.2013р. в сумі 145 778,75 грн., 20.02.2013р. в сумі 104 732,86 грн., 21.02.2013р. в сумі 129 117,15 грн., 29.03.2013р. в сумі 650 000,00 грн., за зобов’язаннями грудня 2012р. - з 27.01.2013р. по 14.07.2013р.).

Штраф у розмірі 7% (загальна сума 497 956,48 грн.) розраховано за зобов’язаннями жовтня 2012р. від суми боргу за станом на 26.01.2013р. в розмірі 20 203,72 грн., за зобов’язаннями листопада 2012р. від суми боргу за станом на 26.01.2013р. в розмірі 2 697 209,90грн. (повна сума) та за зобов’язаннями грудня 2012р. від суми боргу за станом на 26.01.2013р. в розмірі 4 396 250,40 грн. (повна сума).

Дослідивши розрахунок проведений позивачем та бузу нарахування, вбачається застосування у якості останньої сум вартості поставленого природного газу у загальному порядку, не зважаючи на дійсний момент виникнення прострочення щодо кожної з них, з огляду на встановлене вище судом.

По-перше, виходячи з умов договору, ним встановлено виконання грошового зобов’язання до настання певного терміну, у спірному випадку до 14-го числа певного місяця, а отже, останнім днем виконання такого зобов’язання є день, що передує цьому терміну, тобто таким днем у обумовлених правовідносинах є 13-е число певного місяця, та, як наслідок першим днем прострочення є 14-е число такого місяця.

Таким чином періодом прострочення за зобов’язаннями листопада 2012р. є період часу починаючи з 14.12.2012р.; за зобов’язаннями грудня 2012р. – період з 14.01.2013р.

Зважаючи на те, що обов’язок відповідача з оплати вартості спожитого природного газу, обсяги якого відображено в акті приймання-передачі від 27.11.2012р., зі здійснення розрахунку за нього в сумі 1 059 234,45 грн. наявний до 13.12.2012р. включно (що є поточним строком до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (в означеному випадку - складання акту)), періодом прострочення за зобов’язаннями жовтня 2012р. є час з 14.12.2012р.

По-друге, позивачем при рознесенні оплат здійснених відповідачем невірно враховано день, у який сума боргу за зобов’язаннями жовтня-листопада 2012р. фактично зменшена та існує як база для продовження нарахування штрафної санкції з урахуваннях таких змін.

По-третє, день фактичної сплати суми заборгованості (мається на увазі повне погашення існуючого боргу) не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Аналогічний висновок міститься у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань».

По-четверте, За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

По-п’яте, як слідує зі змісту ст.625 Цивільного кодексу України та правової суті інфляційних витрат, при розрахунку останніх застосовується сума наявного основного боргу зобов’язання на цей час, без врахування проведеної індексації заборгованості за минули періоди. Тобто, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, що суперечить розрахунку позивача. До того ж, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Аналогічний висновок міститься у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань».

Відтак, приймаючи до уваги викладене та перевіривши розрахунок позовних вимог у цих межах та з врахуванням кінцевих дат, визначених позивачем в частині нарахування 3% річних, інфляційних витрат, пені та штрафу за зобов’язаннями жовтня – грудня 2012р. за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики, що міститься в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., суд дійшов висновку про задоволення штрафу у повному розмірі – 497 956,48 грн. та про часткове задоволення у наступних розмірах: 3% річних у загальній сумі 189 153,98 грн., інфляційні витрати – 15 168,07 грн., пеня – 416 365,25 грн.

Водночас, посилаючись на несвоєчасну сплату боргу, встановленого рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. по справі №5006/24/84/2012, позивач до нарахував 3% річних на суму основного боргу за період з 01.08.2012р. по 29.12.2012р., протягом якого продовжувала існувати заборгованість за зобов’язаннями по договору, і просить стягнути розмір останніх за зобов’язаннями жовтня 2011р. – квітня 2012р. у загальному розмірі 202 178,88 грн.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, а саме: Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа», м.Красноармійськ Донецької області, про стягнення за договором купівлі-продажу природного газу №14/2377/11 від 30.09.2011р. боргу у розмірі 21 310 444,62 грн., з яких 18 054 891,71 грн. сума основного боргу за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р., 99 707,43 грн. інфляційні за період листопад 2011р. – серпень 2012р., 1 327 952,62 грн. пені, 260 892,14 грн. 3% річних, 1 567 000,72 грн. 7% штрафу.

Дана позовна заява прийнята судом до розгляду та порушено провадження по справі №5006/24/84/2012.

За результатами розгляду означеного позову, рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. по справі №№5006/24/84/2012 позовні вимоги задоволено частково та з Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа», м.Красноармійськ Донецької області, на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, стягнуто 99 707,43 грн. інфляційних витрат, 1 327 952,62 грн. пені, 260 892,14 грн. 3% річних, 1 567 000,72 грн. 7% штрафу, а також 64 380,00 грн. судових витрат. Провадження в частині стягнення з КП «Красноармійськтепломережа» основного боргу у розмірі 18 054 891,71 грн. припинено за відсутністю предмета спору, що обумовлено погашенням суми основного боргу на час прийняття рішення в означеній справі платежами проведеними 07.12.2012р., 21.11.2012р. та 29.12.2012р..

Так, даним судовим актом припинено провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 18 054 891,71 грн. за відсутністю предмету спору в частині заборгованості з оплати отриманого газу у період жовтень-грудень 2011р., січень-квітень 2012р. До того ж, досліджені та задоволені вимоги, зокрема, щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних в сумі 260 892,14 грн., з огляду на порушення строків оплати вказаного основного грошового зобов’язання та приписи ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як вбачається з вищевикладеного, до дати вчинення повної сплати наведеної суми, таке основне зобов’язання не виконано та борг не погашено.

З огляду на таке неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, донараховано та пред’явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі, за зобов’язаннями листопада-грудня 2011р. та лютого-квітня 2012р. 3% річних за період з 01.08.2012р. по 29.12.2012р. на кожну із сум, з урахуванням здійснених оплат.

За приписами п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У п.5.3 наведеної постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд погоджується із розміром 3% річних визначених у цій частині позивачем та задовольняє їх, з огляду на таке, у повному обсязі.

Заперечення відповідача в частині відсутності вини у невиконанні зобов’язань по сплаті за отриманий природний газ до уваги судом не прийнято, оскільки ці твердження не підтверджено доказами у розумінні приписів Господарського процесуального законодавства.

До того ж, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст..625 Цивільного кодексу України. Таким чином, у зв’язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини не сплачених грошей.

Одночасно, як було зазначено вище, відповідач у клопотанні №10-644 від 30.04.2014р. просить суд врахувати його скрутне фінансове становище, дебіторську, кредиторську заборгованість по підприємству, а також збитки за 2013р. та, як наслідок, зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, на 99,9%.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цих санкцій.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобов’язання, наслідки чого передбачені п.7.2 договору, а саме застосування позивачем пені та штрафу стосовно відповідача.

Разом з цим, розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже перерахований судом та визначений у загальній сумі 416 365,25 грн. Штраф розраховано вірно – 497 956,48 грн.

При цьому, за висновками суду, у сукупності із об’єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, обставини, на які посилається відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, суд знаходить винятковими та такими, що є підставою для задоволення цього клопотання частково.

Отже, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності із загальним розміром нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про задоволення вищезазначеного звернення відповідача та зменшує розмір суми пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, а саме від розміру встановленого судом, та також штрафу на 30%, тобто: пеня до 291 455,67 грн., штраф до 348 569,54 грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі.

У залишковій частині, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на Комунальне підприємство «Красноармійськтепломережа», м.Красноармійськ Донецької області, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, до Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа», м.Красноармійськ Донецької області, про стягнення 5 960 397,06 грн., у тому числі 4 612 200,00 грн. суми основного боргу, 497956,48 грн. 7% штрафу, 416 796,68 грн. пені, 394 139,83 грн. 3% річних, 39 304,07грн. втрат від інфляційних процесів, задовольнити частково.

2. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 291 455,67 грн., штрафу до 348 569,54грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа» (85300, Донецька область, м.Красноармійськ, вул.Дніпропетровська, б.4А, код ЄДРПОУ 32213475, р/р26030300246244 у ДФ ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, банківські реквізити не зазначено) 5 658 726,14 грн., у тому числі 4 612 200,00 грн. суми основного боргу, 348 569,54 грн. 7% штрафу, 291 455,67 грн. пені, 391 332,86 грн. 3% річних, 15 168,07 грн. втрат від інфляційних процесів, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 72 744,36 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 18.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено 23.06.2014р.

Суддя О.В. Кротінова