Ухвала суду № 39536426, 25.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/1299/13-ц 25.06.2014 25.06.2014 25.06.2014

Провадження №22ц/784/1546/14 Головуюча в першій інстанції Карікова Л.В.

Категорія 24 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Шаманської Н.О., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,

за участю представника позивача Репешка П.І.,

відповідачки ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2014 року по справі за позовом

сільського комунального підприємства при Улянівській сільській раді Миколаївського району Миколаївської області

(далі - СКП при Улянівській сільраді)

до

ОСОБА_4

про визнання укладеним договору з централізованого постачання холодної води, припинення надання послуг та стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

04 червня 2013 року СКП при Улянівській сільраді звернулося до суду з позовом, який в подальшому уточнило, до ОСОБА_4 про визнання укладеним договору з централізованого постачання холодної води, припинення надання послуг та стягнення боргу 14 370 грн. 05 коп.

Позивач зазначав, що з 1996 року відповідачка проживає без реєстрації у будинку АДРЕСА_1. 22 березня 2011 року між СКП при Улянівській сільраді та відповідачкою було укладено договір на водопостачання питної води з артезіанських свердловин по водопровідним мережам. Згідно довідки виконкому Улянівської сільради від 07 листопада 2012 року на погосподарському обліку за вищезазначеною адресою відповідачка утримує велику рогату худобу та свиней. У зв'язку з тим, що відповідачка не сплачувала грошові кошти за спожиту питну воду, але користувалася нею, вона має заборгованість, яку на їх вимогу не погашає. Відповідачка неодноразово проводила несанкціонований забір води, в зв'язку з чим, а також за наявністю великої заборгованості за використання води у червні 2012 року будинок, де мешкає ОСОБА_4, був відключений від водопостачання. 29 квітня 2013 року працівниками комісії СКП при Улянівській сільраді було виявлено факт врізки відповідачкою до центральної водомережі водогону, який надходить до її будинку. Заборгованість відповідачки за спожиту питну воду станом на 01 травня 2013 року складає 7953 грн. 83 коп. Проте, сума збитків, завданих відповідачкою внаслідок самовільного водовикористання, розрахована відповідно до таблиці Шевельова, так як термін початку безоблікового водокористування встановити неможливо, становить 14370 грн. 05 коп.

Посилаючись на вищезазначене та порушення відповідачкою норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» та ст. 627 ЦК України позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2014 року позов СКП при Улянівській сільраді задоволено частково. Визнано укладеним договір між СКП при Улянівській сільраді та ОСОБА_4 з централізованого постачання холодної води до житлового будинку АДРЕСА_1 та стягнуто з ОСОБА_4 на користь СКП при Улянівській сільраді 14 370 грн. 05 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2014 року в тексті вказаного рішення суду виправлено описку в найменуванні позивача та у прізвищі відповідачки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати позивача відновити водопостачання у вказаному житловому будинку. На думку апелянта, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та відповідачки, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, відповідачка проживає без реєстрації у будинку АДРЕСА_1.

02 липня 2009 року для водокористувача Ульяновської сільради були затверджені нормативи використання питної води та 29 липня 2009 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області надано дозвіл на спеціальне водокористування.

20 квітня 2011 року Миколаївською обласною державною адміністрацією було прийнято рішення про видачу ліцензії СКП при Ульяновській сільраді, яке зареєстровано в Єдиному державному реєстру підприємств та організацій України 12 травня 2000 року, на централізоване водопостачання.

22 березня 2011 року між позивачкою, як фізичною особою, та СКП при Ульяновській сільраді було укладено договір на водопостачання питної води артезіанських свердловин, яким встановлено вартість послуг та порядок розрахунків (а.с. 5).

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року (далі - Закону), п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, до обов'язків споживача віднесено оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідачка порушила зазначені норми Закону і Правил, а також умови договору, в зв'язку з чим у червні 2012 року будинок, де вона проживає, був відключений від водопостачання.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області 02 липня 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 до СКП при Ульяновській сільраді про поновлення водопостачання було відмовлено (а.с. 64-67). Вказані судові рішення набрали законної сили.

Зазначеними рішеннями суду було встановлено, що відповідачка неодноразово здійснювала несанкціонований забір води з системи водопостачання поза приладом обліку води, а крім того, у її фермерському господарстві, яке зареєстровано за спірною адресою і проти чого відповідачка не заперечувала в суді, у 2010-2011 роках перебувало 15 голів великої рогатої худоби, а у 2012 році - 36 голів великої рогатої худоби та 12 голів свиней.

Факт наявності у відповідачки кількість великої рогатої худоби та свиней у 2012 році підтверджується довідкою сільради від 07 листопада 2012 року (а.с. 4).

У своїй позовній заяві до СКП при Ульяновській сільраді про поновлення водопостачання ОСОБА_4 зазначила, що після від'єднання її будинку від водопостачання в червні 2012 року, вона придбала 20 м шлангу і замінила ним частину вирізаної металевої труби, чим поновила водопостачання до свого будинку.

11 липня 2012 року комісією сільради було встановлено та 02 вересня 2011 року відрізано ввід самовільно збудованого відповідачкою водогону, про що було складено акти у присутності ОСОБА_4

Сільрадою неодноразово приймались рішення щодо систематичної несплати ОСОБА_4 за користування питною водою та несанкціонованого забору води з центральної водомережі.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приюдиційні факти - це факти, встановленні рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Тобто, якщо судом вже встановлено певні факти (після їх перевірки і оцінки) і закріплено їх у судовому рішенні, то вони визнаються преюдиціальними - такими, що при новому розгляді справи вважаються встановленими, істинними, та такими, що не потребують нового доказування.

Отже, вищезазначеними судовими рішеннями встановлено, що відповідачка має заборгованість за спожиту воду та неодноразово здійснювала несанкціонований забір води з системи водопостачання поза приладом обліку води.

29 квітня 2013 року при проведенні ремонтних робіт позивачем було виявлено 4-у точку врізки в центральну водомережу водогону, який надходить до будинку, в якому мешкає відповідачка та по якому надходила вода, про що було складено акт та надана схема (а.с. 15-16, 21 зворот).

Відповідачка заперечувала факт користування водою з цієї труби, але доказів цього суду не надала.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідачка комісію СКП при Ульяновській сільраді для перевірки інженерної мережі водопостачання до двору не впустила та відмовилась від проведення звірки заборгованості за спожиту воду (а.с. 71).

Відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України водокористування вважається без обліковим, якщо споживач самовільно приєднався до системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць. Розрахунок проводиться за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Також, відповідачка неодноразово повідомлялась позивачем про необхідність переукладання договору на водопостачання питної води, але ОСОБА_4 від цього відмовилась (а.с. 11-14).

Статті 19, 20 Закону передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору. Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Відмова споживача послуг від укладення договору суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону. У разі такої відмови, виходячи з положень ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року, прийнятій за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 335 ЦПК України (справа № 6-110цс12), та в силу положень ч. 2 ст. 214 ЦПК України є обов'язковою при розгляді даної справи.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про задоволення позову в частині стягнення боргу проведеному по розрахунку за безоблікове водокористування та визнання укладеним договору з централізованого постачання холодної води.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що позивачем не встановлено несанкціонованого споживання нею води з центрального водогону є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги також спростовуються вищезазначеним.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права не заслуговують на увагу та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду, яке перевірялось в межах доводів апеляційної скарги, є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді