Ухвала суду № 39536420, 01.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/710/14-к 01.07.2014 01.07.2014 01.07.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/784/396/14 Головуючий у 1-й інстанції: Семерей М.Ф.

Категорія: п. 6, 12 ч.2 ст.115, Доповідач апеляційної інстанції:Чернявський А.С.

ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263

КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 липня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

Головуючого Дзюби Ф.С.,

суддів Чернявського А.С., Чебанової - Губарєвої Н.В.,

за участю секретаря Ястреби С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013160020006924 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 травня 2014 року, яким

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Березнегувате Миколаївської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

- визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263 КК України.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Нова Кубань, Великоолександрівського району Херсонської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

- визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Лук*янова Г.О.,

потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представники потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9,

захисники ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Обвинувачений ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 травня 2014 року, в якій просить пом'якшити призначене йому покарання.

Захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 травня 2014 року змінити, призначити ОСОБА_2 покарання за п.6,12 ч.2 ст.115 КК України у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 травня 2014 року змінити, пом'якшити ОСОБА_5 призначене покарання, замінивши довічне позбавлення волі на позбавлення волі строком на 15 років.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263 КК України та призначено покарання:

- за п. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності;

- за ч.4 ст.187 КК України - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності;

- за ч.3 ст.289 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності;

- за ч.1 ст.263 КК України - 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263 КК України та призначено покарання:

- за п. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності;

- за ч.4 ст.187 КК України - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності;

- за ч.3 ст.289 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності;

- за ч.1 ст.263 КК України - 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 67 253 грн. 49 коп., моральної шкоди - 1 000 000 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_2 в солідарному порядку процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі 25 268 грн. 17 коп. на користь держави в особі ГУ ДКСУ в Миколаївській області.

Узагальнені доводи апелянтів.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 посилається на те, що він визнав свою вину та розкаюється, просить пом*як шити покарання.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, не оспорюючи кваліфікацію дій ОСОБА_2, вважає призначене судом першої інстанції покарання надто суворим та несправедливим.

Зазначає, що під час розгляду даного кримінального провадження судом встановлені обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_2, однак при призначенні йому покарання дані обставини не були враховані.

Звертає увагу на те, що ще до виявлення файлів відео реєстратора обвинувачений ОСОБА_2 добровільно надав органам досудового розслідування правдиві покази щодо обставин вчинення злочинів, чим активно сприяв розкриттю цих злочинів, вказана обставина на підставі п.1 ч.1 ст.66 КК України є обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого при призначенні покарання, передбаченого ч.2 ст.115 КК України, а саме - активне сприяння розкриттю злочинів.

Також звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_2 під час надання показів, зобов'язався відшкодувати будь-яку шкоду потерпілим.

Крім того апелянт зазначає, що з протоколів допиту обох обвинувачених, а також із запису відео реєстратора, вбачається, що ОСОБА_2 не мав на меті вчиняти жоден з інкримінованих йому злочинів. З показів ОСОБА_2, які підтверджуються записом відео реєстратора, а саме розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 видно, що до вчинення злочинів готувався саме ОСОБА_5, а ОСОБА_2 лише виконував його вказівки, ніякого відношення до вогнепальної зброї та вибору марки автомобіля для подальшого заволодіння, він не мав.

Тому апелянт вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 можливо призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 посилається на те, що призначене ОСОБА_5 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та є надто суворим та несправедливим.

Зазначає, що судом було встановлено, що ОСОБА_5 характеризується позитивно, працює, щиро розкаявся у вчиненому, в силу ст.89 КК України є раніше не судимий. Однак на думку апелянта, судом при визначенні ступеня та характеру вини не враховано всі фактичні обставини справи у їх сукупності.

Звертає увагу на те, що на дослідженому в судовому засіданні речового доказу - відеозапису з реєстратора, безпосередньо після пострілу ОСОБА_2 в потерпілого, ОСОБА_5 в нецензурній формі висловив здивування такими діями ОСОБА_2, що на думку апелянта свідчить про відсутність попередньої змови між обвинуваченими на позбавлення життя потерпілого, та ініціативу з боку ОСОБА_2 на вчинення вбивства.

Узагальнення викладу позиції потерпілих.

Потерпілий ОСОБА_6 подав заперечення на апеляційні скарги захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в яких просить апеляційні скарги захисників залишити без задоволення, а вирок суду відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - без змін.

Вважає вирок суду першої інстанції обґрунтованим та законним.

Також вважає, що судом першої інстанції дії обвинувачених кваліфіковано правильно, повно та всесторонньо було досліджено роль кожного з обвинувачених при скоєнні злочину.

Зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 своєї вини в скоєнні ними умисного вбивства в судовому засіданні не визнали та на протязі всього судового слідства стверджували, що не мали умислу на вбивство, а хотіли тільки залякати потерпілого, для того щоб заволодіти його автомобілем.

Також ОСОБА_6 вважає, що вданому випадку відсутні пом'якшуючі покарання обставин, як щире каяття та сприяння розкриттю злочинів, як твердять захисники в апеляційних скаргах.

На думку потерпілого, призначене покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у вигляді довічного позбавлення волі є достатнім та справедливим.

Потерпіла ОСОБА_7 подала заперечення на апеляційні скарги захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в яких просить апеляційні скарги захисників залишити без задоволення, а вирок суду відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - без змін.

Вважає, що в діях обвинувачених чітко виявлена попередня змова на умисне вбивство потерпілого, однак ОСОБА_5 категорично заперечує те, що відбувалося насправді, тому неможливо назвати таку поведінку - наданням правдивих свідчень, які допомагають встановити істину по справі, якщо по факту ОСОБА_5 навпаки заплутав слідство, постійно міняючи покази.

Зазначає, що посилання захисника ОСОБА_2 на те, що останній надав органам досудового слідства правдиві покази щодо обставин вчинення злочинів, вважає невірним, так як у судових засіданнях ОСОБА_2 надав суду геть інші пояснення стосовно того, хто саме натиснув на курок пістолета.

Також звертає увагу на те, що за весь період досудового і судового слідства ОСОБА_2 не було сплачено потерпілим ніяких збитків, та він навіть не спілкувався з потерпілими стосовно коштів.

Тому потерпіла вважає, що відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_2 суд першої інстанції виніс справедливий вирок.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що наприкінці серпня 2013 року, ОСОБА_5, не маючи передбаченого чинним законодавством дозволу на носіння, зберігання вогнепальної зброї, придбав у невстановленої особи в смт. Березнегувате Миколаївської області пістолет марки «Zoraki модель 914 S» НОМЕР_2 та боєприпаси до нього, а саме невстановлену кількість патронів калібру 9 мм., серед яких були патрони в кількості 1 шт. з наявним маркуванням OZK 9 мм Р.А. та 10 шт. з наявним маркуванням S&B мм Р.А. blanc, за грошову винагороду в сумі 2 500 грн.

12 жовтня 2013 року, ОСОБА_5 під час розмови з ОСОБА_2, вступив з останнім у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння автомобілем марки ВАЗ 2110, шляхом нападу на його власника та в подальшому позбавлення життя потерпілого, відомості про якого знайшли в мережі «Інтернет» в об'яві про продаж автомобіля. Після чого ОСОБА_5 приготував для вчинення цього злочину раніше придбані у невстановленої особи патрони та пістолет, який вважав зручними та такими, що мають достатні властивості для спричинення смерті потерпілого, і передав зазначені предмети ОСОБА_2, достеменно знаючи, що останній не має відповідного дозволу.

12 жовтня 2013 року, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_2, прибувши до м. Миколаєва, в інтернет кафе в мережі «Інтнрнет», знайшовши об'яву про продаж автомобіля марки ВАЗ 2110 із зазначенням номеру мобільного телефону власника автомобіля, зателефонували йому та домовилися пр зустріч під приводом купівлі автомобіля. При цьому, для реалізації свого злочинного наміру, направленого на умисне вбивство водія та заволодіння його автомобілем, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 при собі мали заздалегідь приготовлений пістолет «Zoraki модель 914 S» НОМЕР_2 з набоями для його спорядження.

Того ж дня, близько 14 години, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на напад з метою заволодіння майном потерпілого та подальшого умисного вбивства водія автомобіля з метою заволодіння його транспортним засобом марки ВАЗ 2110 реєстраційний номер НОМЕР_1, зустрілися з власником даного автомобіля ОСОБА_6, біля супермаркету «АТБ», розташованого по вул. Карпенка, 2/1 в м. Миколаєві, де під приводом перевірки технічного стану та тестування автомобілю, обвинувачені, перебуваючи разом за потерпілим в салоні автомобілю, схилили ОСОБА_6 передати ОСОБА_5 ключі від автомобіля та дозволити проїхати під приводом тестування.

Після чого ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_5, з метою реалізації спільного злочинного наміру на умисне вбивство та заволодіння транспортним засобом, із застосуванням раніше заготовленого пістолету «Zoraki модель 914 S» НОМЕР_2 здійснив постріл в область голови потерпілого. Після чого, ОСОБА_5, перемістивши транспортний засіб до провулку на вул. Турбіна в м. Миколаєві, надав ОСОБА_2 вказівку здійснити другий постріл в потиличну область голови потерпілого.

Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_6 помер на місці.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які просили задовольнити їх апеляційні скарги, а захисник ОСОБА_3 і апеляційну скаргу ОСОБА_2; потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, їх представників ОСОБА_8, ОСОБА_9 та прокурора Лук*янову Г.О., які вважали, що апеляційні скарги захисників та обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягають задоволенню; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263 КК України, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, і в цій частині апелянтами не оскаржуються.

При призначені покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у виді довічного позбавлення волі, судом першої інстанції враховано суспільну небезпечність вчинених обвинуваченими злочинів, які відносяться до особливо тяжких, обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_5, який не судимий, позитивно характеризується, працює, особу обвинуваченого ОСОБА_2, який не судимий, характеризується задовільно. Також враховано відсутність обставин, які обтяжують покарання та обставину, що пом'якшує покарання обвинувачених - щире каяття.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, при призначенні покарання, безпідставно врахував як пом*якшуючу покарання обставину - щире каяття обвинувачених, оскільки, мотивуючи далі призначення покарання, суд обґрунтовано врахував обставини скоєних злочинів та їх наслідки, а також зневажливе та іронічне ставлення обвинувачених до вчиненого ними та наслідків вчиненого, що не може бути визнане щирим каяттям, а тому ця обставина підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.

Відповідно до ст.64 КК України, довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дослідивши дані про особи обвинувачених, прийшов до обґрунтованого висновку про підвищену суспільну небезпеку для суспільства, яку становлять обвинувачені та призначив ОСОБА_5 та ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі.

Безпідставними є доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції не враховано його визнання вини та розкаяння, так як в матеріалах кримінального провадження такі дані відсутні.

Не підтверджуються матеріалами кримінального провадження і доводи захисника про активне сприяння ОСОБА_2 розкриттю злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 травня 2014 року яким ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визнано винними у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263 КК України та на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно кожному призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного їм майна - залишити без змін.

На підставі ст.408 КПК України виключити з мотивувальної частини зазначеного вироку пом*якшуючу покарання обставину обох обвинувачених - щире каяття.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченими, у тому ж порядку - з моменту отримання копії цієї ухвали.

Судді:

Ф.С. Дзюба Н.В. Чебанова - Губарєва А.С. Чернявський