Ухвала суду № 39535989, 10.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

10 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3686/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек-Україна», Херсонської митниці Міндоходів на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек-Україна» до Херсонської митниці Міндоходів, Державної казначейської служби України у Херсонській області про скасування рішення та картку відмови і стягнення надмірно сплаченого ввізного мита та податки на додану вартість,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Мегатек-Україна» звернулось до суду з позовом до Херсонської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби (далі ГУ ДКС) України у Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішення №508050000/2013/000126 від 10 вересня 2013 року та картки відмови №508050000/2013/00190 від 10 вересня 2013 року, стягнення ГУ ДКС України у Херсонській області надмірно сплаченого до бюджету ввізного мита у 9 141,01 грн. та податку на додану вартість у сумі 38 392,32 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що митним органом неправомірно відмовлено у прийнятті митної декларації №508050000.2013.010456 від 10 вересня 2013 року та протиправно прийнято рішення №508050000/2013/000126/2 від 10 вересня 2013 року, відповідно до якого TOB «Мегатек-Україна» внесено на рахунок Херсонської митниці грошові гарантії.

Херсонська митниця Міндоходів позов не визнала, зазначивши, що митним постом було виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару «полівінілхлорид не пластифікований у вигляді порошку» не відповідає інформації наявній у митного органу. Оскільки з наданих документів не можливо прийти до висновку щодо ціни товару, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, то позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно зі ст. 53 Митного кодексу України, але позивач відмовився від подання запитуваних додаткових документів, тому на підставі ст. 64 Митного кодексу України, митним органом правомірно було прийнято рішення про корегування митної вартості товарів №508050000/2013/000126/2 від 10 вересня 2013 року та оформлено картку відмови №508050000/2013/00190 від 10 вересня 2013 року в митному оформлені декларації №508050000/2013/010456.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року позов адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення №508050000/2013/000126/2 від 10 вересня 2013 року та картку відмови №508050000/2013/00190 від 10 вересня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Мегатек-Україна» судовий збір в розмірі 34,41 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах ТОВ «Мегатек-Україна», Херсонської митниці Міндоходів ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ТОВ «Мегатек-Україна», Херсонської митниці Міндоходів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У серпні 2013 року позивачем укладено з Компанією «REVOPROFIL» s.r.o.,Чешська Республіка, зовнішньоекономічний контракт від 22 серпня 2013 року №CZ 220813. У серпні 2013 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від Компанії «REVOPROFIL», за вказаним контрактом товар, та подано до Херсонської митниці вантажну митну декларацію N13CZ57000025JEGS7 від 04 вересня 2013 року та митну декларацію №13CZ57000024N1MUXO від 03 вересня 2013 року та декларацією митної вартості (форма МД-2) №508050000/2013/01524 від 11 вересня 2013 року та декларацією митної вартості №508050000/2013/010505 від 10 вересня 2013 року.

Під час митного оформлення товару митним органом було запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та у зв'язку з відмовою на це Херсонською митницею було відмовлено позивачу в митному оформлені товару та оформлено картку відмови №508050000/2013/00190 від 10 вересня 2013 року. Підставою для відмови було рішення про коригування митної вартості товарів від 10 вересня 2013 року №508050000/2013/000126/2, яким скориговано митну вартість товарів у сторону збільшення та оформлено картку відмови №508050000/2013/00190 від 10 вересня 2013 року в митному оформлені декларації №508050000/2013/010456.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення №508050000/2013/000126/2 від 10 вересня 2013 року та картка відмови №508050000/2013/00190 від 10 вересня 2013 року є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем правильно обрано перший спосіб (за ціною договору) визначення митної вартості товарів та надано всі необхідні документи для їх митного оформлення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених ввізного мита та податку на додану вартість, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано відповідного порядку повернення надмірно сплачених платежів.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України, Закону України «Про ціни і ціноутворення».

В апеляційній скарзі Херсонської митниці Міндоходів вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, оскільки у зв'язку з неподанням документів для підтвердження митної вартості товарів, в рамках проведеної консультації, відповідно до ч.5 ст. 55 Митного кодексу України, беручи до уваги виявлену невідповідність рівня заявленої митної вартості товарів інформації, що наявна в Херсонській митниці Міндоходів без належного на це обґрунтування, відповідачем правомірно винесено спірні рішення та картку відмови від 10 вересня 2013 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «Мегатек-Україна» вказується, що суд першої інстанції невірно дійшов висновку щодо відмови у поверненні на користь позивача надмірно сплачених мита та податку на додану вартість, оскільки це передбачено Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, затвердженим наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, тому рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Пунктом 2 ч.2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 4 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для з'явлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст. 57 цього Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2013 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від Компанії «REVOPROFIL» за контрактом від 22 серпня 2013 року №CZ 220813 товар: сировину ПВХ у 18 бігбагах на палетах, вагою 19 615 кг., та сировину ПВХ у 18 бігбагах на палетах, вагою 19 625 кг. та подано до Херсонської митниці вантажну митну декларацію N13CZ57000025JEGS7 від 04 вересня 2013 року та митну декларацію №13CZ57000024N1MUXO від 03 вересня 2013 року та декларацією митної вартості (форма МД-2) №508050000/2013/01524 від 11 вересня 2013 року та декларацією митної вартості №508050000/2013/010505 від 10 вересня 2013 року.

Митна вартість вказаних вище товарів була задекларована позивачем із застосуванням 1 (першого) методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну за ціною контракту (господарської операції), вчиненої у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту від 22 серпня 2013 року N CZ 220813 становить 13 338,20 USD (112 432,23 грн.), що підтверджується декларацією митної вартості №508050000/2013/010505 від 10 вересня 2013 року та 13 345 USD (112 486,59 грн.), що підтверджується декларацією митної вартості №508050000/2013/010524 від 11 вересня 2013 року, а всього 26 683,32 USD (224 918,82 грн.).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно ч.5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу вищевказаних правових норм слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у деклараціях форми ДМВ-1 митної вартості товарів TOB "Мегатек-Україна" було подано митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 22 серпня 2013 року N CZ 220813, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, інвойс №330258 від 04 вересня 2013 року,та інвойс №330257 від 02 вересня 2013 року, інвойс №330258 від 04 вересня 2013 року рахунок-фактуру від 02 вересня 2013 року за №330257, пакувальний лист від 02 вересня 2013 року за №SV6 №360001, пакувальний лист SV6 №360002 від 02 вересня 2013 року, сертифікат походження №803183 від 02 вересня 2013 року, сертифікат походження №803182 від 02 вересня 2013 року, специфікацію №1 від 02 вересня 2013 року, специфікацію №2 від 02 вересня 2013 року, міжнародна товарно-транспортна накладна CZ №1698838, міжнародна товарно-транспортна накладна А №220872, відомість про облік та розрахунок тари та пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту від 09 вересня 2013 року №2707, відомість про облік та розрахунок тари та пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту від 09 вересня 2013 року №2708, сертифікат якості, прайс-лист від 28 серпня 2013 року., лист від Компанії «REVOPROFIL» від 22.08.2013р., договір №ТР 290813 від 29.08.2013р. про надання транспортно-експедиційних послуг, тощо.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного ч.2 цієї статті загального переліку. При цьому, такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З матеріалів справи також вбачається, що митним органом під час митного оформлення товару було запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно ч.2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.

Згідно п.6 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13 липня 2012 року №362, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим ч.ч.5-8 ст. 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Пунктом 7 вказаних Методичних рекомендацій передбачено, що при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість

Відповідно ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Поряд з цим, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, митним органом не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані ТОВ «Мегатек-Україна» основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Колегія суддів звертає увагу на те, що неподання позивачем договору з третіми особами, пов'язаного з угодою про поставку товару, та рахунків про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, відсутність яких ТОВ «Мегатек-Україна» пояснив тим, що продавець товару - компанія «REVOPROFIL» є фактичним виробником товару, про що надав документальне підтвердження, не може свідчити про недостовірність відомостей, що викладені у інших документах, поданих декларантом не підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Судова колегія не приймає до уваги посилання Херсонської митниці на самостійність визначення позивачем третіх осіб під час виконання умов угоди, оскільки це була технічна помилка і в подальшому вона була усунена позивачем. При цьому, обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що неподання позивачем витребуваних митним органом додаткових документів не звільняє Херсонську митницю від обов`язку визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, зокрема, документів, наданих позивачем.

Крім того, документи, подані ТОВ «Мегатек-Україна» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Херсонською митницею не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Тому, колегія суддів вважає, що висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим.

Згідно ч.1 ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Відповідно ст. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» від 25 серпня 1994 року №475/94 встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що посилання Херсонської митниці на відомості, що містяться в у базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, з яких вбачається, що заявлена позивачем митна вартість на товар: сировину ПВХ у 18 бігбагах на палетах, вагою 19615 кг., та сировину ПВХ у 18 бігбагах, вагою 19625 кг. не відповідала цінам, що склались на такий товар на ринку імпорту у момент здійснення імпортної операції, є необґрунтованим, оскільки в даному випадку Компанія «REVOPROFIL» є виробником товару і тому вартість товару є нижчою, ніж його ринкова вартість.

Крім того, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано ТОВ «Мегатек -України», іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Слід зазначити, що ТОВ «Мегатек-Україна» на виконання вимог ч.8 ст. 55 Митного кодексу України, в якості додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, подано контролюючому органу інвойс №330257 від 16 вересня 2013 року та рахунок-фактура №330257 від 16 вересня 2013 року, які свідчать про перерахування позивачем на рахунок Компанії «REVOPROFIL» коштів, передбачених угодою, тому посилання митного органу на відсутність оплати товару є необґрунтованим.

Враховуючи все вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішення №508050000/2013/000126/2 від 10 вересня 2013 року та картки відмови №508050000/2013/00190 від 10 вересня 2013 року.

Що стосується позовних вимог у частині стягнення надмірно сплаченого позивачем до бюджету ввізного мита у сумі 9 141,01 грн. та податку на додану вартість у сумі 38 392, 32 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно ч.ч.1,3 ст. 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Згідно ч.2 ст. 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Розділом ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Пунктом 2 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, встановлено, що повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Відповідно п.5 вказаного Порядку №611/147 митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

Згідно п.7 зазначеного Порядку №611/147 на підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість.

Тому, колегія суддів вважає, що ТОВ «Мегатек-Україна» не дотримано визначеного вказаними вище нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек-Україна», Херсонської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв