Постанова № 39535801, 25.06.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2210/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Кіндяка О.І.,

представника відповідача - Болдирєвої Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Полтавського центрального відділення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2014 року позивач Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в особі Полтавського центрального відділення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (надалі по тексту - відповідач, Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ) про скасування постанови про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 квітня 2014 року по виконавчому провадженню №40419557, винесену державним виконавцем Октябрського ВДВС Болдирєвою Д.С. в частині накладення арешту та заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 та зняти арешти із вказаного майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення Законів України «Про іпотеку», «Про заставу» державним виконавцем протиправно накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4, яке є частково предметом іпотеки за договором іпотеки.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача не заперечувала проти задоволення позовних вимог щодо скасування постанови в частині накладення арешту та заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4. В іншій частині вимоги позовної заяви не визнала, просила суд у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18 січня 2011 року Октябрським районним судом м. Полтави прийнято рішення у справі за позовом Акціонерного банку «Київська Русь» до Приватного акціонерного товариства «Агростан», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, звернення стягнення, вилучення товару, яким позов задоволено, стягнуто з Приватного підприємства «Агростан» на користь Акціонерного банку «Київска Русь» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 027 4999,46 грн, звернено до стягнення в рахунок погашення боргу на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 шляхом продажу предмету іпотеки АБ «Київська Русь» /а.с.17-18/.

16 травня 2011 року судом видано виконавчий лист №2-2108/11 /а. с. 24/.

28 жовтня 2013 року на примусове виконання виконавчого листа №2-2108/11, виданого Октябрським районним судом м. Полтави 16.05.2011, державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Болдирєвою Д.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №40419557 та надано ОСОБА_4 строк на добровільне виконання рішення суду до 04.11.2013 /а. с. 21/.

04.04.2014 державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Болдирєвою Д.С. винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4.

27.05.2014 державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Болдирєвою Д.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві /а.с. 23/.

Позивач не погодився із постановою державного виконавця в частині накладення арешту та заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 та зняти арешти із вказаного майна та оскаржив постанову в цій частині до адміністративного суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам ПАТ «Банк «Київська Русь», суд виходить з наступного.

05 червня 2007 року між Акціонерним банком «Банк «Київська Русь» правонаступник якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь») (надалі по тексту - Банк, Іпотекодержатель) та Приватним підприємством «Агро-Сан) укладено кредитний договір №3 (далі по тексту - кредитний договір, основне зобов'язання), за умовами якого Банк відкрив позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію строком з 05 червня 2007 року по 05 червня 2009 року та надав грошові кошти в розмірі 2000000,00 грн зі сплатою 19 відсотків річних /а.с. 18/.

На забезпечення виконання умов позичальника по кредитному договору, 05 червня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 (надалі ю тексту - іпотекодавець) від імені якої діяв ОСОБА_7, укладено договір іпотеки №3/1 (надалі по тексту - договір іпотеки), відповідно до пункт 2 якого, сторони передбачили, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотеко держателю належне їй на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 - надалі предмет іпотеки /а. с. 14/.

Договір іпотеки нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №1849.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу від 01.03.2003, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим №1754.

Відповідно до пункту 3.2. договору іпотеки, представник іпотекодавця свідчить, що на момент укладення цього договору (05 червня 2007 року) ні предмет іпотеки, ні будь-яку його частину нікому будь-яким способом не відчужено, не передано в іпотеку іншим особам, він не є предметом судового юру і не перебуває під забороною (арештом) та у податковій заставі, ніякі треті особи не мають на нього будь-яких прав, в тому числі прав та вимог, що підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства (країни, не обтяжений будь-якими боргами чи зобов'язаннями /а.с. 14/.

Судом встановлено, що, за реєстровим №1850/130 приватний нотаріус вніс обтяження на предмет іпотеки та запис про іпотеку в наступні реєстри: Державний реєстр іпотек - за реєстраційним номером 5078726 від 05.06.2007, що підтверджується витягом за №12847747 /а. с. 16/.

У розумінні частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною першою статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У розумінні абзацу другого частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку.

Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» визначено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із положеннями частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частинами п'ятою, десятою статті 38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Так, із пункту 10.3 договору іпотеки вбачається, що іпотекодержатель має право у разі невиконання позивальником умов основного зобов'язання та/або іпотекодавця цього договору, звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи основну суму боргу (кредиту) та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов основного зобов'язання, проценти за користування кредитом, пеню та інші платежі і санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до підпункту 12.3.1. договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, що буде встановлена, відповідно до висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, кваліфікація якого підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що особу експерта визначає іпотекодержатель.

Судом встановлено, що у зв'язку із несвоєчасним виконанням позичальником умов кредитного договору, банк звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із позовної заявою про стягнення боргу та звернення стягнення на заставне майно.

18 січня 2011 року Октябрським районним судом міста Полтави у справі №2-2108/11 ухвалено рішення, яким позовні вимоги Акціонерного банку «Київська Русь» до Приватного приватного «Агро-Сан», ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_4, задоволено у повному обсязі, стягнуто з Приватного підприємства «Агро-Сан» на користь АБ «Київська Русь» заборгованість за кредитним договором №3 від 05 червня 2007 року у розмірі 2 027 499,46 грн /а.с. 17-18/.

Для погашення боргу звернуто стягнення на нежитлові будівлі, приміщення АДРЕСА_2, площею 31,6 кв. м., приміщення АДРЕСА_3, площею 31,0 кв. м., приміщення АДРЕСА_4, площею 14,7 кв. м., приміщення АДРЕСА_5, площею 2,4 кв.м., №3 тамбур площею 4,0 кв. м., приміщення АДРЕСА_6 та належить ОСОБА_6, ОСОБА_5, які були передані в іпотеку відповідного до договору іпотеки, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Акціонерним Банком «Київська Русь» з правом підпису договору купівлі-продажу та отримання коштів для погашення кредиту. Звернуто стягнення в рахунок погашення боргу за кредитним договором на товари в обороті, що належать ОСОБА_5, а саме: дитячій одяг, дитячі продукти харчування, дитячі іграшки, коляски та інше для передачі у власність АБ «Київська Русь» на суму 1 350 000,00 грн, згідно договору застави від 05.06.2007 №3/3. Звернуто стягнення в рахунок погашення боргу на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Акціонерного банку «Київська Русь» /а. с. 17-18/.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 серпня 2011 року рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 18 січня 2011 року залишено без змін /а. с. 19-20/.

Відповідно до частини першої-третьої статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Частинами першою та другою статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Статтею 58 Закону України «Про заставу» встановлено, що якщо у результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, і порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним судом.

27.05.2014 державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №40419557, відповідно до якого виконавчий лист №2-2108/11, виданий 16.05.2011 про звернення стягнення на предмет іпотеки, повернутий Банку без виконання.

Разом з тим, 04.04.2014 державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Болдирєвою Д.С. винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4.

Стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як вказано у виконавчому листі /а.с. 24/, порядок виконання рішення полягає саме у зверненні стягненні на предмет іпотеки, а не на стягнення кредитної заборгованості.

Тобто, боржник ОСОБА_4 є майновим поручителем по кредиту Приватного підприємства «Агро-Сан», а тому відповідає лише тим майном, яке передала в іпотеку Банку, а саме, квартирою в м. Полтаві.

Арешт накладений на все рухоме та нерухоме майно не відповідає вимогам виконавчого листа, адже арешт повинен бути накладений саме на квартиру, що є предметом договору іпотеки, а не на все інше окрім предмета іпотеки майно.

Таким чином, у зв'язку з тим, що виконавче провадження повернуте, з боржником досягнуто згоди на добровільну реалізацію заставного майна, однак арешт з предмету іпотеки не знятий, Банк позбавлений можливості реалізувати предмет іпотеки та здійснити часткове погашення заборгованості по кредиту позичальника Приватного підприємства «Агро-Сан».

Суд вважає необхідним зазначити, що Банка має вищий пріоритет на черговість реалізації нерухомого майна, так як це майно перебуває у ньому в іпотеці та заборону на відчуження внесено в реєстр раніше, ніж постанова державного виконавця про арешт.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на все вищезазначене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем протиправно накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, а тому постанова в частині накладення арешту на нерухоме майно, предмет іпотеки, є такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 року становить 1218,00 грн.

Отже ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру в даному випадку складає 73,08 грн.

Згідно з меморіальним ордером №8323 від 05.06.2014 позивачем сплачено - 73,08 грн.

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі вищезазначеного з Державного бюджету України в особі Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Полтавського центрального відділення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Полтавського центрального відділення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 квітня 2014 року по виконавчому провадженню №40419557 в частині накладення арешту та заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та зняти арешт із вказаного майна.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (ідентифікаційний номер 34963066) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Полтавського центрального відділення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (код ЄДРПОУ 24214088) витрати по сплаті судового збору в розмірі 73,08 грн (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 01 липня 2014 року .

Суддя А.О. Чеснокова