Рішення № 39535504, 25.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9045/14 25.06.14

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі

м. Києва

про стягнення 24 590,80 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Цимбаліст В.В. по довіреності № 155/1/11-01 від 08.01.2014р.

Від відповідача: Боровик М.М. - по дов. №481/07 від 14.01.2014р.

Ткаченко О.О. - по дов. №481/07 від 14.01.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про стягнення 24 590, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору №10/2607 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 21.12.2006р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9045/14. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2014р. за участю представників сторін.

04.06.2014р. в судовому засіданні представником відповідача наданий письмовий відзив на позов. Відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечує із наступних підстав.

24.10.2008р. постановою Господарського суду м. Києва по справі № 16/282 позовні вимоги управління задоволено в повному обсязі та зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати за державою Україна в особі управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва право власності на нежилу адміністративну будівлю за адресою м. Київ вул. Воровського 29-А.

Також зазначаємо, що відповідно до розпорядження Радянської районної державної адміністрації м. Києва від 14.11.1995р. №74 та акту прийому-передачі приміщення дитячого закладу №13 яке знаходиться за адресою вул. Воровського 29 загальною площею 799,8 кв.м. зазначене приміщення було передане у власність управлінню.

В судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Клопотання мотивоване тим, що постановою Господарського суду м.Києва від 24.10.2008 року по справі № 16/282, зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати за державою Україна в особі управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва право власності на нежилу адміністративну будівлю за адресою м. Київ вул. Воровського 29-А.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрації права власності на нерухоме майно може проводитися відповідно до рішення суду так як відповідне рішення було прийняте судом та направлене до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Суд розглянувши дане клопотання вважає, що воно не підлягає задоволенню у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Зважаючи на те, що рішення у справі № 910/9045/14 не може вплинути на права і обов'язки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна суд відмовляє в задоволенні даного клопотання.

В судовому засіданні 04.06.2014р. оголошувалась перерва до 25.06.2014р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.06.2014р. представниками відповідача подана заява про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про витребування від позивача доказів, а саме: рішення Київської міської ради 2006 року про дозвіл на надання управлінню в оренду нерухомого майна (нежитлового приміщення) за адресою: м. Київ, вул.. Воровського, 29-АВ, рішення Київської міської ради 2007р, , 2008р., 2009р., 2010р., 2011 р. та 2012р. про продовження дії договору.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Відповідно до ст.. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд розглянувши дане клопотання вража, що воно не підлягає задоволенню оскільки відповідно до ст.. 38 Господарського процесуального кодексу України відповідач не навів в клопотанні обставини, що перешкоджають його наданню, а також обставини, які може підтвердити цей доказ.

В судовому засіданні 25.06.2014р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

Між КП "Київжитлоспецексплуатація" - орендодавцем (надалі позивач) та Управлінням Пенсійного фонду країни у Шевченківському районі м. Києва - орендарем (надалі відповідач) було укладено договір від 21.12.2006 року № 10/2607 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.

Відповідно до умов договору передається в оренду відповідачу нежиле приміщення загальною площею 799,80 кв.м, в т.ч. на 1, 2 поверхах - 761,20 кв.м, у підвалі - 38,60 кв.м в будинку №29 літер А на вул. Воровського в м. Києві.

21.12.2006р. між сторонами по договору був підписаний акт приймання - передачі нерухомого майна, відповідно до якого відповідач отримав в орендне користування нежиле приміщення загальною площею 799,80 кв.м, в т.ч. на 1, 2 поверхах - 761,20 кв.м, у підвалі - 38,60 кв.м в будинку №29 літер А на вул. Воровського в м. Києві.

Згідно з п. 2.4 договору № 1050 об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м.Києва і знаходиться на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - позивач).

Відповідно до п. 9.1 договору №10/2607 строк дії договору встановлено з 21.12.2006 р. по 19.12.2007 року.

Згідно з п. 3.1договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує на рахунок КП "Київжитлоспецексплуатація" орендну плату в межах витрат на утримання, розрахунок якої здійснено на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006р. №34/91, яка в цілому становить 610, 57 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за проточний місяць (п. 3.3 договору).

Орендна плата сплачується орендарем (відповідачем) починаючи з дати підписання акту приймання - передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання - передачі при поверненні об»єкта оренди позивачу.

Відповідно до п. 3.6 вказаного договору відповідач зобов'язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок позивача. .

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем після в порушення умов договору не було сплачено орендну плату за період з 01.04.2010р. до 25.05.2012, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 24 590,80 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 3.1договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує на рахунок КП "Київжитлоспецексплуатація" орендну плату в межах витрат на утримання, розрахунок якої здійснено на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006р. №34/91, яка в цілому становить 610, 57 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за проточний місяць (п. 3.3 договору).

Орендна плата сплачується орендарем (відповідачем) починаючи з дати підписання акту приймання - передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання - передачі при поверненні об»єкта оренди позивачу.

Відповідно до п. 3.6 вказаного договору відповідач зобов'язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок позивача. .

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення плату за період з 01.04.2010р. до 25.05.2012, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 24 590,80 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за період з 01.04.2010р. до 25.05.2012р. складає 24 590,80 грн.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах.

Загальна позовна давність, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Зважаючи на вищевказане, вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частко в сумі 11 613, 81 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з спливом строку позовної давності.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Заперечення відповідача. Викладені в письмовому відзиві судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Відповідно ч. 1 статті 2, ч. ч. 1, 3 статі 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом винесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою і права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають саме з моменту такої реєстрації.

Таким чином, відповідач не набув право власності на нежитлове приміщення, оскільки ним не проведена Державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Крім того, із наданого позивачем акту №42 приймання - передачі основних засобів нежитловий будинок №29 літер А на вул. Воровського в м. Києві переданий позивачем відповідачу 25 травня 201 2року.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (01054, м. Київ, вул.. Воровського, 29, код ЄДРПОУ 26087323) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (м. Київ, вул. Володимирська, 51А. код ЄДРПОУ 03366500) 11 613 грн. 81 коп. заборгованості по орендній платі, 862 грн. 90 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням в законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2014р.

СуддяТрофименко Т.Ю.