Ухвала суду № 39533544, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 червня 2014 року м. Київ В/800/2778/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

судді-доповідача Ліпського Д.В.,

суддів Амєліна С.Є.,

Білуги С.В.,

Кочана В.М.,

Пасічник С.С.

перевіривши виконання вимог законодавства при подачі заяви Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПАТ ,,Сєвєродонецьке об'єднання ,,Азот" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И Л А:

15 червня 2014 року на адресу Вищого адміністративного суду України було надіслано заяву Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року. Заявник вважає, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано норми матеріального права, що потягло на його думку ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів заяви та тексту ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року, касаційна скарга Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишено без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, залишено без змін.

Як на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2012 року, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комплекс Агромарс" залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, якою позов задоволено, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року - залишено без змін.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року, колегія суддів касаційної інстанції залишаючи без змін постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, виходила з того, що впродовж 2012 року відповідач належним чином інформував позивача про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів на його підприємстві та потребу направлення йому інвалідів для працевлаштування, а тому підстави стягнення адміністративно-господарських санкцій відсутні.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2012 року колегія суддів касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, якою позов задоволено, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, виходила з того, що відповідач не виконав норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2007 рік у кількості 102 осіб, так як жодного звіту, в якому б відповідач повідомляв службу зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів судами не виявлено (колонка ,,15" звіту форми № 3-ПН не заповнювалась або заповнювалась без урахування потреби в особах, яким встановлено інвалідність).

Різні за змістом рішення у зазначених справах зумовлені різними фактичними обставинами, а не стали результатом різного застосування одних і тих же матеріальних норм. А тому передбачені законом підстави для перегляду відсутні.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що справа за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПАТ ,,Сєвєродонецьке об'єднання ,,Азот" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені не може бути допущена до перегляду Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктом 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПАТ ,,Сєвєродонецьке об'єднання ,,Азот" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.В. Ліпський

Судді С.Є. Амєлін

С.В. Білуга

В.М. Кочан

С.С. Пасічник