Ухвала суду № 39533535, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/64283/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши в порядку письмового провадження розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгфішер» на постанову окружного адміністративного суду м.Києва від 6.06.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгфішер»

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

про скасування приписів та постанов, -

В С Т А Н О В И В :

29.04.2013р. до суду з позовом про скасування приписів та постанов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі Інспекція) звернулась товариство з обмеженою відповідальністю «Кінгфішер» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що приписами Інспекції від 12.11.2012р. та 16.04.2013р. Товариство зобов'язано усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудування. Крім того, постановами відповідача до Товариства було застосовано штрафи. Вважаючи, що приписи та постанови про накладення штрафу було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач просив задовольнити позов.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 6.06.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство є власником нежитлових приміщень, загальною площею 950,9м2, що розташовані по вул. Московська, 8 у м. Києві.

Здійснивши в період з 18.10. по 24.10.2012р. позапланову перевірку дотримання Товариством вимог законодавства у сфері містобудування, Інспекція склала акт від 12.11.2012р., в якому відображено, що в період з 27.06.2006р. по 14.11.2007р. було здійснено самовільні роботи з реконструкції нежитлового приміщення, внаслідок чого його площа збільшилась до 1010м2, а експлуатація приміщень відбувається без прийняття їх до експлуатації. В той же день Інспекція приписом заборонила експлуатацію реконструйованої будівлі та зобов'язала Товариство в строк до 12.12.2012р. усунути виявлені під час перевірки правопорушення.

16.04.2013р. Інспекцією складено акт, в якому зазначено, що Товариством, в порушення вимог припису від 12.11.2012р., продовжується експлуатація будівлі та прийнято припис, яким позивача зобов'язано виконати вимоги припису від 12.11.2012р. та в термін до 16.04.2013р. здійснити перебудову та знесення самовільно збудованих прибудов.

Постановами Інспекції від 19.04.2013р. до Товариства за вчинення правопорушення, передбаченого абз.5 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі Закон №208/94-ВР), застосовано штраф в сумі 424390грн., та за вчинення правопорушення, передбаченого абз.2 п.1 ч.6 ст.2 Закону №208/94-ВР, застосовано штраф в сумі 11470грн.

Приписи та постанови про накладання штрафу мотивовано тим, що внаслідок самовільної реконструкції Товариством нежитлових приміщень було створено об'єкт, який відноситься до ІV категорії складності. З огляду на категорію складеності об'єкту відповідачем було визначено розмір штрафу.

Спірні правовідносини внормовано положеннями Закону №208/94-ВР, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011р. №557 (далі Порядок №556) та іншими нормативними актами, що регулюють відносини у сфері містобудівної діяльності.

Під час розгляду справи, заперечуючи проти правильність висновків Інспекції щодо віднесення нежитлових приміщень до об'єктів ІV категорії складності, Товариство надало висновок судового експерта №0486 від 20.05.2013р., в якому зазначено, що нежитлові будівлі належать до ІІІ категорії складності.

Суди першої та апеляційної інстанцій не погодились з висновками судового експерта, пославшись при цьому на те, що дослідження проведено без вивчення усіх необхідних та достатніх матеріалів та нормативних документів.

Відповідно до пункту 7 Порядку №556 під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Враховуючи, що правильне визначення категорії складності об'єкту нерухомості має істотне значення для правильного розгляду справи, а з'ясування цих обставин потребує спеціальних знань у галузі науки, техніки, тощо, суд першої інстанції повинен був обговорити питання щодо призначення відповідної судової експертизи, проте не здійснив дій для повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Суд апеляційної інстанції вказане порушення не усунув.

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України, є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 ст.11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 227, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгфішер» задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 6.06.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз