Ухвала суду № 39533528, 17.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2014 р. м. Київ К/800/40521/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт" про стягнення заборгованості,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року позов задоволено частково: стягнено з Публічного акціонерного товариства „Техмашремонт" суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, в сумі 1 478 грн 75 коп. на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року в частині відмови в задоволені позовних вимог та ухвалено нове рішення, яким позов в цій частині задоволено; в решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ПАТ «Техмашремонт» створено та зареєстровано 10 червня 1993 року. Відповідно до статуту ПАТ «Техмашремонт» є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, створеного та зареєстрованого згідно рішення Білоцерківської ради народних депутатів від 27 листопада 1990 року № 401.

Позивачем відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників), відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій за період з вересня 2012 року по листопад 2012 року у сумі 85 615 грн 89 коп.

Позивач, вважаючи, що відповідачем не дотримуються вимоги законодавства, а саме: не виконується покладений на нього обов'язок щодо відшкодування органам УПФУ фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1, подав позов до адміністративного суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, дійшов висновку, що, оскільки у ПАТ "Техмашремонт" ніколи не існувало робочих місць із шкідливими умовами праці, та особи, які мали трудові відносини з відповідачем, працювали безпосередньо в виробничих підрозділах інших підприємств, які не пов'язані з правонаступництвом ПАТ "Техмашремонт", то це свідчить про відсутність обов'язку щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Окрім цього, суд наголошував на тому, що матеріалами справи не підтверджені суми та стаж, внесені до розрахунків, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 84 137 грн 14 коп. є необґрунтованими.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, тому позов в цій частині задовольнив.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій відшкодовувати понесені ПФУ після 1 січня 2004 року витрати на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Таким чином наведені вище норми права дають підстави вважати, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо включення позивачем до розрахунків за вересень-листопад 2012 року чотирьох осіб, що набули право на пенсію до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, тобто до 01 січня 2004 року, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, - на загальну суму 27 810 грн 25 коп.

Вирішуючи питання щодо протиправність вимог позивача у зв'язку із тим, що відповідач не є правонаступником підприємств, на яких працювали особи, пенсії яких внесено до розрахунків, Вищий адміністративний суд України виходить з такого.

Відповідно до абз. 2 п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до п. а) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від останнього місця роботи, працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років при стажі роботи не менше 20 років із них не менше 10 років на зазначених роботах.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301, а також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 pоку № 58, не передбачено внесення в трудову книжку запису, зокрема, про факт роботи на відповідній посаді повний (не повний) робочий день тощо.

Натомість відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005p. за № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленим належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637).

Згідно із п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункти, найменування списків або їх номери до яких включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника механізм підтвердження роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1.

Між тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, такі довідки видано відповідачем по всіх пенсіонерах, що свідчить про підтвердження ним пільгового характеру роботи та факт роботи цих осіб на підприємстві відповідача, або на підприємстві, правонаступником якого є ПАТ "Техмашремонт".

Позивач на виконання Закону зарахував до пільгового стажу роботи особам ті періоди, які зазначені самим відповідачем в уточнюючих довідках на підставі первинних документів про роботу пенсіонерів на підприємстві з посиланням на те, що вони працювали на шкідливих роботах повний робочий день.

Окрім того, у згаданих довідках відповідачем зазначено про факт здійснення атестації робочих місць із посиланням на накази підприємства.

При цьому частина довідок про пільговий характер роботи видавалася відповідачем добровільно, а частина - на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2010 року у справі № 2-251, яким зобов'язано відповідача видати такі довідки, саме як правонаступника підприємств, на яких працювали особи.

Під час розгляду Білоцерківським міськрайонним судом Київської області справ встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що Централізоване ремонтне виробництво (далі - ЦРВ) як виробнича одиниця (створено з 01 липня 1975 року на базі ремонтного виробництва механічного заводу - наказ генерального директора ВО ШИН та ГАВ від 21 травня 1975 року № 322), де працювали відповідні особи, входило до складу Білоцерківського виробничого об'єднання шин та гумово-азбестових виробів (статут Білоцерківського ВО шин та гумово-азбестових виробів станом на 06 серпня 1982 року, затверджений наказом ГУ по нафтопереробній та нафтохімічній промисловості УРСР від 06 серпня 1982 року № 175). Білоцерківське виробниче об'єднання шин та гумово-азбестових виробів з 31 травня 1986 року перейменовано у ВО «Білоцерківшина» (наказ ГНХП УРСР № 313). ЦРВ переведено на роботу в умовах оренди, трудовим колективом створено організацію орендарів та створено на основі ЦРВ Орендне ремонтне підприємство шляхом зміни назви (наказ генерального директора ВО «Білоцерківшина» від 31 травня 1989 року № 714, наказ по ВО «Білоцерківшина» № 1032 від 24 серпня 1989 року, від 12 жовтня 1989 року № 1255, статут ОРП від 06 листопада 1990 року, Положення про внутрішньогосподарську оренду ОРП, рішення Виконкому БМР від 27 листопада 1990 року № 401). Білоцерківське Орендне ремонтне підприємство перетворено в акціонерне товариство відкритого типу «Техмашремонт» (наказ регіонального відділення Фонду Держмайна України по Київській області від 04 червня 1993 року № 1-АТ, розпорядження Виконкому БМР від 10 червня 1993 року № 1-3-149). Дані обставини встановлені судовими рішеннями, зокрема, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2010 року, що набрало законної сили; постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року, яка набрала законної сили та іншими.

Вказане рішення суду та ухвала апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2010 року залишені без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22 грудня 2011 року.

За таких обставин, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, у задоволенні касаційної скарги Товариства слід відмовити, оскільки при вирішенні справи суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: