Ухвала суду № 39533501, 26.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2014 р. м. Київ К/800/22051/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Розваляєвої Т.С.; Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про скасування декларації про готовність об'єкту до експлуатації, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (Інспекція) про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкту будівництва до експлуатації.

Зазначав, що його сусідом - ОСОБА_5 здійснено добудову другого поверху будинку, а відповідачем зареєстровано декларацію про готовність об'єкту будівництва до експлуатації.

Посилаючись на те, що така добудова суперечить вимогам Державних будівельних норм щодо забезпечення достатньої інсоляції прилеглих будинків, а також на те, що ОСОБА_5 протиправно розширив віконні пройми, які виходять на будинок позивача, просив скасувати реєстрацію декларації від 11 травня 2012 року № ОД 18212074306 на будинок АДРЕСА_1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належать земельні ділянки, які межують між собою. На цих ділянках знаходяться житлові будинки, законність побудови яких не є спірною.

Спір зводиться до правомірності зведення ОСОБА_5 другого поверху його будинку.

Також встановлено, що відповідні будівельні роботи розпочаті та здійснені без отримання дозволу Інспекції.

11 травня 2012 року після завершення будівельних робіт, Інспекцією зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що вчинивши дії з реєстрації декларації, Інспекція діяла у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з остаточними висновками судів про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що доводи, викладені в касаційній скарзі, такого висновку не спростовують.

Оскаржувана реєстраційна дія вчинена Інспекцією за правилами Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 24 червня 2011 року № 91 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 липня 2011 року за № 830/19568 (чинного на момент виникнення спірних відносин).

Як встановлено судами та не заперечується сторонами, при здійсненні реєстрації декларації, ОСОБА_5 подав повний перелік належно оформлених документів, як це передбачено розділом 3 зазначеного Порядку.

При цьому доводи позивача зводяться до того, що у спірному випадку мало місце не будівництво нового об'єкта, а реконструкція вже існуючого, вчинена, крім того, без отримання належного дозволу та з відхиленням від Державних будівельних норм.

Колегія суддів, погоджуючись з такими твердженнями позивача, звертає увагу на особливість цієї категорії спорів, що виключає можливість задоволення позову навіть за наявності окремих порушень, які не є критичними.

Зазначений висновок ґрунтується на загальних принципах, викладених у статті 376 Цивільного кодексу України.

За правилами наведеної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язує особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Специфіка відносин стосовно перебудови житлових будинків обумовлена складністю відновлення їх попереднього стану, а тому крайні засоби мають застосовуватись лише у виключних випадках істотного порушення будівельних норм і правил.

Колегія суддів зауважує, що заявляючи вимогу про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, позивач по суті ставить за мету зупинення експлуатації будинку.

Спосіб вирішення конфлікту, який ґрунтується виключно на твердженнях про порушеннях правил інсоляції, та за обставин, коли ніким не заперечується безпечність здійсненого будівництва, - вбачається передчасним.

З огляду на викладене, суди дійшли правильних висновків про необґрунтованість цього позову, що не позбавляє позивача права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про відшкодування шкоди, завданої порушеннями, які допущені в процесі будівництва.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

Т.С.Розваляєва

Л.Т.Черпіцька