Ухвала суду № 39533252, 18.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2014 р. м. Київ К/9991/19602/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Харківський апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 по справі №2а-7819/10/1870 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління Держаного казначейства України в Сумській області в особі Управління Державного казначейства у місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківський апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (далі - ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», позивач) до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - ДПІ в м. Суми, відповідач), Головного управління Держаного казначейства України в Сумській області в особі Управління Державного казначейства у місті Суми (далі - ГУ ДКУ в Сумській області в особі УДК у м. Суми, відповідач-2) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 20.09.2010 №0001692306/0/72232 про зменшення ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 12827,00грн. за листопад 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету на користь ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 12827,00грн. за листопад 2009 року.

Рішення судів мотивовано тим, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, з урахуванням того, що під час проведення перевірки позивача, податковою інспекцією не встановлено порушень формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ в м. Суми 04.04.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.04.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Суми просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Харківський апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ в м. Суми посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.09.2010 співробітниками ДПІ в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартітсь, що декларувалось в періоди за грудень 2008 року, лютий, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року, за результатами якої складено акт №7303/23-6/05747991.

На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 №0001692306/0/72234, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 891718,00грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 12827,00грн. Висновок податкового органу ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з товаропостачальниками, з огляду на неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача по ланцюгу постачальників - ТОВ «Компанія Дахон» та підтвердження факту надмірної сплати суми податку на додану вартість до бюджету в господарських відносинах, у зв'язку з відсутністю останнього за його юридичною адресою.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

За встановлених обставин, та враховуючи, що факт сплати сум податку на додану вартість постачальнику встановлено податковим органом, про що зазначено в акті перевірки та підтверджено первинними бухгалтерськими документами і податковим накладним виписаними на виконання умов договірних відносин, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій та не вказала на обставини, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту та права на з'явлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231 та частиною п'ятою 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Харківський апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв