Ухвала суду № 39533251, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/800/32767/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: при секретарі Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., Луцак А,В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Сініат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року

у справі№ 805/3337/13-а за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Сініат» доАртемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування наказу, результатів перевірки і податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В

Товариство з додатковою відповідальністю «Сініат» (надалі також - позивач, ТДВ «Сініат») звернулось до суду із адміністративним позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування наказу Артемівської ОДПІ від 11 березня 2013 року №181 «Про проведення документальної планової перевірки ТДВ «Сініат» з дати видання; визнання протиправними та скасування з дати видання результатів документальної планової виїзної перевірки, що проводиться Артемівською ОДПІ на підставі наказу Артемівської ОДПІ №181 від 11 березня 2013 року, які будуть оформлені після закінчення такої перевірки та податкові повідомлення-рішення, що будуть прийняті та надіслані (вручені) на підставі проведеної документальної планової виїзної перевірки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Сініат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Сініат» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування результатів перевірки і податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11 березня 2013 року відповідачем видано наказ №181 «Про проведення документальної планової перевірки ТДВ «Сініат» щодо проведення документальної планової виїзної перевірки в частині дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року згідно плану-графіку документальних перевірок на перший квартал 2013 року, плановою тривалістю 30 робочих днів з 21 березня 2013 року по 7 травня 2013 року.

Згідно положень пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин ) посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, допустивши посадових осіб ДПІ до проведення перевірки, фактично не погоджувався з діями ДПІ, що були вчинені останнім до початку виїзної документальної позапланової перевірки, за таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Артемівської ОДПІ від 11 березня 2013 року №181 «Про проведення документальної планової перевірки ТДВ «Сініат».

Зважаючи на те, що акт перевірки та податкові повідомлення-рішення на час розгляду справи попередніми судовими інстанціями прийняті не були, а захист судовим рішенням ще не порушених прав, тобто на майбутнє, не передбачений як спосіб захисту згідно норм чинного Кодексу адміністративного судочинства України, - суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування з дати видання результатів документальної планової виїзної перевірки, що проводиться Артемівською ОДПІ на підставі наказу Артемівської ОДПІ №181 від 11 березня 2013 року, які будуть оформлені після закінчення такої перевірки та податкові повідомлення-рішення, що будуть прийняті та надіслані (вручені) на підставі проведеної документальної планової виїзної перевірки.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Сініат» залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко