Ухвала суду № 39533220, 11.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2014 р. м. Київ К/9991/16058/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 по справі №2а-8100/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латєст» до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості з податку на додану вартість та судових витрат.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Латєст» (далі - ТОВ «Латєст», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області, відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі - ГУ ДКУ в Луганській області, відповідач-2) задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині ненадання у встановлений законом строк ГУ ДКУ в Луганській області висновку про відшкодування заборгованості з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 59000,00грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Латєст» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 59000,00грн. Повернуто ТОВ «Латєст» судові витрати з Державного бюджету України у загальному розмірі 593,40грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, з урахуванням того, що під час проведення перевірки позивача, податковою інспекцією не було встановлено порушення формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування за вказаний період.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області 18.03.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.03.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 1.8 статті 1, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 19 статі 1, статті 9 Бюджетного кодексу України, статей 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у серпні 2010 року до ДПІ в м. Северодонецьку було надано податкову декларацію за липень 2010 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, належну до відшкодування у розмірі 59000,00грн.

Згідно довідки №2074/23-24183749 ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області 01.10.2010 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Латєст» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за результатами якої було встановлено факт сплати позивачем у попередньому податковому періоді податку на додану вартість у розмірі не меншому від заявленого до відшкодування. При цьому, перевіркою не встановлено порушень у визначенні податкового кредиту за червень та липень 2010 року, основних показників податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за липень 2010 року.

З вказаної довідки вбачається, що контролюючим органом підтверджено відображення ТОВ «Латєст» у декларації за червень 2010 року суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку лише у розмірі 34528,38грн., а висновки щодо правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування у розмірі 12855,62грн. будуть зроблені після отримання інформації зустрічних перевірок по ланцюгам постачання. При цьому, відповідачем-1 порушень при формуванні суми податкового кредиту не виявлено.

Суть спору полягає у невиконанні податковим органом своїх обов'язків при наявності у позивача права на бюджетне відшкодування у розмірі 59000,00грн., за даними декларації за липень 2010 року.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог підпункту 7.7.4 пункту 7.7. статті 7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону).

За встановлених обставин, та враховуючи, що факт сплати сум податку на додану вартість своїм постачальникам у вартості товару встановлено податковим органом, про що зазначено в довідці за результатом проведеної перевірки, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій та не вказала на обставини, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту та права на з'явлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв