Ухвала суду № 39533215, 18.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2014 р. м. Київ К/9991/20822/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 по справі №2а-19367/10/2670 за позовом Державного підприємства «Антонов» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, позовні вимоги Державного підприємства «Антонов» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми від 04.06.2010 №0000814250, від 17.08.2010 №0000934250/1, від 26.10.2010 №0001074250/2.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вантажна митна декларація не є єдиним документом, що підтверджує факт і дату фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввезення на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків 08.04.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.04.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 1 Митного кодексу України, статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574, Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 №758-р. Державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант» приєднався до Державного підприємства Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова.

Згідно передавального акту, який затверджено наказом Міністерства промислової політики від 23.12.2009 в результаті реорганізації до Державного підприємства Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова перейшли всі майнові права та обов'язки ДП КиАЗ «Авіант».

Згідно наказу Міністерства промислової політики України від 22.01.2010 №17 Державне підприємство Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова перейменовано на Державне підприємство «Антонов».

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову перевірку Державного підприємства «Антонов» з питань дотримання вимог валютного законодавства.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме перевищення позивачем 90-денного терміну ввезення обладнання по імпортному контракту від 08.12.2004 №0484 з нерезидентом ВАТ «Металургійний завод «Електросталь» (Росія).

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків складено акт від 25.05.2010 №264/42-50/14307529 та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.06.2010 №0000814250, від 17.08.2010 №0000934250/1, від 26.10.2010 №0001074250/2.

Зазначені рішення оскаржено Державним підприємством «Антонов» в адміністративному порядку, проте скарги були залишені без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Державним підприємством КиАЗ «Авіант» та нерезидентом ВАТ «Металургійний завод «Електросталь» (Росія) укладено контракт від 08.12.2004 №0484 щодо поставки обладнання.

На виконання умов контракту від 08.12.2004 №0484 Державним підприємством КиАЗ «Авіант» платіжним дорученням від 16.06.2009 №26 здійснено передоплату ВАТ «Металургійний завод «Електросталь» (Росія) на суму 4725125,00рос.руб.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця

Відповідно до пункту 2 статті 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з пунктами 23, 35 статті 1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до частин першої та другої статті 43 Митного Кодексу України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно з частиною п'ятою статті 43 Митного Кодексу України митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці, неможливе без фактичного перетину ним митного кордону України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому, перетин товаром митного кордону України, який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем» з відповідною датою, не можна ототожнювати з пропуском товарів через митний кордон України, який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України, і який підтверджується оформленою ВМД.

З огляду на викладене, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2 та 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, а не момент оформлення ВМД.

Судами попередніх інстанцій встановлено що на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №0086431 проставлено відмітку про надходження товару з 11.12.2009.

Таким чином, поставка на користь позивача в рамках імпортної операції була здійснена в межах 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу позивачем на користь нерезидента ВАТ «Металургійний завод «Електросталь» (Росія).

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.06.2010 №0000814250, від 17.08.2010 №0000934250/1, від 26.10.2010 №0001074250/2 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 по справі №2а-19367/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв