Рішення № 39530192, 24.06.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2014 р.Справа № 916/1072/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від прокуратури: Доброжан Н.І., посвідчення від 17.10.12.;

від відповідача: Динта В.А., довіреність від 16.06.14.;

від позивача: Ковальський В.Є., довіреність від 25.06.2013р., Полікарпов О.М. голова правління, виписка із ЄДРПОУ, Лебедєв Ю.М., довіреність від 14.05.14.;

від третьої особи: Білий В.В. за довіреністю від 19.02.14.

розглянув справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Одеський завод гумових технічних виробів" (м.Одеса)

до відповідача: Одеської міської ради (м.Одеса)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (м.Одеса) та Прокуратури Суворовського району м.Одеси

про визнання недійсним рішення.

В засіданні суду 23.06.14. оголошувалась перерва до 23.06.14., а 23.06.14. до 24.06.14. на підставі ст.77 ГПК України.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

21.03.2014 року Публічне акціонерне товариство „Одеський завод гумових технічних виробів" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про визнання недійсним рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 року №4269-УІ „Про розгляд подання прокуратури Суворовського району м.Одеси від 03.09.2013 року про усунення порушень вимог земельного законодавства", яким подання прокуратури Суворовського району м. Одеси від 03.09.13. №8217 про усунення порушень вимог земельного законодавства задоволено; вирішено, вважати таким, що втратило чинність рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 року №1507-ІУ „Про затвердження проекту відведення та надання Відкритому акціонерному товариству „Одеський завод гумових технічних виробів" в оренду земельної ділянки площею 0,4360 га за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140 для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2014р. порушено провадження справі №916/1072/14 за зазначеним вище позовом.

Згідно повторного автоматичного розподілу справ від 08.04.14. справу №916/1072/14 передано на розгляд судді Брагіній Я.В., яка ухвалою суду від 09.04.14. прийняла справу до свого провадження та призначила засідання суду.

Ухвалою суду від 12.05.2014р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 14.06.2014р. допущено до участі у справі Прокуратуру Суворовського району м.Одеси.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві. Пояснювали, що у 2003 році було прийнято рішення відповідачем, згідно якого затверджено проект відведення та надання позивачу в оренду земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140. З моменту прийняття рішення до теперішнього часу відповідач ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки, переданої в оренду позивачу на підставі прийнятого рішення відповідачем. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою укласти договір оренди, але останній договір не укладає, а прийняв незаконне спірне рішення №4269-УІ від 17.12.13., яким задовольнив подання прокуратури Суворовського району м. Одеси та вирішив вважати таким, що втратило чинність рішення Одеської міської ради від 11.07.03. №1507-ІУ „Про затвердження проекту відведення та надання Відкритому акціонерному товариству „Одеський завод гумових технічних виробів" в оренду земельної ділянки площею 0,4360га за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140 для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції. Заперечували проти клопотань представника відповідача щодо припинення провадження у справі та призначення справи до колегіального розгляду з метою витребування додаткових доказів по справі.

Представники відповідача, третьої особи та прокурор в засіданні суду заперечували проти позову, посилаючись на те, що позивач із 2003 року не уклав договір оренди на виконання рішення відповідача від 11.07.2003 року №1507-ІУ, у зв'язку з чим порушив земельне законодавство, що підтверджується поданням прокуратури.

Представник відповідача просив призначити справу до колегіального розгляду в зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів та про припинення провадження у справі у зв'язку із непідсудністю даної справи господарському суду Одеської області.

Суд відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача щодо призначення справи до колегіального розгляду справи, оскільки у відповідача було достатньо часу для надання доказів з врахуванням продовження строку розгляду справи на 15 днів згідно ст.69 ГПК України за клопотанням представника відповідача. При цьому, представник відповідача не обґрунтував клопотання, які необхідно витребувати докази. Згідно ст.4-6 ГПК України, справа може розглядатися колегіально у складі трьох суддів залежно від категорії і складності справи, а не з метою витребування доказів.

Також суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача щодо припинення провадження у справі у зв'язку із не підсудністю справи господарському суду враховуючи наступне.

Відповідно до ст.20 ГПК України, встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Згідно розділу першого постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" спори про визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування з питань надання земельних ділянок у користування підлягають вирішенню у порядку господарського судочинства.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 15.06.1973 року №810 Заводу гумових виробів на спірній земельній ділянці було дозволено будівництво бази відпочинку - водної станції на частині території водної станції заводу „Большевик" (на березі моря за територією ватино-ватної фабрики). В подальшому завод гумових виробів був перетворений в Орендне підприємство „Одеський завод гумових технічних виробів", яка на теперішній час має адресу: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140.

У вересні 1975 р. були затверджені техноробочий проект та зведений кошторис на будівництво бази відпочинку на суму 20000 рублів, які пройшли експертизу генпроектувальника та були затверджені для виконання керівництвом Одеського заводу гумових виробів, що підтверджується довідкою про затвердження проектно-кошторисної документації (додаток № 5).

Листом Міського управління Одеської обласної контори Всесоюзного банку фінансування капітальних вкладень за вихідним № 17/281 від 13.05.1976р. було підтверджено, що документи стосовно будівництва бази відпочинку (водноспортивної станції) прийняті до фінансування.

Таким чином, Одеським заводом гумових виробів (який був на той час державним підприємством) за рахунок державних коштів було побудовано на законних підставах базу відпочинку - водноспортивну станцію, що розташована на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 140.

Наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області від 25.07.1995 року №1083 Орендне підприємство „Одеський завод гумових технічних виробів" перетворено у Відкрите акціонерне товариство „Одеський завод гумових технічних виробів".

Переліком нерухомого майна, що передано у власність ВАТ „Одеський завод гумових технічних виробів" до статутного фонду відповідача, наданого Відділенням Фонду Державного майна України по Одеській області підтверджується, що до статутного фонду передані і об'єкти, які розміщені на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140.

Отже, при приватизації ВАТ „Одеський завод гумових технічних виробів", яка була завершена в 1997р. до переліку нерухомого майна, увійшли 14 садівничих домиків, на які відсутні документи, що вони є нерухомим майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, п. 3, 4 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин та території відповідних населених пунктів належать: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 p. № 1507-IV "Про затвердження проекту відведення та надання відкритому акціонерному товариству "Одеський завод гумових технічних виробів" в оренду земельної ділянки площею 0,4360 га, за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140, для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції" позивачу було надано у короткострокову оренду строком на 5 років вищевказану земельну ділянку.

Зазначеним рішенням відповідача було затверджено проект відведення земельної ділянки.

На виконання п. 4.1 рішення позивачем замовлено та отримано в управлінні земельних ресурсів відповідні документи, актом від 03.08.2007р. межі земельної ділянки визнано в натурі і складено відповідний акт.

Як вбачається з листа позивача від 24.01.2008р. №01/03-54 на вимогу Одеського міськуправління земельних ресурсів (відділ самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням земельного законодавства) від 16.01.2008р. позивачем направлені всі витребувані документи для укладення договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції.

Згідно з листа позивача від 04.02.2008р. № 03/0195 на адресу Управління по контролю за використанням та охороною земель в Одеській області направлено пакет документів для оформлення договору оренди земельної ділянки на виконання рішення Одеської міської ради №1507-ХХІV від 11.07.2003 р., які знаходяться на розгляді в Одеській міській раді з 04.12.2002р., а саме: технічна документація із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування водноспортивних станцій, яка розроблена в 2006 році ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", Управлінням земельних ресурсів перевірена технічна документація та підписані додатки до договору оренди земельної ділянки, підготовлений договір оренди та зазначено, що пакет документів направлений нотаріусу для нотаріального оформлення договору оренди.

Таким чином, всі документи на виконання рішення Одеської міської ради від 11.07.2003р. позивачем підготовлені, надані в Управлінні земельних ресурсів та після погодження представлені ще в грудні 2007р. в Одеську міську раду.

Слід зазначити, що зазначені факти встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року у справі №35/17-3274-2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод гумових технічних виробів" до Одеської міської ради" про визнання незаконним та скасування рішення, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 30.05.12. та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод гумових технічних виробів" до Головного управління Держкомзему в Одеській області, державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області ГУ Держкомзему у Одеській області Ярмуш Самара Халідовича за участю прокурора Суворовського району м. Одеси про скасування припису (а.с.20-23).

А відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Проте, рішенням Одеської міської ради від 09.10.2008р. №3687-V було скасовано рішення від 11.07.2003р. №1507- ІV „Про затвердження проекту відведення та надання ВАТ „Одеський завод гумових технічних виробів" в оренду земельної ділянки, площею 0,4360, за адресою: Одеса, Миколаївська дорога, 140 для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції".

Однак, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.12. у справі №35/17-3274-2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод гумових технічних виробів" до Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Одеського міського управліня земельних ресурсів Одеської міської ради позов Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод гумових технічних виробів" був задоволений, визнано недійсним рішення Одеської міської ради від 09.08.08. №3687-У „Про скасування рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 року №1507 „Про затвердження проекту відведення та надання Відкритому акціонерному товариству „Одеський завод гумових технічних виробів" в оренду земельної ділянки площею 0,4360 га за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140 для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції" (а.с. 17-19).

Також постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.04.12. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод гумових технічних виробів" до Головного управління Держкомзему у Одеській області, державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області Головного управління Держкомзему у Одеській області Ярмуш Самара Халідовича за участю прокурора Суворовського району м. Одеси про скасування припису позов позивача задоволено, скасовано припис Головного управління Держкомзему у Одеській області від 19.05.11. №003387 та мотивувальною частиною якої встановлено, що із 1973 року спірна земельна ділянка перебувала в користуванні заводу гумових виробів на підставі рішення комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих №810 від 15.06.1973 року, яким заводу на спірній земельній ділянці було дозволено будівництво водної станції на частині території водної станції заводу „Большевик" (на березі моря за територією ватино-ватної фабрики). В подальшому завод гумових виробів був перетворений в Орендне підприємство „Одеський завод гумових технічних виробів" (а.с. 20-23).

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.2013р. у справі №30/17-2493-2011 було відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод гумових технічних виробів" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,4360га, розташовану за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140 та повернути її за належністю до Одеської міської ради і про стягнення з ВАТ „Одеський завод гумових технічних виробів" 954,07грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (а.с.74-79).

Пунктом 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 передбачено, що у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, зокрема, наявність у особи, що використовує земельну ділянку, права на її отримання у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Згідно з п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення ст. 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в пунктах 4.1.1., 4.1.4. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. № 04-06/15 „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства".

Слід зазначити, що порядок набуття відповідачем прав власності на об'єкти, що розміщені на спірній земельній ділянці за приписами Земельного кодексу України, який був чинний до 01.01.02. та чинного на час розгляду справи Земельного кодексу України надавав право користування земельною ділянкою відповідачу, на якій розміщено об'єкти.

Право власності позивача на передані йому в процесі приватизації об'єкти по вул. Миколаївська дорога, 140 в м. Одесі в силу ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України нерозривно пов'язано із правом користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розташовані, тому що згідно ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі і на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), а згідно ч.1, 2 ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача..

Як свідчать матеріали справи, зокрема: рішення Одеського господарського суду Одеської області та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року у справі №5017/939/2012, яким відмовлено в позові позивачу про зобов'язання відповідача укласти договір оренди, але мотивувальною частиною якого було встановлено, що документи знаходяться на розгляді Одеським міським управлінням земельних ресурсів, і рішення Одеською радою по наданих позивачем документах не приймалось (а.с.69-73); звернення позивача до відповідача за вихідним №03/01545 від 21.10.13, яке відповідач отримав 23.10.13. (а.с.55); зверненням позивача до відповідача 04.12.13. за вихідним №03/01-607, яке відповідач отримав 05.12.13. (а.с.56) з проханнями укласти договір оренди земельної ділянки, але відповідач ухиляється від укладення договору оренди, про те, що позивач ніяких порушень земельного законодавства не скоював і такі докази відсутні в матеріалах справи, а договір оренди на виконання рішення Одеської міської ради № 1507-ІУ від 11.07.2003 року не укладений не по вині позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач прийняв необгрунтоване спірне рішення №4269-УІ „Про розгляд подання прокуратури Суворовського району м. Одеси від 03.09.2013року про усунення порушень вимог земельного законодавства", яким задоволено подання прокуратури Суворовського району м. Одеси, вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 року №1507-УІ „Про затвердження проекту відведення та надання Відкритому акціонерному товариству „Одеський завод гумових технічних виробів" в оренду земельної ділянки площею 0,4360га за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140 для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру" подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою щодо скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом.

Отже, підставою для внесення прокурором відповідного подання повинно бути виявлення прокурором невідповідності закону нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування.

Відповідно п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" питання про скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції України чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Тобто, орган місцевого самоврядування може скасувати рішення, а не визнавати таким, що втратило чинність рішення.

Приймаючи спірне рішення від 17.12.2013 року №4269-УІ „Про розгляд подання прокуратури Суворовського району міста Одеси від 03.09.2013 року про усунення порушень вимог земельного законодавства", відповідач не обґрунтував невідповідність Конституції України або іншому нормативному акту рішення від 11.07.2003 року №1507-ІУ „Про затвердження проекту відведення та надання Відкритому акціонерному товариству „Одеський завод гумових технічних виробів" в оренду земельної ділянки площею 0,4360га за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140 для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції у короткострокову оренду строком на п'ять років".

Отже, прокурор та позивачі не надали доказів, в підтвердження порушення земельного законодавства позивачем і ухилення від виконання рішення відповідача - укладення договору оренди земельної ділянки, невідповідність рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 року №150-ІУ Конституції України або іншому нормативному акту, і в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому суд задовольняє позов.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та інтересів.

Проте, прокурор та відповідачі не спростували обставин, на які посилається позивач.

Суд не приймає доводи прокурора, позивача та третьої особи, оскільки доводи спростовуються матеріалами справи, а саме: постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012р., яким скасовано припис Головного управління Держкомзему у Одеській області від 19.05.11. №003387; постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі № 35/17-3274-2011, якою визнано недійсним рішення Одеської міської ради від 09.10.08. №3687 - У „Про скасування рішення Одеської міської ради від 11.07.03. №1507-ІУ „Про затвердження проекту відведення та надання Відкритому акціонерному товариству „Одеський завод гумових технічних виробів" в оренду земельної ділянки площею 0,4360га за адресою: м.Одеса, вул. Миколаївська дорога, 140 для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції", рішенням господарського суду у справі №№30/17-2493-2011, яким відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод гумових технічних виробів" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,4360га, розташовану за адресою: м.Одеса, Миколаївська дорога, 140 та повернути її за належністю до Одеської міської ради і про стягнення з ВАТ „Одеський завод гумових технічних виробів" 954,07грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки; рішенням Одеського господарського суду Одеської області та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року у справі №5017/939/2012, яким відмовлено в позові позивачу про зобов'язання відповідача укласти договір оренди, але мотивувальною частиною якого було встановлено, що документи знаходяться на розгляді Одеським міським управлінням земельних ресурсів, і рішення Одеською радою по наданих позивачем документах не приймалось; зверненням позивача до відповідача за вихідним №03/01545 від 21.10.13, яке відповідач отримав 23.10.13. (а.с.55) та зверненням 04.12.13. за вихідним №03/01-607, яке відповідач отримав 05.12.13. (а.с.56) про укладення договору оренди земельної ділянки, про що суд зазначав вище.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову, оскільки позов заявлений відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджується наявними у справі доказами.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Одеської міської ради від 17.12.13. №4269-УІ „Про розгляд подання прокуратури Суворовського району м. Одеси від 03.09.2013 року про усунення порушень вимог земельного законодавства".

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 01 липня 2014 року

Суддя Брагіна Я.В.