Ухвала суду № 39530180, 01.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"01" липня 2014 р.

Справа № 916/1072/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Одеський завод гумових технічних виробів” (м.Одеса)

до відповідача: Одеської міської ради (м.Одеса)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (м.Одеса) та Прокуратури Суворовського району м. Одеси

про визнання недійсним рішення.

ВСТАНОВИВ:

21.03.2014 року Публічне акціонерне товариство „Одеський завод гумових технічних виробів” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про визнання недійсним рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 року №4269-УІ „Про розгляд подання прокуратури Суворовського району м. Одеси від 03.09.2013 року про усунення порушень вимог земельного законодавства”, яким подання прокуратури Суворовського району м. Одеси від 03.09.13. №8217 про усунення порушень вимог земельного законодавства задоволено; вирішено, вважати таким, що втратило чинність рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 року №1507-ІУ „Про затвердження проекту відведення та надання Відкритому акціонерному товариству „Одеський завод гумових технічних виробів” в оренду земельної ділянки площею 0,4360 га за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140 для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.06.2014р. позов задоволено та визнано недійсним рішення Одеської міської ради від 17.12.13. №4269-УІ „Про розгляд подання прокуратури Суворовського району м. Одеси від 03.09.2013 року про усунення порушень вимог земельного законодавства”.

Відповідно п.2 ч.1 ст.88 ГПК України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами ст.49 ГПК України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

За приписами п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №9 приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З підстав того, що господарським судом Одеської області в рішенні від 24.06.2014р. вирішено про розподіл судових витрат по сплаті судового збору між сторонами, однак в резолютивній частині рішення вищенаведені судові витрати з оплати судового збору між сторонами розподілені не були, суд доходить висновку про наявність підстав для прийняття додаткового рішення у даній справі згідно ст.88 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1218грн., оскільки позов задоволено.

Керуючись ст.ст. 44,49, 88 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Стягнути із Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Публічного акціонерного товариства „Одеський завод гумових технічних виробів” (65013, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 124, код ЄДРПОУ 00152276) – 1218,00грн. – витрат, пов’язаних із сплатою судового збору.

Суддя Брагіна Я.В.