Рішення № 39528587, 04.06.2014, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/4058/14-ц

Провадження №2/201/1320/2014

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого-судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Нижник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за її затримку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, у розмірі 11 244,14 гривень, заборгованості за авансовими звітами у розмірі 5 477,14 гривень, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку на день подання позовної заяви у розмірі 11 852,21 гривень (а.с. 1-2).

В обґрунтування зазначеної позовної заяви позивач посилалась на те, що з 03 серпня 2011 року вона працювала в Приватному сільськогосподарському підприємстві «Мрія» на посаді головного бухгалтера. Наказом №7 від 13 грудня 2013 року ОСОБА_1 була звільнена за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням. При звільненні позивачці було видано трудову книжку, однак не було виплачено заборгованість по заробітній платі за вересень-грудень 2013 року та компенсацію за невикористану щорічну відпустку на загальну суму 11 244,14 гривень, а також заборгованість за авансовими звітами в розмірі 5 477,14 гривень. Позивачка неодноразово зверталась до посадових осіб відповідача, однак заборгованість погашено не було. Крім того, позивачка утримує неповнолітнього сина. Через постійну затримку виплати позивачці заробітної плати, вона була змушена користуватися кредитною карткою, для погашення комунальних та інших платежів, а також для забезпечення себе та сина життєво необхідним. У зв'язку з цим, позивачка просить суд стягнути на її користь з ПСП «Мрія» вищезазначену заборгованість, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку на день подання позовної заяви у розмірі 11 852,21 гривень.

13 травня 2014 року представником відповідача через канцелярію Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було надано письмові заперечення, відповідно до яких відповідач позов не визнає. В обґрунтування заперечень представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 не працювала у день звільнення та не пред'являла вимоги про розрахунок, провести виплату заборгованості по заробітній платі ПСП «Мрія» не мало можливості. При цьому вина власника, чи уповноваженого органу ПСП Мрія у затримці виплати заборгованості по заробітній платі відсутня, адже здійснити виплату особі, яка цього не вимагає, і не з'являється і не пред'являє вимог про розрахунок неможливо. Враховуючи те, що у ОСОБА_1 не було перешкод щодо працевлаштування, оскільки трудова книжка видана у день звільнення, позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не підлягають задоволенню.

Позивачка у судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі, на підставі документів, наявних в матеріалах справи, проти винесення заочного рішення не заперечувала (а.с. 38).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке знаходиться в матеріалах справи (а.с. 12) - щодо призначення судового засідання на 23 квітня 2014 року, а також заяви про відкладення розгляду справи, які надійшли на адресу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 13 травня 2014 року (а.с. 19) та 04 червня 2014 року (а.с. 24), відповідно до яких відповідачу було відомо про призначення судових засідань на 16 травня 2014 року та на 04 червня 2014 року відповідно. При цьому, в заяві від 13 травня 2014 року причиною відкладання судового засідання вказано участь представника відповідача в іншому судовому процесі, однак будь яких документів на підтвердження зазначеної обставини суду не надано. В заяві ж від 16 травня 2014 року зазначено підставу для відкладення розгляду справи - підготовку матеріалів для подання до суду щодо заподіяння посадовими особами підприємства, в тому числі і позивачкою, майнової шкоди ПСП «Мрія», проте не вказано, яке саме відношення завдання матеріальної шкоди підприємству, в тому числі і позивачкою, має до поточного спору по даній цивільній справі. Таким чином, у зв'язку з викладеними обставинами, суд визнає неповажними причини неявки відповідача в судові засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з чим суд, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, передбачених ст. 157 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, письмові заперечення представника відповідача, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 03 серпня 2011 року працювала в Приватному сільськогосподарському підприємстві «Мрія» на посаді головного бухгалтера (а.с. 3). Наказом №7 від 13 грудня 2013 року ОСОБА_1 була звільнена за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням. При звільненні позивачці було видано трудову книжку, однак не було виплачено заборгованість по заробітній платі за вересень-грудень 2013 року та компенсацію за невикористану щорічну відпустку на загальну суму 11 244,14 гривень, а також заборгованість за авансовими звітами в розмірі 5 477,14 гривень.

Через постійну затримку виплати позивачці заробітної плати, вона була змушена користуватися кредитною карткою, для погашення комунальних та інших платежів, а також для забезпечення себе та сина життєво необхідним (а.с. 4).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно вимог ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Середня заробітна плата позивачки складає 115,07 гривень на день. На момент подачі позовної заяви відповідач має затримку за розрахунком по заробітній платні за 103 дня. Таким чином, всього за ст. 117 КЗпП відповідач має сплатити позивачці 115,07 гривень * 103 = 11 852,21 гривень, а саме:

за грудень 2013 року - 18 днів;

за січень 2014 року - 31 день;

за лютий 2014 року - 28 днів;

за березень 2014 року - 26 днів.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем не сплачено заборгованість по заробітній платі перед позивачкою, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі за вересень-грудень 2013 року та компенсацію за невикористану щорічну відпустку на загальну суму 11 244,14 гривень, заборгованості за авансовими звітами у розмірі 5 477,14 гривень, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку на день подання позовної заяви у розмірі 11 852,21 гривень, що разом складає 28573,49 гривень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 285,73 гривень в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 88, 157, 169, 197, 212-215, 224-226 ЦПК, ст.ст. 21, 115,116, 117 КЗпП України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за її затримку - задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія» (адреса: 52363, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Затишне, код ЄДРПОУ 31004466) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі за вересень-грудень 2013 року та компенсації за невикористану щорічну відпустку на загальну суму 11 244,14 гривень, заборгованості за авансовими звітами у розмірі 5 477,14 гривень, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку на день подання позовної заяви у розмірі 11 852,21 гривень, що разом складає 28573,49 гривень (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят три гривні сорок дев'ять копійок).

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Мрія» (адреса: 52363, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Затишне, код ЄДРПОУ 31004466) на користь держави судовий збір у розмірі 285,73 гривень (двісті вісімдесят п'ять гривень сімдесят три копійки).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя:С.С. Федоріщев