Рішення № 39528087, 26.06.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Бондаренка Ю.О.,

суддів - Собослой Г.Г., Куцина М.М.,

при секретарі - Чейпеш С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яким просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №16/172К-07 від 20.07.2007 року у розмірі 29 974,55 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивував тим, що згідно укладеного договору №16/172К-07 від 20.07.2007 року ОСОБА_1 20 липня 2007 року отримав кредит в розмірі 6 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 33 % річних строком на 60 місяців з кінцевим терміном повернення 19 липня 2012 року. У відповідності до п.4.1 Кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором є порука з третіми особами, а саме: ОСОБА_2, згідно договору поруки №16/174П-07 від 20.07.2007 року та ОСОБА_3, згідно договору поруки №16/173П-07 від 20.07.2007 року, відповідальність яких з позичальником є солідарною (п.3 договору поруки). Однак, у порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором не виконав та станом на 18 жовтня 2013 року загальна заборгованість становить 29 974,55 грн. (заборгованість за кредитом - 5 799,88 грн., 9 840,26 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 14 334,41 грн. пеня та штрафи).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року в задоволені позову відмовлено. (а.с.82-84).

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №16/172К-07 від 20.07.2007 року у розмірі 23 174,55 грн. та судові витрати в розмірі 243,60 грн. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в період розгляду справи відповідач сплатив частину боргу в розмірі 6 800,00 грн. погасивши частину заборгованості за основним договором, так як згідно п.2.1 Угоди, грошова сума, яка підлягала сплаті для припинення зобов'язань та прощення боргу у випадку дотримання умов угоди становила 16 320,25 грн.

Представник ОСОБА_4 вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, просив таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.2, 3 ст.213 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що зобов'язання між сторонами за Договором кредиту №16/172К-07 від 20 липня 2007 року є припиненими в результаті укладеної 28 лютого 2013 року Угоди про припинення зобов'язань за Договором №16/172К-07 від 20 липня 2007 року (прощення боргу з відстрочкою сплати платежів за графіком) та сплати відповідачем ОСОБА_1 коштів у сумі 6 800,00 грн.

Проте погодитись із вказаними висновками не можна, так як вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» було укладено Кредитний договір №16/172К-07, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 6 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 33 % річних строком на 60 місяців з кінцевим терміном повернення 19 липня 2012 року. У відповідності до п.4.1 Кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором є порука з третіми особами, а саме: ОСОБА_2, згідно договору поруки №16/174П-07 від 20.07.2007 року та ОСОБА_3, згідно договору поруки №16/173П-07 від 20.07.2007 року, відповідальність яких з позичальником є солідарною (п.3 договору поруки). Однак, у порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором не виконав та станом на 18 жовтня 2013 року загальна заборгованість становить 29 974,55 грн. (заборгованість за кредитом - 5 799,88 грн., 9 840,26 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 14 334,41 грн. пеня та штрафи).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

28 лютого 2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про припинення зобов'язань за кредитним договором №16/172К-07 від 20.07.2007 року (прощення боргу з відстрочкою сплати платежів за графіком), згідно з якою сторони визначили, що станом на 28.02.2013 року загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором за вищевказаним основним договором становить 16 320,25 грн. (загальна основна сума кредиту - 5 799,88 грн., прострочених відсотків - 10 520,37 грн.) та погодили можливість припинення зобов'язань відповідача перед банком за основним договором за умови повного виконання позичальником ОСОБА_1 всіх умов, передбачених п.2.1-2.4 пункту 2 цієї угоди та фактичного внесення позичальником суми першого внеску, передбаченого п.2.1 цієї угоди в межах періоду календарного місяця, в якому визначено дату погашення такого платежу (а.с.58-60).

Згідно заяви на переказ готівки №041В601130590034 та №041В601130590051 від 28 лютого 2013 року ОСОБА_1 сплатив 680,01 грн. (а.с.62-63). Однак, надалі, після внесення першого платежу, взяті на себе зобов'язання виконання умов Угоди, позичальником припинено.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умови угоди про припинення зобов'язань за кредитним договором №16/172К-07 від 20.07.2007 року положення п.п.2.1.-2.4 угоди втратили чинність, а позичальник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за основним договором у повному обсязі на умовах та в порядку, визначених основним договором та угодою (п.3. угоди).

В подальшому, під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем 18 грудня 2013 року було погашено частину боргу в розмірі 6 800,00 грн. шляхом переказу коштів через ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.65).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що пред'явленням вимоги до позичальника є як направлення йому вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так і пред'явлення до нього позову.

Пунктом 10.3 кредитного договору №16/172К-07 від 20.07.2007 року банку надано право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та штрафних санкцій, передбачені договором, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору.

Позивач реалізував своє право на дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором шляхом надіслання позичальнику та поручителям поштового відправлення з повідомленням про необхідність достроково повернути кредит та сплатити інші платежі за договором (а.с.20-25).

Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач порушив строки погашення кредиту передбачені графіком погашення заборгованості та угодою про припинення зобов'язань від 28 лютого 2013 року, а відповідно, про доведеність заявлених позовних вимог.

Відповідач не довів, що він виконав свої зобов'язання, виписані в Угоді від 28 лютого 2013 року. Заперечення представника відповідача про те, що зобов'язання відповідача припинились внаслідок укладення угоди від 28 лютого 2013 року, колегія суддів не приймає, так як у вказаній угоді були виписані умови, за яких зобов'язання вважатиметься припиненим, проте такі умови відповідачем не виконувались, а тому позивач мав право звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доводів та доказів на підтвердження того, що на дату ухвалення рішення відповідач погасив борг, та розмір заборгованості визначений позивачем невірно суду не надано.

Не можуть бути прийняти до уваги вимоги апеляційної скарги щодо про стягнення пені з відповідачів у розмірі 14 334,41 грн., враховуючи наступне.

Що стосується стягнення пені, то враховуючи, що нарахована пеня значно перевищує розмір збитків, по мірі можливостей заборгованість погашалась відповідачем, суд застосовує положення ст. 551 ч. 3 ЦК України згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене колегія суддів зменшує розмір пені до 5000 грн.

Крім того, відповідачем згідно заяви на переказ готівки №041В601130590034 та №041В601130590051 від 28 лютого 2013 року та квитанції №10969.526.1 від 18 грудня 2013 року було сплачено 680,01 грн. та 6 800,00 грн., а тому загальна сума стягнення заборгованості до стягнення з ОСОБА_1 буде становити 13160,13 грн. (5 799,88 грн. + 9 840,26 грн. + 5 000 грн. - 680,01 грн. - 6 800,00 грн.).

Суд, першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову на зазначені обставини уваги не звернув, правової оцінки доводам позивача не надав та не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, тому судове рішення не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, що в силу ч.1 п.4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим рішення суду в частині розподілу судових витрат за правилами ст.88 ЦПК України необхідно змінити та стягнути солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму в розмірі 393,44 грн. (299,75 грн. + 93.69 грн.)

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України судова колегія, -

р і ш и л а :

Апеляційну ПАТ «Універсал Банк» - задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року, - скасувати.

Позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №16/172К-07 від 20.07.2007 року в розмірі 13 160,13 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ПАТ «Універсал Банк» сплачений судовий збір у розмірі 393,44 гривні.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: