Ухвала суду № 39527971, 25.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 14086/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Гулида Р.М. та Каралюса В.М.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - Свистун Є.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2013р. у адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги),-

В С Т А Н О В И Л А:

13.09.2013р. позивач Фізична особа-підприємець /ФОП/ ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про зменшення позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Головного управління Міндоходів у Тернопільській обл. № 0005482202 від 20.08.2013р. в частині визначення грошового зобов'язання на суму 16541 грн. 60 коп. (а.с.2-3, 61).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2013р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.78-79).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила позивач ФОП ОСОБА_4, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.81-83).

В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги) можливе лише у випадку реалізації необлікованих товарів, а не за їх наявність у відповідному місці реалізації; факти реалізації товарів проведеною перевіркою не встановлені. Необліковані за місцем реалізації товари були придбані позивачем у липні - серпні 2013 року, що підтверджується накладними, а тому на момент проведення перевірки не могли бути відображені у Книзі обліку доходів і витрат. Також чинним законодавством не встановлено відповідальності за неведення обліку товарних запасів.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 08.08.2013р. працівниками Головного управління Міндоходів у Тернопільській обл. проведено перевірку відділу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_4, щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, по результатам якої складено Акт перевірки № 65/19/18/22/НОМЕР_2 від 08.08.2013р. (а.с.5-6).

Наведеним Актом зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог п.п.9, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягають у незабезпеченні: щоденного друкування на реєстраторі розрахункових операцій /РРО/ фіскального звітного чека за 11.11.2012р. та ведення обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації (на момент перевірки в реалізації знаходився товар на загальну суму 8270 грн. 80 коп. без наявності прихідних накладних та за відсутності відображення цих товарів у Книзі обліку доходів та витрат).

На підставі вказаного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005482202 від 20.08.2013р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16881 грн. 60 коп. (а.с.7).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не проводився облік товарних запасів у встановленому порядку, Книга обліку доходів і витрат є відсутньою; також позивачем не подавалися зауваження до акта перевірки.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Вимогами п.12 ст.3 цього Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до пунктів 1, 3, 5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Як слідує із змісту Акта перевірки і складеного до нього додатку, позивачем було представлено до реалізації товар, на який під час проведення перевірки в місці його реалізації та зберігання були відсутні первинні (прихідні) документи (а.с.34-39).

Наведені документи позивачем під час перевірки не надавалися, складені під час проведення перевірки документи підписані останньою власноручно, при цьому зауважень до дій ревізорів не висловлювала.

За таких обставин податковий орган прийшов до вірного висновку про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В частині доводів позивача колегія суддів враховує, що згідно приписів чинного законодавства в момент реалізації товарів суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити облік вказаних товарів за місцем їх реалізації, підтвердженням чого слід вважати наявність первинних документів (прихідних накладних і накладних внутрішнього переміщення тощо) в місці реалізації товарів.

Під час судового розгляду сторонами не спростовано факту відсутності в місці реалізації та зберігання товарів первинних документів щодо придбання або внутрішнього переміщення товарів.

Також колегія суддів враховує, що після проведення перевірки і до прийняття оскаржуваного рішення позивач не був позбавлений можливості скерувати копії необхідних прихідних документів до контролюючого органу, який призначив перевірку, для їх врахування під час прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, однак таким правом не скористався.

Стосовно правильності застосування штрафних (фінансових) санкцій за виявлене порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» колегія суддів керується змістом ст.20 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки вартість необлікованих товарів склала 8270 грн. 80 коп., тому відповідачем підставно застосовані штрафні санкцій у розмірі 16541 грн. 60 коп. (8270 грн. 80 коп. х 2).

Додатково колегія суддів враховує, що приписами п.177.10 ст.170 Податкового кодексу /ПК/ України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затв. наказом ДПА України № 1025 від 24.12.2010р., передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Пунктом 3 цього Порядку визначено, що ведення Книги здійснюється у такому порядку: у графі 1 вказується дата заповнення; у графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться у грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання. У графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом звітного року записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи. До графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи. У графі 5 відображається загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей. У графі 6 відображається сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу. Самозайняті особи, які використовують найману працю, заповнюють графи 7 та 8: до графи 7 записуються відомості про внутрішнє переміщення товару (відпуск під реалізацію найманій особі) із зазначенням адреси місця здійснення діяльності, прізвища, імені, по-батькові найманої особи та її реєстраційного номера облікової картки платника податків, а у разі його відсутності - серії та номера паспорта. У графі 8 відображається вартість товару, переданого на реалізацію за цінами придбання. Наймані особи заповнюють дані Книги відповідно до граф 1, 3, 8. Графа 3 заповнюється по кожному факту здійснення операції. У графі 8 наймана особа відображає вартість отриманого товару за цінами реалізації. Дані з Книг найманих осіб включаються до Книги самозайнятих осіб в останній день місяця. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, графи 7 та 8 не заповнюють. У графі 9 відображаються витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату понесені у звітному місяці. У графі 10 відображаються фактично понесені інші витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, які не зазначені у графах 6 та 9, включаючи вартість оплачених виконаних робіт та наданих послуг. Графа 12 розраховується, як різниця між доходом від здійснення діяльності та документально підтвердженими витратами, пов'язаними із отриманням доходу.

За таких обставин, позивачем у встановленому порядку не проводився облік товарних запасів.

Окрім цього, твердження апелянта про відсутність виявлення податковим органом факту реалізації необлікованих товарних запасів не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки перебування таких товарів саме на реалізації стверджується їх наявністю у місці продажу товарів та підтверджується змістом складеного Акту перевірки (під час проведення якої позивач не заперечувала проведення реалізації цих товарів).

Також під час судового розгляду позивачем не було надано жодних доказів саме зберігання товарів, а не їх реалізації (внутрішніх розпоряджень, наказів, бухгалтерських довідок тощо).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Оцінюючи в сукупності вищевказані норми законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0005482202 від 20.08.2013р. в частині визначення грошового зобов'язання на суму 16541 грн. 60 коп. є безпідставними, через що заявлений позов не підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2013р. у адміністративній справі № 819/2152/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Р.М.Гулид

В.М.Каралюс