Постанова № 39527445, 17.06.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 р. Справа №818/1476/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської митниці Міндоходів про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" (далі – позивач) 03.06.2014 року звернулося до суду з позовом до Сумської митниці Міндоходів (далі – відповідач) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2013 р. № 805130000/2013/000200/1. В обґрунтування вимог зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту), заявив цей показник в митній декларації № 805130000/2013/015172 від 28.11.2013 р., до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним Кодексом України. Однак, відповідач вказав на недостатність документів для визначення митної вартості товарів за основним методом та визначив митну вартість за другорядним методом – за ціною договору щодо подібних товарів.

Таку позицію митного органу позивач вважає протиправною, оскільки документи, перелічені відповідачем, надаються декларантом лише у випадку, визначеному ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (декларація митної вартості, контракт, рахунок-фактура, банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, транспортні документи), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Жодних розбіжностей, ознак підробки або відсутності обов’язкових відомостей в даних до митного оформлення документах відповідачем не встановлено, а тому позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову, пояснивши, що під час митного оформлення задекларованих товарів було встановлено, що поставка товару здійснювалася за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу № 1409 RPT від 14.09.2012 р., укладеним позивачем із іноземною фірмою "Tolexis International Limited". Згідно з п. 4.1 контракту розрахунки між сторонами здійснюються шляхом оплати вартості товару у розмірі 100% його вартості протягом 5 календарних днів від дати відвантаження. Згідно з п. 1 додаткової угоди № 2 від 23.10.2012 р. до контракту розрахунки між сторонами здійснюються шляхом оплати вартості товару у розмірі 100% його вартості протягом 5 календарних днів від дати відвантаження або передоплата. Згідно з п. 5.13 цього контракту датою поставки є дата прибуття судна в порт розвантаження, дата відвантаження – дата коносамента. Момент відванатження товару вказано в коносаменті № 71/2013 від 25.10.2013 р. Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, в тому числі, якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Так, на момент пред’явлення імпортованого товару до Сумської митниці рахунок мав бути сплаченим, однак на момент подачі відповідної МД будь-яких платіжних документів декларантом не пред’явлено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПАТ "Сумихімпром" та компанією "Tolexis International Limited" було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1409 RPT від 14.09.2012 р., відповідно до якого Продавець зобов’язується поставити фосфорити виробництва (походження) Алжир в кількості 320000 метричних тон, фосфорити виробництва (походження) Сирія в кількості 300000 метричних тон та фосфорити виробництва (походження) Марокко в кількості 300000 метричних тон. Відповідно до додаткової угоди № 11 від 16.10.2013 р. до контракту ціна однієї тони фосфоритів алжирського виробництва скала 95,00 долларів США на умовах поставки CIF порт Миколаїв/Бердянськ за одну тону. Зазначене підтверджується копіями контракту та додатковї угоди до нього (а.с.9-14,16).

Вартість поставленої партії товару в кількості 2801,08 м/т сплачена позивачем, про що свідчать копії платіжних доручень від 21.10.2013р. № 571 та від 24.02.2014 р. № 58 (а.с.17).

Частина товару в кількості 2801080 кг перевезена з Миколаївського порту до м. Суми залізничним транспортном, що підтверджується копією залізничної накаладної (а.с.25).

Для здійснення митного оформлення товару у кількості 2 801 080 кг по контракту позивачем було подано митну декларацію (далі – МД) від 28.11.2013 р. № 805130000/2013/015172 (а.с.28-29), до якої було додано наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами, залізнична накладна для внутрішнього сполучення, коносамент № 71/2013 від 25.10.2013 р., банківський платіжний документ (платіжне доручення № 571 від 21.10.2013 р.), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, рахунок-фактура (інвойс) № 04449 від 29.10.2013 р., контракт від 14.09.2012 р., доповнення до контратку № 9 від 17.06.2013р., та № 11 від 16.10.2013 р., інформація про позитивні результати санітарно-епідеміологічного контролю товару, інформація про позитивні результати радіологічного контролю товару, декларація про походження товару, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товару, № 805130000/203/015172 від 28.11.2013 р. Зазначене підтверджується карткою відмови у прийнятті митної декларації (а.с.37-38).

Митна вартість пред'явлених до митного оформлення товарів була визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) і становила загальну суму 2 126 958,08 грн. З цієї суми позивачем розраховане ввізне мито в розмірі 42539,16 грн., та ПДВ в розмірі 433899,45 грн.

Після розгляду наданих для митного оформлення товару документів посадовою особою Сумської митниці було запропоновано декларанту подати документи, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: договір із третіми особами, пов’язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У зв’язку з ненаданням декларантом всіх запитуваних документів, відповідачем 09.12.2013 року було прийнято рішення № 805130000/2013/000200/1 про коригування митної вартості товарів за другорядним методом – за ціною договору щодо подібних товарів та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (а.с.34-35,37-38).

Із копії рішення вбачається, що основний метод не застосовувався відповідачем у зв’язку з використання декларантом відомостей, не підтверджених документально, а саме, відсутність договору із третіми особами, пов'язаного з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, виписки з бухгалтерської документації каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листів) виробника товару, висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); митний орган використав другорядний метод визначення митної вартості: за ціною договору щодо подібних товарів, підстави для визначення митної вартості – цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України: МД № 805130000/2012/011536 від 13.09.2013 р.

Суд вважає, що рішення митного органу суперечить вимогам митного закнондавства та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно зі ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналіз ч. 1 та 2 ст. 53 МК України свідчить, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитися в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому доказів того, що документи, надані позивачем митному органу для визначення митної вартості імпортованого товару, містили розбіжності, ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, представником відповідача суду не надано.

Враховуючи вимоги п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур та принцип, закріплений частиною 3 статті 318 МК України, згідно з яким митний контроль передбачає виконання митним органом мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, представником відповідача в судовому засіданні не доведено необхідності витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів та об’єктивну можливість позивача ці документи надати, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

З приводу обґрунтованості витребування митним органом у позивача зазначених документів суд зазначає, що контрактом, укладеним між позивачем і компанією "Tolexis International Limited" не передбачено укладання договорів із третіми особами, відповідно, не передбачено і здійснення платежів третім особам на користь продавця, також Контрактом не передбачено комісійних та посередницьких послуг.

Щодо вимоги про надання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, то позивачем надано митному органу лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 06.12.2013 року, згідно з яким рівень цін на фосфорити, країна походження Алжир, може становити 95,00 доларів США на умовах поставки CIF – порт Миколаїв/Бердянськ (а.с.36).

Як пояснив представник позивача, надати інші документи згідно з переліком, що вимагався митним органом, позивач не мав об’єктивної можливості з причин їх відсутності.

Таким чином, витребування відповідачем у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є безпідставним, оскільки відповідачем не доведено передбачених законом підстав для їх витребування; крім того, частина витребуваних документів не мають відношення до митного оформлення товару позивачем, інша частина була надана відповідачеві.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У судовому засіданні представник позивача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланням на відповідні положення законодавства правомірність своїх дій та протиправність рішення Сумської митниці.

Разом з тим Сумською митницею не надано доказів правомірності винесення оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані позивачем та відповідачами по справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської митниці Міндоходів про скасування рішення – задовольнити.

Скасувати рішення Сумської митниці Міндоходів від 09 грудня 2013 року № 805130000/2013/000200/1 про коригування митної вартості.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

З оригіналом згідно

Суддя Л.М. Опімах

Повний текст постанови складено 23 червня 2014 року.