Рішення № 39525761, 25.06.2014, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/224/14

Справа № 470/587/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Міщенка Г.В.,

при секретарі Шелестюк І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ( далі - ПАТ КБ ) «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

05 червня 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 13670 грн. 83 коп. боргу за кредитним договором.

В позовній заяві вказав, що 15 лютого 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику 3800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 36 % на рік на суму залишку заборгованості.

Посилаючись на неналежне виконання умов кредитного договору, позивач просив стягнути з неї станом на 30 квітня 2014 року заборгованість в розмірі 13670 грн. 83 коп., яка складається з 2989 грн. 99 коп. - заборгованості за кредитом, 9553 грн. 66 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штрафу ( фіксована частина ), 627 грн. 18 коп. - штрафу ( процентна складова ).

Представник позивача за довіреністю Корчагіна В.О. у своїй заяві позовні вимоги банку підтримала в повному обсязі, а справу просила розглянути без представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання надала письмову заяву, в якій заперечувала проти задоволення позову банку, посилаючись на пропущення позивачем строків позовної давності, а справу просила розглянути без її участі.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні в ній докази, доходить наступного.

Судом встановлено, що 15 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, який складається із Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою і Тарифів банку, згідно якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 3800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою за користування кредитом 36 % на рік на суму залишку заборгованості, а у випадку прострочення сплати платежів - 72 % на рік ( а. с. 7, 45 ).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 30 квітня 2014 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 13670 грн. 83 коп., яка складається з 2989 грн. 99 коп. - заборгованості за кредитом, 9553 грн. 66 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штрафу ( фіксована частина ), 627 грн. 18 коп. - штрафу ( процентна складова ).

Проте з позовом про стягнення заборгованості ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду лише 05 червня 2014 року та надав Правила користування платіжною карткою, відповідно до п.5.12 яких строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років ( а. с. 42-44 ).

Між тим, вказані Правила стосуються усього спектру фінансових послуг, що надавалися, не містять підпису відповідачки, її реквізитів і відсутня дата їх складання або підпису сторін, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від Заяви позичальника, а тому докази у справі не дають підстав вважати, що підписуючи Заяву відповідачка розуміла положення Правил щодо збільшення терміну позовної давності в 5 років.

Таким чином, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами терміну позовної давності відповідно до вимог, передбачених ст.259 ЦК України, зі змісту якої слідує, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно ч.3, 4 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся до суду з позовом лише 05 червня 2014 року, а тому його вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом в розмірі 2989 грн. 99 коп. знаходяться поза межами строку позовної давності і задоволенню не підлягають, стягненню з відповідачки підлягають 5994 грн. 62 коп. ( 9553,66 - 3559,04 ) заборгованості по процентам, які знаходяться в межах цього строку.

Пунктом 5.10 вказаних Правил передбачено, що в разі порушення строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.

Вирішуючи питання про стягнення штрафу, суд виходить з того, що за змістом ч.2 ст.549 ЦК України, штраф є відповідальністю, яка залежить від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

За змістом цього зобов'язання нарахування процентної ( розрахункової ) частини штрафу пов'язане не з певною подією кредитних правовідносин ( прострочення платежів ), а з фактом звернення з позовом, що не відповідає сутності штрафу як способу забезпечення виконання зобов'язань.

А тому обґрунтованим є стягнення штрафу лише в розмірі фіксованої частини - 250 грн., а не 500 грн. як просить позивач, яка передбачена п.5.10 Правил користування платіжною карткою.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягнення з відповідачки на користь банку, складає 6244 грн. 62 коп. ( 5994,62 + 250 ).

Крім цього, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 111 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на розрахунковий рахунок 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2006 року в розмірі 6244 ( шість тисяч двісті сорок чотири ) грн. 62 коп., з яких 5994 грн. 62 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 250 грн. - штраф ( фіксована частина ).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на розрахунковий рахунок 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, витрати по сплаті судового збору в розмірі 111 грн. 25 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г. В. Міщенко