Ухвала суду № 39525656, 25.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/4080/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 04.10.2013 року № 234/17-206/НОМЕР_1 (а.с. 9-19,70,71).

За висновками акта перевірки Ніжинською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 18.10.2013 року № 0003131702, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 56950,19 грн. за основним платежем та 14237,55 грн. за штрафними санкціями (а.с. 20);

- від 18.10.2013 року № 0003141702, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 53335,00 грн. за основним платежем та 13338,75 грн. за штрафними санкціями (а.с. 22).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, між ФОП ОСОБА_3 та контрагентами-покупцями укладено наступні договори:

- з ТОВ «Олга торг» генеральний договір на виконання робіт та надання послуг від 04.01.2012 року № 04/01/12 (а.с. 41-46);

- з ТОВ «Анікс-Чернігів» генеральний договір на виконання робіт та надання послуг від 15.03.2012 року № 15/03/12 (а.с. 47-52);

- з ТОВ фірма «Орбіта» генеральний договір на виконання робіт та надання послуг від 16.01.2012 року № 16/01/12 (а.с. 53-57);

- з ПАТ «САН ІнБев Україна» генеральний договір на виконання робіт та надання послуг від 29.02.2012 року № М0012РЕК (а.с. 58-66).

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів представником позивача надано: акти прийому-передачі наданих послуг (виконання робіт), ескізні додатки до договорів, виписки по рахунку (а.с. 102-135).

На виконання вказаних договорів ФОП ОСОБА_3 укладено договір з контрагентом ТОВ «Сервісбуд» від 12.04.2012 року (а.с. 35-36).

Реальність виконання вказаного договору підтверджується накладною від 26.04.2012 року № 2, податковою накладною від 26.04.2012 року № 8, рахунком-фактурою від 26.04.2012 року № 18 та випискою по рахунку (а.с. 37-40).

Разом з тим, Для перевірки Книга обліку доходів і витрат підприємця не надана у зв'язку з її втратою, про що ФОП ОСОБА_3 надані письмові пояснення (а.с. 156).

Інших доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій ні під час перевірки, ні в судових засіданнях позивачем та його представником надано не було.

Відповідно до ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Перевіркою правильності визначення валових витрат, відображених платником у декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, встановлено відсутність первинних документів, які підтверджують задекларовані витрати, пов'язані з отриманням доходу протягом періоду, що перевірявся, на суму 347442,55 грн.

За таких обставин, судова колегія визнає, що податкове повідомлення-рішення № 0003131702 від 18.10.2013 року винесено правомірно.

Крім того, відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надані ні під час перевірки ні в ході судового розгляду справи документи, що підтверджують використання у підприємницькій діяльності закупленого металу на суму 266781,10 грн. (без ПДВ).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_3 було завищено податковий кредит (занижено податкові зобов'язання) з податку на додану вартість на суму 53355 грн., в тому числі: в квітні 2012 року на суму 25098 грн., в травні 2012 року на суму 3607 грн., в червні 2012 року на суму 17344 грн., в липні 2012 року на суму 7306 грн. в порушення пп. 198.1, пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0003141702 від 18.10.2013 року прийнято відповідачем правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на встановлене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.