Постанова № 39523720, 19.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 р. Справа №805/6215/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-50

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій», м. Донецьк

до Східної митниці Міндоходів

про скасування рішення від 25 березня 2014 року № 05-70-52/03-1/4114 та зобов'язання надати товарам режим вільної торгівлі

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Костиркіної Г.В. - за дов. від 10.09.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» заявлено позов до Східної митниці Міндоходів про скасування рішення від 25 березня 2014 року № 05-70-52/03-1/4114 про відмову у відновленні режиму вільної торгівлі та зобов'язання надати товарам режим вільної торгівлі за заявою від 7 березня 2014 року № 07-03/14-2.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 7 березня 2014 звернувся до відповідача із заявою № 07-03/14-2 про повернення надмірно сплачених митних платежів внаслідок відновлення режиму вільної торгівлі, але отримав лист відповідача про відмову у відновленні режиму вільної торгівлі від 25 березня 2014 року. Позивач вважає, що відповідач не повідомив про виникнення у нього сумнівів стосовно достовірності відомостей, зазначених у сертифікатах. Також позивач зазначає, що відповідачем порушений порядок проведення перевірки документів, які підтверджують країну походження товарів, та не прийнято рішення відносно країни походження. Стосовно найменування товару, яке відрізняється в графі 31 митної декларації від графи 8 сертифікатів, позивач зазначає, що відповідач не посилається у своїй відмові на закон, яким передбачена обов'язкова відповідність цих граф. Позивач у позовній заяві просив розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування чого зазначає, що митницею не визнані два сертифікати від 13 лютого 2014 року для цілей надання режиму вільної торгівлі відповідно до пункту 9.1 Правил визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди від 20 листопада 2009 року, у зв'язку із тим, що комерційна назва товару, яка визначена у митних деклараціях позивача та сертифікатах, не дозволяє провести однозначну ідентифікацію товару.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25105958.

Відповідно до статті 544 Митного кодексу України (надалі - МК України) основними завданнями, що покладені на органи доходів та зборів є, зокрема такі: забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань державної митної справи, укладеними відповідно до закону; забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії; застосування передбачених законом заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України; здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, на які встановлені заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, а також товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки.

Частиною 1 статті 546 МК України передбачено, що митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 24 МК України бездіяльністю є невиконання органами доходів і зборів, їх посадовими особами та іншими працівниками обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.

Статтею 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно зі статтею 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов'язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Статтею 48 МК України передбачено, що товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України. До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання органом доходів і зборів не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.

Статтею 45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Договором про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року (ратифікований Законом України від 30 липня 2012 року № 5193-VI та набрав чинності для України і Російської Федерації - 20 вересня 2012) встановлено режим вільної торгівлі між Україною та Російською Федерацією.

Відповідно до статті 4 вказаного Договору для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (далі - Правила).

Можливість відновлення режиму вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди за умови одержання належного посвідчення про їхнє походження (надання сертифіката форми СТ-1 та за необхідності інших документів, що підтверджують країну походження товарів) до закінчення 12 місяців з дня реєстрації митної декларації в країні ввезення (крім випадків фальсифікації сертифіката форми СТ-1) передбачена також пунктом 5.4 розділу 5 Правил.

Пунктом 6.7 Правил встановлено, що у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Пунктом 7.4 розділу 7 у графі 11 «Номер та дата рахунку-фактури» зазначаються відомості про рахунок-фактуру або рахунок-проформу, або інший документ, що відображає фінансові та (або) кількісні параметри товару (під час здійснення довгострокових зовнішньоторговельних договорів (угод), коли вантаж надходить від одного й того самого вантажовідправника одному й тому самому одержувачу вантажу, заповнення графи не обов'язкове).

Відповідно до пункту 9.1 Правил сертифікат про походження товарів форми СТ-1 може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі у разі, якщо відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають задекларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого.

12 та 14 листопада 2013 року позивач здійснив митне оформлення товару «парафін нафтовий сірниковий НС» за митними деклараціями № 700140000/2013/024638, № 700140000/2013/024834 відповідно. На момент митного оформлення документів, що підтверджують країну походження позивачем не надано, а тому товар випущено у вільний обіг зі сплатою ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України відповідно до частини 2 статті 48 МК України, що не є спірним між сторонами у справі.

7 березня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 07-03/14-2 з проханням відновити режим вільної торгівлі до товару «парафін нафтовий сірниковий НС» за митними деклараціями від 12 листопада 2013 року № 700140000/2013/024638 та від 14 листопада 2014 року № 700140000/2013/024834. Також, позивачем надано оригінали сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 13 лютого 2014 року № 4 021 001085 (№ 3178494) та № 4 021 001084 (№ 3178494), видані Московською Торгово-промисловою палатою.

Листом від 25 березня 2014 року № 05-70-52/03-1/4114 позивач повідомив відповідача про те, що вищенаведені сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 13 лютого 2014 року не можуть бути визнаними для цілей надання режиму вільної торгівлі товарам, оформленими за митними деклараціями від 12 листопада 2013 року № 700140000/2013/024638 та від 14 листопада 2014 року № 700140000/2013/024834. Відповідач у якості підстави для такого невизнання зазначив, що митницею виявлена невідповідність комерційного найменування товару, зазначеного у графі 8 сертифікатів - «парафин», найменуванню товару, зазначеному у товаросупровідних документах та графі 31 митних декларацій - «парафин нефтяной спичечный НС».

Відповідно до пункту 9.1 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою Урядів держав-учасниць СНД від 20 листопада 2009 року сертифікат про походження товару форми СТ-1 може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого.

Отже, митниця зробила висновок, що сертифікати про проходження товару форми СТ-1 від 13 лютого 2014 року не можуть бути визнаними для цілей надання режиму вільної торгівлі товарам «парафін нафтовий сірниковий НС» за митними деклараціями від 12 листопада 2013 року № 700140000/2013/024638 та від 14 листопада 2014 року № 700140000/2013/024834.

Оскільки, як зазначено вище, найменування товару, визначеного у сертифікатах та митних деклараціях, не дозволяє провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого (товар має різні комерційні назви у сертифікатах та документах, за якими здійснено митне оформлення товару), суд погоджується із висновком митниці щодо відсутності достатніх підстав для направлення мотивованого звернення до вповноваженого органу, що засвідчив наданий сертифікат форми СТ-1. Крім цього, суд зазначає, що направлення таких звернень є правом митного органу країни ввезення, відповідно до статті 45 МК України та пункту 6.7 Правил, а не обов'язком.

Суд зазначає, що пункт 9.1 Правил передбачає можливість не визнання сертифікату походження товару у разі, якщо відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого.

Відповідно до пункту 5.4 Правил стосовно товарів, на які не може бути застосовано режим вільної торгівлі, в подальшому такий режим може бути поновлено за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження (сертифікату СТ -1) до закінчення 12 місяців з дати реєстрації митної декларації в країні ввезення.

Таким чином, митним органом були застосовані наслідки не визнання сертифікату походження товару, як то передбачено пунктом 9.1 Правил, що не потребує наявності сумнівів у відомостях, зазначених у сертифікатах, на направлення відповідних запитів до компетентних органів, що видали сертифікати, у зв'язку із чим право позивача на відновлення застосування режиму вільної торгівлі митним органом у спірних правовідносинах не порушено.

Листом від 25 березня 2014 року позивача відповідачем повідомлено, що питання відновлення режиму вільної торгівлі може бути розглянуте Східною митницею Міндоходів у разі надання ТОВ «Меркурій» нових сертифікатів, замість сертифікатів, не визнаних митними органами країни ввезення (абзац 2 пункту 9.2 Правил). Суд не приймає посилання позивача щодо неприйняття відповідачем рішення про визначення країни походження товарів, оскільки прийняття такого рішення не передбачено Митним кодексом України (2012 року), що був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем в порядку частини 2 статті 71 КАС України доведена правомірність своїх дій та прийнятого рішення, внаслідок чого позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці Міндоходів про скасування рішення від 25 березня 2014 року № 05-70-52/03-1/4114 про відмову у відновленні режиму вільної торгівлі та зобов'язання надати товарам режим вільної торгівлі за заявою від 7 березня 2014 року № 07-03/14-2, відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 червня 2014 року. Постанова у повному обсязі складена 24 червня 2014 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.