Ухвала суду № 39523497, 25.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7427/13-ц 25.06.2014 25.06.2014 25.06.2014

Провадження №22-ц/784/1844/14 Головуючий у суді 1 інстанції - Щербина С.В. Категорія - 34 Доповідач суду апеляційної інстанції - Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

25 червня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю:

- позивачки ОСОБА_3, її представника - ОСОБА_4

- відповідача ОСОБА_5, його представника - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року ухваленого за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

20 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 8 000 грн. та 8 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позивачка вказувала, що 03 травня 2013 року у вечірній час біля будинку № 66 - а по вул. Пушкінська в м. Миколаєві її собаку породи "Чи-хуа-хуа" за холку вкусив собака бійцівської породи "Стаффордширський тер'єр", який належить ОСОБА_5, внаслідок чого її псу були заподіяні тілесні ушкодження від яких він помер, а їй було заподіяно великий психологічний стрес.

Постановою адміністративної комісії адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради від 28 травня 2013 року за цією подією за порушення правил утримання домашніх собак та котів у м. Миколаєві ОСОБА_5 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 154 КУпАП.

Позивач зазначала, що 15 липня 2009 році собаку породи "Чи-хуа-хуа" вона придбала за 700 доларів США та несла витрати на його догляд, заподіяний матеріальний збиток складає 8 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини та заподіяння шкоди внаслідок порушення відповідачем правил утримання собак, позивачка просила про задоволення позову.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивачки матеріальну шкоду у сумі 7 980 грн. та на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків щодо догляду за собакою.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відповідач ОСОБА_5, не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення по даній справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з положень ст. 1187 ЦК України та дійшов висновку, що відповідач, як володілець собаки бійцівської породи, за відсутності умислу потерпілої, не забезпечив безпеки та допустив спричинення належним йому собакою тілесних ушкоджень псу позивачки, від яких собака остатньої померла, а позивачка отримала психологічний стрес. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав, як для відшкодування матеріальної шкоди, виходячи з вартості придбаної собаки позивачкою, так і моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат за догляд собаки, суд виходив з їх недоведеності.

Вказані висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка утримує службових собак та собак бійцівських порід тощо, що є джерелом підвищеної небезпеки та створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 липня 2009 року ОСОБА_3 на підставі письмового договору - угоди придбала у заводчика через Миколаївську обласну кінологічну організацію собаку породи «Чи-хуа-хуа» зі прізвиськом «Зяма» за 700 доларів США.

Вказаний договір - угода у цивільній справі є належним та допустимим доказом, відповідно до положень ст. ст. 59, 64 ЦПК України.

Те, що ОСОБА_3 не зареєструвала в єдиній базі даних домашніх собак і котів свого собаку, не є підставою для того, щоб вважати, що вона не була його власником.

Тому посилання відповідача на те, що позивачка не була власником собаки породи «Чи-хуа-хуа» та ціна придбання тварини явно завищена, є необґрунтованими.

ОСОБА_5 є володільцем собаки «Барон» породи "Стаффордширський тер'єр", на якого видано реєстраційне посвідчення на тварину № 18 від 16 квітня 2014 року.

Отже, відповідач утримує собаку бійцівських порід, що є джерелом підвищеної небезпеки.

03 травня 2013 року о 21 год. 30 хв. у дворі біля будинку № 66 - а по вул. Пушкінська в м. Миколаєві ОСОБА_5 допустив вигул своєї собаки бійцівської породи без намордника, що стало причиною заподіяння тілесних ушкоджень та вподальшому призвело до гибелі тварини позивачки.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами адміністративного провадження та постановою адміністративної комісії адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради від 28 травня 2013 року про визнання ОСОБА_5 винним та притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 154 КУпАП.

Отримання собакою позивачки рваних ран від укусів іншої собаки, які були несумісні з життям, підтверджується довідкою головного лікаря ветеринарної лікарні «Талісман» Петрової Л.Л.

Посилання відповідача на те, що собака позивачки була без намордника та перша вкусила його собаку за лапу, є необґрунтованими, оскільки наявність тілесних ушкоджень у собаки відповідача та їх заподіяння саме собакою позивачки суду не надано та судом не встановлено.

Покази допитаного в суді апеляційної інстанції свідка ОСОБА_8 про те, що собака позивачки перша вкусила за лапу собаку відповідача також не є беззаперечним доказом заподіяння собаці відповідача виявлених у нього ушкоджень собакою позивачки.

Доказів, які б підтверджували те, що шкода було завдана внаслідок умислу позивачки, матеріали справи не містять.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, як володілець собаки бійцівської породи, за відсутності умислу потерпілої, не забезпечив безпеки та допустив спричинення належним йому собакою ушкоджень собаці позивачки породи «Чи - хуа-хуа» від яких вона померла.

Тому дійшов вірного висновку, що ці обставини в свою чергу є підставою для відшкодування ОСОБА_3 матеріальної шкоди (вартості собаки) у розмірі 7 980 грн., оскільки відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки (собаки бійцівської породи) в силу ст. 1187 ЦК України зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

До того ж, суд дійшов правильного висновку про достатність доказів, їх належність і допустимість на підтвердження обставин, на які посилається позивачка, як на підставу для відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн., у зв'язку із чим, правильно стягнув вказану суму з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди позивачу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанцій без змін.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат за догляд за собакою не оскаржувалося, а тому в апеляційному порядку не переглядалося.

Керуючись ст. ст. 303,308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: