Рішення № 39523085, 25.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3074/14 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 643/13763/13-ц Сугачова О.О.

Категорія: договірні Доповідач-Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Гальянової І.Г.

суддів: Бородіна М.М.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 06 лютого 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

11 вересня 2013 року представник позивача звернувсь у суд з позовом в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, задовольнивши вимоги позивача в межах суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11232402000 від 11.10.2007 року в сумі 104635,30 доларів США та витрати по сплаті судового збору в сумі 3441 грн., шляхом проведення прилюдних торгів, за ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 112324 02000 від 11.10.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 11.10.2007 року укладений договір іпотеки, предметом якого є вказана квартира. Позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує зобов'язання за кредитним договором, що змусило Банк звертатись до суду з позовом про стягнення такої заборгованості.

Як на підставу позовних вимог позивач, з посиланням на вимоги ст. 33 Закону України «Про іпотеку», п.4.1. зазначеного договору іпотеки зазначає, що рішенням Московського районного суду м.Харкова від 19.12.2011 року заборгованість за кредитним договором була з відповідача стягнута, однак вказане рішення не виконано у зв»язку з втратою виконавчих листів та відмовою в задоволенні заяви про поновлення строку для пред»явлення виконавчих листів до виконання , а також невиконанням відповідачем взятих на себе зобов»язань за вказаним кредитним договором, в результаті чого станом на 20.08.2013 року позивач має заборгованість за кредитним договором в сумі 104635,30 доларів США, що становить 836 349, 96 грн.

Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності сторін.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2014 року позовні вимоги позивача задоволені. Суд звернув стягнення на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на праві власності, задовольнивши вимоги ПАТ «УкрСиббанк» в межах суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11232402000 від 11.10.2007р., а саме, 104635 (сто чотири шсячі шістсот тридцять п'ять) доларів США, 30 центів, шляхом проведення прилюдних торгів, за ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній сказі ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам.

Відповідач зазначає, що при ухваленні рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та при наявності рішення суду від 19.12.2011 року щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції по суті допустив зміну порядку та способу виконання зазначеного рішення суду, а також зазначає, що договір іпотеки на підставі якого суд першої інстанції звернув стягнення на предмет іпотеки, не містить строку його дії та не містить істотній умови, у зв»язку з чим, на її думку є неукладеним.

Крім того, відповідач зазначає на те, що вона не отримувала вимогу банку щодо виконання зобов»язань в межах договору іпотеки , у зв»язку з чим на її думку, у суду не було підстав для задоволення позовних вимог позивача.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача та представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно до вимог ч.3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права , які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції, з посиланням на наявність зазначених вище укладених між сторонами кредитного та іпотечного договорів, невиконання відповідачем зобов»язань щодо сплати кредиту та процентів за кредитним договором, неможливість виконання позивачем рішення Московського районного суду м. Харкова 19.12.2012 року щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, з посиланням на вимоги ст. ст. 7, 33 Закону України «Про іпотеку» виходив з доведеності позивачем вказаних вимог.

Вказаний висновок суду відповідав наявним у справі доказам, вимогам вказаних норм Закону України «Про іпотеку» та умовам іпотечного договору.

Між тим, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції вказаної справи набрав законної сили Закон України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304 від 03 червня 2014 року пунктом 1 частини 1 якого встановлено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте ( відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов»язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті , та за умови, що :

- таке нерухоме житлове майно використовується як постійне проживання ;

- у позичальника чи власника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого майна не перевищує 140 кв.м.

Таким чином за змістом, вказаний Закон України забороняє примусове стягнення чи відчуження нерухомого майна переданого в заставу чи іпотеку на забезпечення виконання кредитних договорів, отриманих в іноземній валюті.

Згідно до вимог ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність.

В ч.2 ст. 5 ЦК України також встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом»якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Зазначене свідчить про те, що вказаний Закону України пом»якшує цивільну відповідальність особи, оскільки забороняє примусове стягнення чи відчуження заставного чи іпотечного нерухомого майна, в разі невиконання кредитних зобов»язань за валютними кредитами, а тому має зворотною дію у часті.

Як свідчать матеріали справи вказаний іпотечний договір було укладено сторонами в забезпечення виконання відповідачем споживчого кредиту в розмірі 61 000 доларів США , саме в цей день відповідач придбала вказану квартиру у власність на підставі договору її купівлі власності від 11.10.2007 року. Загальна площа вказаної квартири складає 58, 1 кв.м., при цьому доказів того, що відповідач має у власності нерухоме житлове майно, як і доказів того, що вказана квартира не використовується нею як постійне проживання, матеріали справи не містять (а.с.7-13).

Вимоги позивача щодо звернення стягнення на належне відповідачу вказане житлове приміщення за рішенням суду, є видом примусового стягнення, яке забороняється зазначеним вище Законом України.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що не відповідає вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304 від 03 червня 2014 року (п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись ст. ст.303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Московського районного суду м.Харкова від 06 лютого 2014 року.

В задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Укрсиббанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя :

Судді :