Постанова № 39520566, 25.06.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.06.2014 справа №913/476/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Радіонової О.О.при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А. від позивача:не з'явились від відповідача:не з'явилисьрозглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця », м.Дніпропетровськна рішення господарського суду Луганської області від28.04.2014 року у справі№ 913/476/14 (суддя: Старкова Г.М.)за позовною заявою Державного підприємства «Придніпровська залізниця » в особі Відокремленого підрозділу «Дніпровська дирекція залізничних перевезень», м. Дніпропетровськдо Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля», м.Краснодон Луганської областіпростягнення штрафу в розмірі 15205грн. 00 коп. та додаткові збори в розмірі 3735 грн. 70 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» 15205 грн. 00 коп. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній №51080117 масу вантажу у вагоні № 53534137 та 3735 грн. 70 коп. - додаткових зборів.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.04.2014 року по справі №913/476/14 позовна заява задоволена частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» 6082 грн. 00коп. штрафу, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 233 Господарського Кодексу України, 3735 грн. 70 коп. - додаткових зборів та 1827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Дане рішення мотивоване частковою обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 28.04.2014 року у справі №913/476/14, позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2014 року у справі №913/476/14 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що суд не повністю з'ясував обставини, які мають значення по справі та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до невірного прийняття рішення по справі, в частині зменшення штрафу, який на його думку, підлягає до стягнення з відповідача.

Представники сторін в судове засідання 26.05.2014 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Неявка без поважних причин у судове засідання представниківсторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Позивач обґрунтовує свої вимог тим, що у серпні 20113 року Публічне акціонерне товариство «Краснодонвугілля» (далі-Вантажовідправник) зі станції Краснодон Донецької залізниці до станції Запоріжжя Придніпровської залізниці, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжкокс» (Вантажоодержувач) за залізничною накладною №51080117, відправило вантаж у вагоні №53534137, вантаж - концентрат вугільний.

При прибутті вантажу на станцію Чаплине Придніпровської залізниці залізницею здійснена перевірка вантажу у вагоні № 53534137.

Позивач стверджує, що в ході перевірки встановлена розбіжність даних залізничної накладної №51080117 з фактичною масою вантажу у вагоні №53534137, а саме: фактична маса вантажу складає брутто - 92600 кг., вага тари з документу - 22200 кг., нетто - 70400 кг., що більше проти даних залізничної накладної на 1400 кг.

За результатами перевірки 20.08.2013 року залізницею складений Комерційний акт серія АА №044366/112/898, в розділі «Д» якого зафіксовані виявлені розбіжності та зазначено, що навантаження рівномірне на рівні бортів, без скосів та заглиблень. Вантаж маркований із застосуванням катку. Двері, люка закриті, течі вантажу немає (а.с. 12).

За даними акту загальної форми від 20.08.2013 року вагон №53534137 прослідуваний на коліях з причини переваження вантажу понад вантажопідйомності з 18.08.2013 року (17год. 55хвл.) до 20.08.2013 року (19 год. 30 хвл.) та буде досланий (а.с. 14).

За даними основної накладної вагон №53534137 відчеплений (а.с. 9).

При надходженні вантажу у спірному вагоні на станцію призначення Запоріжжя Придніпровської залізниці 23.08.2013 року здійснене контрольне зважування вантажу у спірному вагоні, за результатами якого у розділі Є Комерційного акта АА №044/366/112/898 від 20.08.2013 року залізницею зроблена відмітка про те, що під час перевірки вантажу різниці між цим актом не виявлено (а.с. 12).

Згідно п.п. 2, 12 Правил складання актів дані у комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин та у разі відсутності різниці проти акта попутної станції ставиться про це відмітка.

Отже, дані комерційного акта про виявлене перевантаження вагону з наступним відправленням надлишку по досильній накладній не можуть співпадати з даними при перевірці вагону, відправленого по основній накладній.

На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у вищевказаних залізничних накладних масу вантажу позивачем на відповідача нарахований штраф в сумі 15205 грн. 00 коп. із розрахунку: 3041грн.00коп. х 5 = 15205 грн.00 коп.

Відповідно до ст. 908 Цивільного Кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.3 ст.909 Цивільного Кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі-Статут залізниць) накладна-це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно зі ст.24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Після прибуття вантажу на станцію вантажоотримувача перевізник та вантажоодержувач повинні керуватися приписами Правил видачі вантажу, затвердженими наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р., зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083 (далі -Правила видачі вантажу).

Згідно абзацу 2 п.2.6. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Згідно з п.5.5. розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Згідно п.12 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є"комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено".

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявлялись під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Порядок оформлення відчеплення вагону від групової накладної та його досилання на станцію призначення до основної накладної врегульовано пунктом 6.9 Правил оформлення перевізних документів (в редакції наказу Міністерства інфраструктури від 08.06.2011 № 138), яким встановлено, що у перевізному документі на маршрут або групу вагонів робиться відмітка про відчеплення вагона із зазначенням номерів акта загальної форми та досильного перевізного документа.

Відповідно до п. 6.9 Правил оформлення перевізних документів, у разі відчеплення вагона через його несправність станція, на якій відчеплено вагон, зобов'язана скласти про це акт загальної форми і досильний перевізний документ, за яким вагон направляється за призначенням.

У досильному перевізному документі у графі 20 "Найменування вантажу" робиться відмітка: "Досилається до основної відправки __ (вказуються станція відправлення і станція призначення) N ___", а також вказуються найменування (прізвище, ім'я та по батькові) одержувача та його поштова адреса.

У перевізному документі на маршрут або групу вагонів робиться відмітка про відчеплення вагона із зазначенням номерів акта загальної форми та досильного перевізного документа.

Відомості про відчеплений вагон викреслюються з відомості вагонів. Відмітка про відчеплення вагона засвідчується станцією відчеплення вагонів.

В даному випадку, вагон № 53534137 викреслений з основної накладної №51080117 для подальшого переважування маси вантажу, а не з причини наявності несправностей.

Матеріали справи свідчать про те, що залізницею не дотримано вимог наведених в пункті 6.9 Правил оформлення перевізних документів.

У накладній №51080117 від 20.08.2014 року та у згаданому Комерційному акті відсутня відмітка про видачу вантажу, що прибув за досильною накладною №45173168.

У досильній накладній №45173168, яка датована 18.08.2013 року, відсутня відповідна відмітка, обсяг заповнення якої передбачено у графі 20 досильного перевізного документа.

У графі 49 досильної накладної «Відмітки залізниці» вказано про складання 18.08.2013 року на станції Чаплине комерційного акту № 044366/112, тоді як фактично складено комерційний акт АА №044366/112/898.

Крім того, з наданої позивачем виписки з Книги заліку контрольних переважень вагонів по станції Чаплине ф. ГУ-78 слідує, що переважування вантажу у спірному вагоні залізницею було здійснено 20.08.2013 року, тоді, як у графі «Календарний штемпель станції відправлення» досильної накладної вказана дата - 18.08.2013 року.

Щодо сум додаткових зборів в розмірі 3735 грн. 70 коп., які позивач просить стягнути з відповідача, колегія суддів враховує наступне.

Згідно даних акту загальної форми станції Чаплине №1143 від 20.08.2013 року у зв'язку з затримкою зазначеного вагону, додаткові плати, збори та витрати перевізника склали 3735грн. 70 коп. (з ПДВ), в тому числі:

- 381 грн. 20 коп. - плата за користування вагоном (50 год.);

- 731 грн. 40 коп. - збір за зберігання (2 доби);

- 300 грн. 50 коп. - збір за зважування;

- 141 грн. 20 коп. - збір за телеграфні повідомлення (2 шт.);

- 1558 грн. 80 коп. - збір за маневрові роботи.

Відповідно до ст. 908 Цивільного Кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажу і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів,затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138) відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

Пунктом 2.3. Правил визначено, що у графі 55 "Правильність внесення відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Встановлено, що відправником в накладній № 51080117 зазначено масу вантажу в кілограмах та в графі "Правильність внесення у накладну відомостей" мається підпис відправника, тобто відправник підтвердив правильність внесення відомостей до накладної.

Відповідно до загального правила, встановленого ч. 2 ст. 62 Статуту залізниць остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Проте, статтею 122 Статуту залізниць встановлено, що за неправильне зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 24 Статуту залізниць України також передбачено, що саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

За ст.119 Статуту залізниць вноситься плата за час затримки вагонів на станціях призначення і підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Слід зазначити, що наявними у справі документами не підтверджено необхідність затримання спірного вагону понад дві доби.

Відповідно до п. 4.4 Тарифного керівництва № 1 збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (стаття 24 Статуту залізниць України).

Згідно з п. п. 2, 3 Правил користування вагонами та контейнерами (затв. наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999 р.,) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1).

В даному випадку така відомість в матеріалах справи відсутня.

Згідно із п. 4.3 Розділу 3 Тарифного керівництва збір за маневрову роботу нараховується згідно з п. 1.8. Відповідно до цього пункту збір за маневрову роботу нараховується у разі, якщо ця послуга надається на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту. Такої вимоги, як слідує з матеріалів справи, не надходило.

Відповідно до п. 46 Статуту залізниць України вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

В матеріалах справи відсутні дані щодо надання залізницею послуги зі зберігання вантажу у спірному вагоні після його затримки.

Позивачем нормативно та документально не доведено підстав нарахування відповідачу збору за телеграфне повідомлення, оскільки, як свідчать матеріали справи, таке повідомлення на адресу відповідача не надсилалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 43 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, документи, які залізницею додані до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог, містять суперечливі дані, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції, як належні докази в підтвердження позовних вимог.

Відтак, позивачем не доведено обґрунтованості та безспірності позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» штрафу, нарахованого на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць та додаткових зборів.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального

Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1) Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення господарського суду Луганської області від 28.04.2014 року по справі №913/476/14 - залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Луганської області від 28.04.2014 року по справі №913/476/14 - скасувати.

3) В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення з Луганської області від 28.04.2014 року по справі №913/476/14 штрафу в розмірі 15205 грн. 00 коп. та додаткових зборів в розмірі 3735 грн. 70 коп. - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

О.О. Радіонова