Рішення № 39520391, 17.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3420/14 17.06.14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Зовнішньоторгівельна фірма "ТАСКО-експорт"

про стягнення заборгованості

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Ряба В.В. (дов.№010-01/2075 від 01.04.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Зовнішньоторгівельні фірма "ТАСКО-експорт" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 №910/3420/14 повернуто без розгляду позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Зовнішньоторгівельні фірма "ТАСКО-експорт" про стягнення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 скасовано та матеріали позовної заяви передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2014 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 05.06.2014 року.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 05.06.2014, суд відклав розгляд справи на 17.06.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.

У судовому засіданні 17.06.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, вимоги ухвал суду від 16.05.2014 та 05.06.2014 не виконав, та відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення із відміткою про вручення поштового відправлення, однак відповідач не скористався наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні. (а. с. 120-121; 154-155)

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (позивачем) та Дочірнім підприємством державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Зовнішньоторгівельні фірма "ТАСКО-експорт" (відповідач та принципал за Договором) укладено Договір №151110G23 про надання контргарантії (далі - Договір). (а. с. 36-58)

Предметом даного Договору, відповідно до п.3.1.1 та 3.1.2 є здійснення за погодженням між сторонами та на умовах Договору, операцій з надання безвідкличної контргарантії на користь Банку-гаранта (State Bank of India), та за дорученням, від імені і за рахунок принципала звернення до Банку-гаранта, з метою надання останнім гарантії на користь бенефіціара. Контргарантія видається з метою забезпечення виконання зобов'язань принципала за контрактом.

Сума контргарантії встановлена умовами п.3.2.1 Договору та становить 32994,31 доларів США. Сума контргарантії буде автоматично зменшуватись на суму будь-якого платежу, виконаного банком за контргарантією.

Термін дії контргарантії, відповідно до умов Додаткової угоди №4 від 31.10.2011 до Договору, встановлено до 14.08.2013 року.

На виконання умов Договору, позивачем видано 03.03.2010 банку-гаранту (State Bank of India) відповідну контргарантію №20110G40Е, за якою банк (позивач) безвідклично гарантує сплатити банку-гаранту (State Bank of India) суму, яка не перевищує 32994,31 доларів США, за умови отримання контргарантом ключованим SWIFT-повідомленням від банку-гаранту (State Bank of India) першої вимоги про сплату за цією контргарантією.

Умовами п.3.1.8 визначено, що гарантійним випадком за Договором буде вважатись отримання банком від банку-гаранта вимоги, за якою банк зобов'язаний сплатити банку-гаранту кошти у розмірі платежу, що не перевищує розміру гарантованого контргарантією.

01.07.2013 позивачем отримано від банку-гаранта вимогу про отримання банком-гарантом від бенефіціара вимоги платежу за гарантією, що видана під контргарантію за Договором на суму 32994,31 доларів США.

У відповідності до умов п.5.2.2 Договору, позивач у зв'язку із настанням гарантійного випадку, повідомив принципала про отримання такої вимоги, що підтверджується повідомленням №194-02/4532 від 02.07.2013 року. (а. с. 68-69)

10.07.2013 року позивачем, на підставі вимоги та в порядку передбаченому умовами Договору, здійснено сплату коштів у сумі 32994,31 доларів США за контргарантією на користь банку-гаранта, що підтверджується наявними в матеріалах справи S.W.I.F.T. повідомленням та платіжним дорученням № 18052 від 03.02.2014 року. (а. с. 66-67; 76)

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору, а саме несплатою 32994,31 доларів США, які перераховані позивачем на рахунок банку-гаранту, позивач направив відповідачу вимогу №195-01/4773 від 10.07.2013, у якій терміново просив здійснити погашення заборгованості. (а. с. 77-79)

Оскільки, умовами Договору передбачено нарахування штрафних санкцій за порушення умов Договору, позивачем до стягнення у межах даного спору заявлено також 4153,63 дол.США заборгованості за процентами, 2051,18 грн. заборгованості комісії за управління, 2485,57 дол.США пені за несвоєчасне погашення основного боргу, 123,32 дол.США пені за несвоєчасну сплату процентів, 158,72 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління, 558,64 дол.США 3% річних від суми простроченого основного боргу, 28,05 дол.США 3% річних від суми прострочених процентів, 37,70 грн. 3% річних від суми простроченої плати за управління, 13,05 грн. втрат від інфляції у зв'язку із несвоєчасним погашенням заборгованості за комісією за управління.

Внаслідок того, що відповідачем так і не погашено наявну перед позивачем заборгованість за порушення зобов'язань, прийнятих за Договором контргарантії №151110G23 від 01.03.2010, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ст. 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюється Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 за N 639 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2 розділу 1 Положення гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

В свою чергу, гарантійний випадок - факт порушення принципалом перед бенефіціаром зобов'язання, забезпеченого гарантією, у зв'язку із настанням якого банк-гарант одержує вимогу бенефіціара на сплату коштів відповідно до виданої гарантії з урахуванням умов наданої гарантії та протягом строку дії гарантії.

Згідно з п. 2 розділу 1 Положення бенефіціар - особа, на користь якої надається гарантія, а принципал - особа, за заявою якої надається гарантія/контргарантія.

Згідно з п. 4 розділу 1 Положення банк-гарант/банк-контргарант надає гарантії/контргарантії як у національній, так і в іноземних валютах для забезпечення виконання принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 глави 4 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, має переконатися в достовірності цієї вимоги. У разі отримання вимоги від бенефіціара банк-гарант (резидент) повинен перевірити справжність підписів на вимозі або в разі отримання повідомлення від іншого банку про виставлення бенефіціаром вимоги - перевірити ключі, підписи, формат SWIFT. У разі потреби банк-гарант (резидент) надсилає запит до банку бенефіціара або іншого банку, через який було передано вимогу, для уточнення достовірності цієї вимоги/повідомлення. Банк-гарант (резидент) приймає вимогу, яка відповідає умовам гарантії, надсилає копію цієї вимоги принципалу (разом з копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії) після отримання відповідних уточнень, що підтверджують її достовірність, або до отримання таких уточнень.

Крім того, частинами 1, 2 та 4 ст. 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Відповідно до п. 12 розділу 1 Положення рішення про надання гарантії/контргарантії та умови її видачі приймається банком-гарантом/банком-контргарантом відповідно до своїх внутрішніх положень.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено 01.03.2010 Договір №151110G23 про надання контргарантії, за яким позивач здійснив, на підставі вимоги та в порядку передбаченому умовами Договору, сплату коштів у сумі 32994,31 доларів США за контргарантією на користь банку-гаранта.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором контргаратії, не сплатив перерахованих позивачем на рахунок банку-гаранту коштів у сумі 32994,31 доларів США, у зв'язку із чим позивач направляв відповідачу вимогу №195-01/4773 від 10.07.2013, із проханням здійснити погашення заборгованості, однак коштів від відповідача, станом на момент розгляду спору у суді, позивач так і не отримав.

Відповідно до п.7.7 договору принципал зобов'язаний погасити заборгованість, яка виникла перед банком при настанні гарантійного випадку та сплати банком коштів за контргарантією (виконання зобов'язань за гарантією), у т.ч. сплатити проценти за користування сплаченими банком коштами за контргарантією, згідно з цим договором та відповідно до умов цього договору.

Пунктом 5.2.6 договору передбачено, що у разі настання гарантійного випадку, банк нараховує на основі банківського року проценти за користування сплаченими банком коштами за контргарантією у розмірі 22% річних від суми поточної заборгованості принципала перед банком до часу її погашення.

Проценти за користування сплаченими банком коштами за контргарантією нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за контргарантією із розрахунку фактичної кількості днів у періоді нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті у валюті, в якій банком здійснено перерахування коштів за контргарантією, з 1 по 7 число кожного місяця на рахунок, що буде вказаний додатково. Протягом цього періоду принципалом сплачуються проценти за попередній місяць.

Проценти за останній період нарахування процентів підлягають сплаті принципалом не пізніше наступного банківського дня після повного погашення заборгованості за контргарантією.

При цьому період нарахування процентів означає початковий період, що розпочинається з дати перерахування банком коштів за контргарантією (настання гарантійного випадку) і закінчується останнім днем місяця, за який нараховуються проценти. Будь-який наступний період нарахування процентів у подальшому - кожен календарний місяць до дати повного погашення заборгованості за контр гарантією.

Відповідно до п.4.1.2 договору, за здійснення гарантійної операції принципал сплачує на користь банку такі комісії: комісію за управління контргарантією у розмірі 4% річних від суми контргарантії, в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату нарахування, яка нараховується щомісячно з дати видачі контргарантії на суму поточних зобов'язань принципала із розрахунку фактичної суми, кількості днів періоду користування контргарантією на основі банківського року, але не менше 400,00 грн. щомісяця.

Згідно з п.7.6 Договору, принципал зобов'язаний перераховувати на користь банку комісійні винагороди в розмірі та в терміни, зазначені у статті 4 цього договору, та інші платежі, передбачені цим договором, протягом усього терміну чинності контргарантії та цього договору.

Враховуючи наведені умови Договору, позивачем у зв'язку із невиконанням відповідачем прийнятих за Договором зобов'язань, математично вірно здійснено нарахування 4153,63 дол.США заборгованості за процентами та 2051,18 грн. заборгованості комісії за управління.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено п.8.3 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання принципалом своїх зобов'язань за Договором контргарантії, пов'язаних з наданням та управлінням контр гарантією, принципал сплачує на користь банку пеню. Пеня нараховується на суму невиконаних або неналежним чином виконаних принципалом зобов'язань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується та сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені станом на 31.01.2014 у розмірі 2485,57 дол.США пені за несвоєчасне погашення основного боргу, 123,32 дол.США пені за несвоєчасну сплату процентів, 158,72 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних втрат, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 558,64 дол.США 3% річних від суми простроченого основного боргу, 28,05 дол.США 3% річних від суми прострочених процентів, 37,70 грн. 3% річних від суми простроченої плати за управління, 13,05 грн. втрат від інфляції у зв'язку із несвоєчасним погашенням заборгованості за комісією за управління підлягають задоволенню.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок вищезазначених штрафних санкцій, вважає заявлені позовні вимоги у цій частині, як і в частині основного боргу, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Зовнішньоторгівельна фірма "ТАСКО-експорт" про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Зовнішньоторгівельна фірма "ТАСКО-експорт" (03022, м. Київ, вул. Трутенка, 2; ідентифікаційний код 22971632) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127; ідентифікаційний код 00032112) 32994 (тридцять дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) доларів США 31 цент суми заборгованості за основним боргом, 4153 (чотири тисячі сто п'ятдесят три ) долара США 63 цента заборгованості за процентами, 2051(дві тисячі п'ятдесят одну) гривню 18 копійок заборгованості комісії за управління, 2485(дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять) доларів США 57 центів пені за несвоєчасне погашення основного боргу, 123 (сто двадцять три) долара США 32 цента пені за несвоєчасну сплату процентів, 158 (сто п'ятдесят вісім) гривень 72 копіки пені за несвоєчасну сплату комісії за управління, 558 (п'ятсот п'ятдесят вісім) доларів США 64 цента 3% річних від суми простроченого основного боргу, 28 (двадцять вісім) доларів США 05 центів 3% річних від суми прострочених процентів, 37(тридцять сім) гривень 70 копійок 3% річних від суми простроченої плати за управління, 13 (тринадцять) гривень 05 копійок втрат від інфляції у зв'язку із несвоєчасним погашенням заборгованості за комісією за управління та 6494 (шість тисяч чотириста дев'яносто чотири) гривні 53 копійки судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17.06.2014 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 23.06.2014 року

Суддя К.В. Полякова