Рішення № 39520390, 26.06.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/34/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2014 Справа № 908/1739/14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський інженерно-технічний центр «Контакт» (49006, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Кабардинська, 5)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» (69600, м.Запоріжжя, вул. Теплична, 16)

про стягнення 140197,38 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Ласько Л.Г., довіреність № 15 від 13.01.2014 р.;

від відповідача: Гребенюк Т.В., довіреність № 21/12-юр від 02.04.2014 р.;

До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський інженерно-технічний центр «Контакт» з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» заборгованості за договором підряду № 135 від 14.05.2013 р. в розмірі 140197,38 грн., в т.ч.: 131027,27 грн. основного боргу, 6066,74 грн. пені, 1703,35 грн. інфляційних втрат та 1400,02 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що згідно договору підряду № 135 від 14.05.2013 р. позивачем було виконано роботи з монтажу волоконно-оптичної лінії зв'язку, що підтверджується двосторонньо підписаними актами форми КБ-2в. За твердженням позивача, станом на день подання позову заборгованість відповідача по оплаті виконаних робіт складає 131027,27 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.05.2014 р. порушено провадження у справі № 908/1739/14, присвоєно справі номер провадження № 30/34/14, розгляд якої призначено на 12.06.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

На підставі ст. 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача за його клопотанням розгляд справи відкладався до 26.06.2014 р.

За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримав доводи, викладені у позовній заяві та надав усні пояснення по заявленій до стягнення сумі. Також, до матеріалів справи надано двосторонньо підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки взаєморозрахунків станом на час розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві на позов. Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників» - у відзиві на позов проти наявності заборгованості у визначеній позивачем сумі не заперечує, однак, внаслідок простою на підприємстві не має змоги погасити борг. Посилаючись на складну фінансову ситуацію відповідач просить відстрочити виконання рішення на шість місяців.

В судовому засіданні 26.06.2014 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський інженерно-технічний центр "Контакт" (підрядником, позивачем у справі) та Приватним акціонерним товариством "Завод напівпровідників" (замовником, правонаступником якого є відповідач у справі) укладено договір підряду № 135 (надалі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язався на свій ризик, своїми силами та із власних матеріалів виконати у відповідності із кошторисною документацією роботи, нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкту, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, об'єм яких буде оговорюватися сторонами в додаткових угодах до даного договору, і здати вказані роботи в порядку та у строки, встановлені додатковими угодами, а замовник - надати підряднику (приміщення, площадку), прийняти та оплатити виконані підрядником роботи в порядку та розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього (п. п. 1.1, 1.4 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору строки виконання робіт оговорюються у додаткових угодах.

За визначенням п. 9.1 Договору замовник, отримавши письмове попередження підрядника о готовності до передачі результатів робіт, виконаних по даному договору (етапу договору), зобов'язаний протягом 2-х робочих днів почати їх приймання з моменту отримання повідомлення.

Відповідно до п. 9.2 Договору передача результатів робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється Актом здачі-приймання виконаних робіт, підписаного уповноваженими на це представниками сторін. У випадку відмови однієї із сторін від підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт про зазначається в Акті.

Пунктом 12.9 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення замовником строків перерахування оплати замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми платежу за кожний день прострочення.

За визначенням п. 14.1 Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

01.07.2013 р. сторонами підписано додаткову угоду № 5, за умовами якої підрядник зобов'язався виконати роботи: «Ремонт волоконно-оптичної лінії зв'язку між корпусами 212 і 301», інв. № 301711, загальною вартістю згідно кошторисної документації - 100632,52 грн., в т.ч. ПДВ. За змістом п. 4 Додаткової угоди № 5, замовник протягом 10 днів з моменту підписання додаткової угоди та виставлення підрядником рахунка, перераховує підряднику аванс в розмірі 30189,72 грн., в т.ч. ПДВ; остаточний розрахунок за виконані підрядником роботи здійснюється замовником протягом 20 робочих днів з моменту підписання акта здачі-приймання.

Також, 01.07.2013 р. сторонами підписано додаткову угоду № 6, якою передбачено роботи: «Ремонт волоконно-оптичної лінії зв'язку між корпусами 303 і 302», інв. № 301711, загальною вартістю 65649,64 грн., в т.ч. ПДВ; перерахування авансу в розмірі 19694,88 грн., в т.ч. ПДВ, протягом 10 днів з моменту підписання додаткової угоди, а також остаточний розрахунок протягом 20 робочих днів з моменту підписання акта здачі-приймання.

Як свідчать обставини справи та не заперечується сторонами, свої зобов'язання за договором позивачем виконано в повному обсязі.

Позивачем виконані, а відповідачем прийняті без зауважень передбачені Договором та додатковими угодами № 5, 6 роботи, що підтверджується двостороннє підписаними Актами приймання виконаних будівельних робіт № 2 за жовтень 2013 року на загальну суму 100632,52 грн. (форма КБ-2в) та № 4 за листопад 2013 року на загальну суму 86549,23 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (арк. справи 22-28).

За змістом позовної заяви, в порушення умов укладеного між сторонами Договору та додаткових угод до нього, вартість виконаних підрядних робіт відповідачем оплачено в не повному обсязі.

27.02.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою сплати заборгованості, яка залишена відповідачем без уваги.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» 140197,38 грн. заборгованості за договором підряду № 135 від 14.05.2013р., в т.ч.: 131027,27 грн. основного боргу, 6066,74 грн. пені, 1703,35 грн. інфляційних втрат та 1400,02 грн. - 3% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частинами 1, 2 ст. 882 ЦК України визначено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною 4 цієї статті передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Також, у відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами укладеного між сторонами Договору та додаткових угод до нього розрахунки проводяться шляхом оплати замовником авансу та остаточного розрахунку після підписання сторонами акта прийому виконаних робіт протягом 20 робочих днів.

Обставини справи свідчать, що позивачем виконані, а відповідачем прийняті без зауважень передбачені Договором та додатковими угодами (№№ 5, 6) роботи, що підтверджується двостороннє підписаним Актами приймання виконаних будівельних робіт № 2 за жовтень 2013 року на загальну суму 100632,52 грн. (форма КБ-2в) та № 4 за листопад 2013 року на загальну суму 86549,23 грн. (форма КБ-2в). Жодних зауважень щодо якості виконаних робіт від відповідача на адресу позивача не надходило. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт, всупереч умов Договору та вимог закону, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за Договором, розмір якої становить 131027,27 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін виконаних підрядних робіт суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу за прийняті від позивача роботи відповідачем суду не надано.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2014 р. заборгованість відповідача за Договором перед позивачем становить 131027,27 грн. Представниками сторін підтверджено, що станом на час розгляду справи заборгованість не погашено.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 131027,27 грн. основного боргу за договором і задовольняє їх в повному обсязі.

Крім зазначеної вимоги, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості виконаних підрядних робіт, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6066,74 грн. пені, 1703,35 грн. інфляційних втрат та 1400,02 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 549-551, 611 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначалося вище, пунктом 12.9 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення замовником строків перерахування оплати замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми платежу за кожний день прострочення.

Акти виконаних підрядних робіт підписано 31.10.2013 року, отже, кінцева оплата - 29.11.2013 року. Станом на час розгляду справи заборгованість по оплаті відповідачем не погашено.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього сум пені, інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (період з грудня 2013 року по березень 2014 року, включно), суд дійшов до висновку, в межах заявлених позовних вимог сума в розмірі 1709,35 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає стягненню.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних (період з 29.11.2013 р. по 07.04.2014 р., включно), суд дійшов до висновку, вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 6020,07 грн. пені та 1389,25 грн. - 3 % річних, тому в решті вимог про стягнення пені (46,67 грн.) та 3% річних (10,77 грн.) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 6020,07 грн. пені та 1389,25 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Отже, з підстав зазначених вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - в сумі 131027,27 грн. основного боргу, 6020,07 грн. пені, 1703,35 грн. інфляційних втрат та 1389,25 грн. - 3 % річних. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

20.06.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить відстрочити виконання судового рішення на шість місяців. Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилається на те, що підприємство відповідача з червня 2013 р. знаходиться в простої, продукція не виготовлялася та не реалізовувалася. При цьому зауважує, що 25.02.2014 р. укладено контракт, за яким поставка буде здійснюватися в період з вересня по грудень 2014 року, тобто, грошові кошти на погашення існуючої перед позивачем заборгованості почнуть надходити з вересня 2014 р. До матеріалів поданого клопотання відповідачем надано копії наказів про введення простою та копії контракту і додаткової угоди до нього.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення.

Розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників», проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено про те, що ПАТ «Завод напівпровідників» знаходиться в простої та тяжкому фінансовому становищі. В силу ст. 33 ГПК України відповідач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу надання відстрочки виконання судового рішення. Надання відстрочки виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Відсутність грошових коштів для сплати кредиторських зобов'язань не є достатньо обґрунтованою підставою для надання відстрочки виконання рішення.

Будь-яких доказів в обґрунтування необхідності надання відстрочки виконання рішення, ускладнення його виконання або наявності обставин, які роблять неможливим його виконання відповідачем не надано. Внутрішні наказі підприємства про введення простою не є належним доказом в обґрунтування відстрочки виконання рішення, оскільки не свідчать про збитковість підприємства.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги фінансовий стан обох сторін, строк існування заборгованості перед відповідачем, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення.

Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський інженерно-технічний центр «Контакт» (м. Дніпропетровськ) до Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» (м.Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» (69600, м.Запоріжжя, вул. Теплична, 16, код ЄДРПОУ 31792555, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський інженерно-технічний центр «Контакт» (49006, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Кабардинська, 5, код ЄДРПОУ 13428292 розрахункові рахунки в установах банку не відомі) 131027 (сто тридцять одна тисяча двадцять сім) грн. 27 коп. основного боргу, 6020 (шість тисяч двадцять) грн. 07 коп. пені, 1703 (одна тисяча сімсот три) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 1389 (одна тисяча триста вісімдесят дев'ять) грн. 25 коп. - 3 % річних та 2801 (дві тисячі вісімсот одна) грн. 15 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 30.06.2014 р.