Рішення № 39520384, 25.06.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/33/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2014 Справа № 908/1979/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача: Комунального підприємства "Житлосервіс" Гуляйпільської міської ради Запорізької області (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. III Інтернаціоналу, 62)

про стягнення суми 30768,04 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Букоємський Р.В. (дов. № 14-138 від 13.05.2014 р.);

Від відповідача - Скрипак Р.А. (наказ № 57 від 13.07.2010 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 30768,04 грн., із яких: 18104,85 грн. пені, 3882,90 грн. - 3% річних, 8780,29 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1979/14, справі присвоєно номер провадження 20/33/14, справу призначено до розгляду на 25.06.2014 р.

У судовому засіданні 25.06.2014 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України, умовами договору № 13/2681-БО-13 від 28.12.2012 р., просив стягнути з відповідача суму 18104,85 грн. пені, 3882,90 грн. - 3% річних, суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 8780,29 грн.

Відповідач позов визнав частково на суму нарахованих санкцій у розмірі 2273,12 грн. за січень, 1477,84 грн. - за квітень, 624,28 грн. - за жовтень, 2009,59 грн. - за листопад 2013 р. У письмовому запереченні зазначив, що природний газ в основному (95,9%) закуповується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами. Споживачі - бюджетні установи реєстрували зобов'язання з оплати за газ у казначействі. Таким чином, відповідач є залежним від казначейства щодо отримання коштів за теплову енергію, що, в свою чергу, впливає на можливість проведення розрахунків за енергоносії. Надходження за лютий, березень, грудень 2013 р. здійснювалися у недостатньому обсязі. Просить відмовити позивачу у нарахуванні санкцій за лютий (2177,11 грн.), березень (6498,77 грн.), грудень (15707,32 грн.) у зв'язку з тим, що невиконання договірних зобов'язань було неможливе з причин, що не залежали від відповідача. У підтвердження факту несвоєчасної оплати споживачів відповідач надав копії платіжних доручень, банківських виписок із відміткою банку, які оглянуті судом в судовому засіданні та повернуті представнику відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та Комунальним підприємством «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області (Покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2681-БО-13, згідно з яким продавець зобов'язується передати у 2013 році у власність покупцю природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.п. 1.1 договору). Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціям та іншими споживачами (п. 1.2).

У розділі 5 договору сторони встановили ціну договору. Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу становить 3509,00 грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, ПДВ - 20%, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 4661,74 грн. Додатковою угодою № 1 від 16.07.2013 р. сторони з 01.07.2013 р. змінили ціну за 1000 куб.м газу, до сплати за 1000 куб.м природного газу - 4588,54 грн. Відповідно до п. 5.3 договору у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Відповідно до п. 11.1 договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє у частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Обґрунтовуючи вимоги несвоєчасністю розрахунків за поставлений у період з січня по квітень, з жовтня по грудень 2013 р. включно природний газ за договором № 13/2681-БО-13 від 28.12.2012 р., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Як слідує із матеріалів справи, сторонами у договорі № 13/2681-БО-13 обумовлено порядок здійснення оплати за поставлений природний газ. Відповідно до п. 6.1 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

У матеріалах справи маються підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками акти передачі-приймання природного газу (а.с. 21-27), оригінали яких оглядалися судом у судовому засіданні. Згідно з актом від 31.01.2013 р. у січні 2013 р. був поставлений природний газ в обсязі 118,336 тис.куб.м на суму 551651,19 грн., за актом від 28.02.2013 р. у лютому 2013 р. був поставлений природний газ в обсязі 92,745 тис.куб.м на суму 432352,70 грн., за актом від 31.03.2013 р. у березні 2013 р. був поставлений природний газ в обсязі 87,560 тис.куб.м на суму 408181,61 грн., за актом від 30.04.2013 р. у квітні 2013 р. був поставлений природний газ в обсязі 9,710 тис.куб.м на суму 45265,47 грн., за актом від 31.10.2013 р. у жовтні 2013 р. був поставлений природний газ в обсязі 16,771 тис.куб.м на суму 76954,34 грн., за актом від 30.11.2013 р. у листопаді 2013 р. був поставлений природний газ в обсязі 40,936 тис.куб.м на суму 187836,32 грн., за актом від 31.12.2013 р. у грудні 2013 р. був поставлений природний газ в обсязі 88,985 тис.куб.м на суму 408310,88 грн. Всього відповідачу був поставлений природний газ за зазначений період на загальну суму 2110552,51 грн.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, та підтверджено матеріалами справи, відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю, допустивши при цьому прострочення виконання зобов'язання. Так, відповідно до п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідач, у порушення зазначеної умови договору, розраховувався поступово за кожним актом, з розбивкою суми, належної до оплати; перерахування коштів здійснювалося після 14 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Факт порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором № 13/2681-БО-13 від 28.12.2012 р. суд вважає доведеним, при вирішенні даного спору суд враховує наступне.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України , ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вказана норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права незалежно від виконання боржником основного грошового зобов'язання. При цьому повинна існувати, зокрема, обставина порушення відповідачем строку виконання основного грошового зобов'язання. Як було встановлено судом, відповідач порушив строк виконання грошового зобов'язання за договором № 13/2681-БО-13, за поставлений в період з січня по квітень, з жовтня по грудень 2013 р. природний газ розрахувався несвоєчасно (після строку оплати, встановленого п. 6.1 договору).

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3882,90 грн. за період з 14.02.2013 р. по 28.03.2014 р. включно, згідно з розрахунком. Позивачем розраховано 3% річних по кожному платежу, здійсненому відповідачем, окремо та, відповідно, окремо по кожному акту передачі-приймання природного газу. Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки при визначенні кількості днів прострочення, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочення. Останнє суперечить ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою встановлено, що переказ вважається завершеним із моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача; банк отримувача, в разі надходження суми переказу, зараховує її на рахунок отримувача протягом операційного дня. Таким чином, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення суми 3% річних. Судом здійснено перерахунок, за період з 14.02.2013 р. по 27.03.2014 р. включно 3% річних становить суму 3746,41 грн.

Позивач просить на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 8780,29 грн. за період з квітня 2013 р. по березень 2014 р. включно.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, оскільки до суми боргу за період червень-липень 2013 р., грудень 2013 р., лютий-березень 2014 р. включено інфляційні нарахування за попередній період, що суперечить ст. 625 ЦК України, правовій природі втрат від інфляції, оскільки по суті нараховано інфляцію на інфляцію. Стягненню за заявлений позивачем період підлягає сума 8764,98 грн. втрат від інфляції.

Також позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача на підставі п. 7.2 договору № 13/2681-БО-13 пені в розмірі 18104,85 грн., розрахованої за період з 14.02.2013 р. по 28.03.2014 р. включно.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору, в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім сум заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Факт порушення грошового зобов'язання відповідачем (п. 6.1 договору від 28.12.2012 р.) суд вважає доведеним.

Судом перевірено розрахунок розміру пені, заявленої до стягнення, та встановлено, що при розрахунку пені за деякими актами позивачем допущено арифметичні помилки, аналогічно тим, що і при нарахуванні 3% річних, зокрема, визначено невірну кількість днів прострочення за заявлений позивачем період, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочення, що суперечить ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Зробивши перерахунок, судом встановлено, що до стягнення з відповідача належить пеня в сумі 17453,37 грн. за заявлений позивачем період з 14.02.2013 р. по 27.03.2014 р. включно.

На підставі викладеного, позов задовольняється частково.

Відповідач у письмовому запереченні просив відмовити у нарахуванні санкцій за лютий, березень, грудень 2013 р. на загальну суму 24383,20 грн. через надходження грошових коштів від споживачів (бюджетних установ) не у достатньому обсязі, зазначаючи, що невиконання договірних зобов'язань було неможливе з причин, що не залежали від відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Статтею 617 цього Кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не доказав, що в даному випадку мали місце випадок або непереборна сила. Несвоєчасність фінансування бюджетних установ, які є споживачами теплової енергії (природного газу), та несвоєчасне надходження грошових коштів відповідачу, у підтвердження чого відповідач надавав для огляду платіжні документи, не звільняє сторону господарських відносин (відповідача) від відповідальності за договором № 13/2681-БО-13. Відповідач не позбавлений можливості, за наявності достатніх підстав, звернутися до суду в іншому судовому провадженні щодо стягнення зі споживачів природного газу заборгованості з нарахуванням штрафних санкцій, а також збитків.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлосервіс» Гуляйпільської міської ради Запорізької області (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. 3 Інтернаціоналу, 62, код ЄДРПОУ 35235994) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 17453 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 37 коп., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в розмірі 3746 (три тисячі сімсот сорок шість) грн. 41 коп., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 8764 (вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 98 коп., суму 1779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять) грн. 30 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення складено у повному обсязі 01 липня 2014 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.