Вирок № 39519057, 10.06.2014, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/92/14-к

Провадження № 1-кп/488/72/14 р.

В И Р О К

Іменем України

10.06.2014 року

Корабельний районний суд міста Миколаєва

у складі: головуючого судді суддівКороткова Т.В. Селіщевої Л.І., Федорченка А.А.при секретаріСидоровій Т.А.за участю прокурора:Петрушкової М.А.обвинуваченої:ОСОБА_6захисника:ОСОБА_7потерпілих:ОСОБА_8, ОСОБА_9розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Миколаєва, громадянки України, українки, освіта неповна середня, не одружена, на утриманні знаходиться неповнолітня дитина - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює, місце проживання не зареєстроване, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судима:

- 23.07.2012 року Центральним районним судом міста Миколаєва за частиною 1 статті 185 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень;

- 23.05.2013 року Корабельним районним судом міста Миколаєва за частиною 2 статті 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 (один) рік, на підставі статті 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік;

- 14.11.2013 року Корабельним районним судом міста Миколаєва за частиною 2 статті 190, статтею 71 КК України до штрафу у розмірі 1.000,00 гривень;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, частиною 2 статті 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2013 року, близько 14:00 години обвинувачена ОСОБА_6, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 разом зі своїм знайомим - потерпілим ОСОБА_8 з метою заволодіння, шляхом обману, належним останньому майном, звернулася до нього з проханням надати їй на короткий проміжок часу мобільний телефон, мотивуючи це тим, що її власний розрядився. Потерпілий, вважаючи, що обвинувачена дійсно має намір повернути телефон через декілька годин, передав їй свій мобільний телефон «Nokia-1280» вартістю 250,00 гривень з сім карткою оператора мобільного зв'язку «МТС Україна». Отримавши від потерпілого мобільний телефон, обвинувачена з місця події зникла, заволодівши мобільним телефоном та розпорядившись ним за власним розсудом, спричинивши тим самим потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 250,00 гривень.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена свою вину у вчиненні вказаних вище дій визнала у повному обсязі та повідомила суду, що дійсно, шляхом обману заволоділа телефоном, що належав потерпілому, не маючи наміру його повертати. У вчиненому кається.

Показання потерпілого ОСОБА_8 повністю узгоджуються із показаннями обвинуваченої та підтверджують вищевикладені обставини.

Телефон, що став предметом кримінального правопорушення, 07.07.2013 року виданий обвинуваченою слідчому, визнаний речовим доказом (а.п. 59) та переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_8 (а.п. 60).

У відповідності до частини 3 статті 349 КПК України, з урахуванням думки учасників провадження, судом прийняте рішення про недослідження інших доказів щодо тих обставин, що стосуються даного епізоду, які ніким не оспорюються, тобто усіх вищевикладених обставин. При цьому судом з'ясовано, що учасники провадження правильно розуміють зміст вказаних обставин, сумніві щодо добровільності їх позиції відсутні. Судом також роз'яснено учасникам, що вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, що стосуються даного епізоду, в їх сукупності, суд вважає доказаною вину обвинуваченої у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно та кваліфікує її дії за частиною 2 статі 190 КК України.

Окрім того, 17.11.2013 року, близько 14 години 30 хвилин обвинувачена прийшла до бару «Ластівка», розташованого за адресою: місто Миколаїв проспект Корабелів, 1, маючи при собі кухонний ніж, який знаходився в рукаві одягненої на ній куртки. У вказаному барі обвинувачена вживала алкогольні напої з невстановленими особами. Пізніше, близько 16:00 години цього ж дня до зазначеного бару прийшов потерпілий ОСОБА_9. Зустрівши наглядно знайому йому особу, з якою в той момент вживала алкогольні напої обвинувачена, потерпілий приєднався до неї та невстановлених осіб, з якими також почав вживати алкогольні напої. Близько 18:00 години потерпілий вийшов з бару та збирався йти додому, однак обвинувачена запропонувала йому вступити з нею в статевий зв'язок, на що той погодився і разом з обвинуваченою попрямував до ділянки місцевості, що розташована на відстані 60 метрів від проспекту Корабелів поблизу будівлі фізкультуро-оздоровчого комплексу (ФОК) в Корабельному районі міста Миколаєва. Знаходячись у вказаному місці, обвинувачена розстібнула потерпілому спереду його куртку та сорочку. В цей час потерпілий повідомив обвинуваченій, що йде додому та не бажає вступати з нею в інтимні стосунки та потягнувся за своїм пакетом, який до того поставив на землю, при цьому випадково штовхнув обвинувачену рукою в плече, після чого остання, керуючись умислом, спрямованим на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, нанесла йому один удар в живіт ножем, який до цього знаходився рукаві одягненої на ній куртки, спричинивши тим самим ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкої кишки та її брижі, що супроводжувалася рясною внутрішньою кровотечею, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Після цього потерпілий та обвинувачена разом пішли в сторону бару, йшли повільно протягом приблизно 15 хвилин. Вийшовши на місце, де було увімкнене вуличне освітлення, обвинувачена побачила на шиї потерпілого золотий ланцюг із золотим хрестиком, та керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на відкрите викрадення майна, належного потерпілому, скориставшись тією обставиною, що потерпілий не міг чинити активний опір, відкрито, шляхом ривку, заволоділа належним останньому золотим ланцюжком вагою 24,64 грами, вартістю 11.000,00 гривень, зірвавши при цьому також золотий хрестик, що знаходився за ланцюжку, після чого зникла з місця події, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена пояснила, що 17.11.2013 року вона зі своїми знайомими прийшла до бару «Ластівка», де вживала спиртні напої - пиво та горілку. Знаходячись в барі, познайомилася із потерпілим, після чого вони продовжили разом вживати спиртні напої. Всього обвинувачена знаходилася в барі декілька годин, постійно вживала алкогольні напої, а тому знаходилася у стані алкогольного сп'яніння. Через деякий час, коли потерпілий збирався йти додому, обвинувачена запропонувала йому спуститися в напрямку річки, можливо, для того, щоб та вступити з ним у статеві стосунки, на що той погодився. Відійшовши від бару на відстань приблизно 100-150 метрів, вони опинилися на пустирі, де вона почала його роздягати, розстібнувши йому куртку та сорочку, але потерпілий штовхнув обвинувачену рукою в плече, від чого та присіла, а потім нанесла потерпілому удар ножем, що до цього знаходився у неї в рукаві. Вказаний ніж обвинувачена взяла з дому для того, щоб його наточити, але майстерня була зачинена, а повертатися додому, щоб залишити там ніж, обвинувачена не хотіла. На пустирі було темно, ліхтарі горіли на відстані близько 30 метрів в тій стороні, звідки вони прийшли, вона бачила лише обриси потерпілого. Зрозумівши, що спричинила потерпілому ушкодження, йшла поруч з ним до дороги, десь біля 30 метрів. Вийшовши на світло, побачила, що на обвинуваченому одягнений ланцюжок, зірвала його та пішла, залишивши обвинуваченого самого. Обвинувачений не виглядав знесиленим, але спротиву не чинив. До цього обвинувачена не помічала, що на обвинуваченому одягнутий ланцюжок і не могла помітити, оскільки у барі той був одягнений у сорочку та легку куртку, а коли вони вийшли з бару, було темно. На пустирі обвинувачена розстібнула на потерпілому куртку та сорочку, тому, коли вони вийшли на світло, ланцюжок вже можна було побачити.

Після цього обвинувачена пішла додому до своєї подруги - свідка ОСОБА_11, де в пакеті для сміття залишила ніж, яким вдарила обвинуваченого, який був згодом вилучений співробітниками міліції. Дійсно, як вбачається із інформації, що міститься в протоколі огляду місця події - квартири АДРЕСА_3 від 18.11.2013 року, де мешкає свідок ОСОБА_11, у вказаній квартирі був вилучений ніж, залишений там напередодні обвинуваченою (а.п. 76-78).

Золотий ланцюжок, на прохання обвинуваченої, був зданий ОСОБА_11 до ломбарду, що узгоджується із інформацією, яка міститься у листі ПТ «ЛОМБАРД СКАРБНИЦЯ» № 1563 від 19.11.2013 року (а.п. 132), за що обвинувачена отримала 4.900,00 гривень, частину з яких передала на зберігання ОСОБА_11 В ході досудового розслідування, свідок добровільно видала слідчому грошові кошти, отримані на зберігання від обвинуваченої у кількості 3.000,00 гривень (а.п. 134). Ухвалою слідчого судді на вказані грошові кошти був накладений арешт (а.п. 135), вони були оглянуті (а.п. 136), визнані речовим доказом (а.п. 137) та передані на депозитний рахунок Корабельного РВ (а.п. 138-139).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що у листопаді 2013 року до неї додому прийшла обвинувачена, яка є її подругою, повідомила, що їй подарували розірваний ланцюжок та попросила здати його до ломбарду, а гроші віддати їй, на що свідок погодилася. Гроші в ломбарді отримувала та рахувала обвинувачена. Частину грошей, а саме 3.000 гривень, які були вилучені в свідка, обвинувачена передала їй на зберігання. Характеризуючи особу обвинуваченої, яка тривалий час є її подругою, вказала, що вона має проблеми їз вживанням алкоголю, а окрім того, підтвердила, що на утриманні обвинуваченої знаходиться неповнолітня дитина - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4

Окрім того, винність ОСОБА_6 у скоєні вказаних вище дій, також підтверджується іншими доказами, дослідженими судом.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий суду повідомив, що 17.11.2014 року, прийшовши в бар «Ластівка», зустрів обвинувачену, з якою раніше не був знайомий, вони разом вживали спиртні напої за рахунок потерпілого, протягом вечора він та обвинувачена вжили приблизно по 300 грамів горілки. В барі потерпілий був одягнений у сорочку, яка була розстібнута на два ґудзики та куртку. Коли він зібрався додому, обвинувачена перестріла його на ганку бару, сказала, що бажає йому віддячити та запропонувала вступити з нею у інтимні стосунки, на що потерпілий погодився і вони пішли в бік річки. В руках у потерпілого був пакет, в якому знаходилися речі, які він ніс додому. Пройшовши близько 200 метрів, вони опинилися на пустирі, освітлення на ньому не було, але світила луна і потерпілий добре бачив обличчя обвинуваченої. Обвинувачена розстібнула куртку та сорочку потерпілого, але він вирішив не продовжувати спілкування з обвинуваченою та піти додому, при цьому потягнувся за пакетом, який лежав на землі, при цьому, можливо, штовхнув обвинувачену, внаслідок чого та відхилилася та вдарила його. Зрозумівши, що в нього з живота йде кров, потерпілий вирішив вийти на світло, потерпіла йшла поруч, постійно брала його за руки та говорила не йти нікуди, а коли вийшли на світло, зірвала ланцюжок, на якому знаходився хрестик та пішла, а потерпілий пішов додому, щоб отримати допомогу від рідних. До того, як обвинувачена його вдарила, ножа в неї не бачив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що 17.11.2013 року ввечері потерпілий, який є її чоловіком, прийшов додому, був закривавлений. Вона викликала швидку, а чоловік їй розповів про обставини отримання тілесних ушкоджень, повідомивши, що вказані ушкодження отримав від жінки, з якою познайомився в той вечір в барі «Ластівка».

Як вбачається із інформації, що міститься у протоколі огляду місця події від 18.11.2013 року (а.п. 66-69), на місці події було виявлено речовину темно-бурого кольору, зразки якої взято на марлевий відрізок. Окрім того, братом потерпілого ОСОБА_9 був виданий належний потерпілому одяг - сорочка та штани зі слідами речовини бурого кольору (а.п. 71, 74-75). В ході затримання обвинуваченої було вилучено належну їй куртку з плямами речовини бурого кольору (а.п. 158-159), а в ході огляду квартири свідка ОСОБА_11, як вже зазначалося вище - ніж, що став знаряддям злочину, (а.п. 76-78).

На вказаних марлевому відрізку, куртці та ножі, належних обвинуваченій, брюках та сорочці, належних потерпілому, як вбачається з інформації, що міститься у висновках експерта № 615 від 20.11.2013 року (а.п. 84-85), № 610 від 12.12.2013 року (а.п. 88-89), № 611 від 19.12.2013 року (а.п. 92-93), № 612 від 19.12.2013 року (а.п.96-97), № 618 від 19.12.2013 року (а.п. 100-101) та 189/ц від 29.11.2013 року (а.п. 104-105) виявлено кров людини, походження якої не виключається від потерпілого. Зразки крові для проведення експертизи були попередньо відібрані у потерпілого ОСОБА_9 (а.п. 81).

Вказані предмети були визнанні речовими доказами (а.п. 113, 115), одяг потерпілого переданий йому на зберігання (а.п. 117), а інші предмети зберігаються в камері схову речових доказів Корабельного РВ (а.п. 114, 116).

Відповідно до інформації, що міститься у висновку експерта № 438 від 10.12.2013 року, потерпілому ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкої кишки та її брижі, що супроводжувалася рясною внутрішньою кровотечею, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (а.п. 119-120). В ході пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, потерпілий ОСОБА_9 впізнав фото обвинуваченої, як особи, що спричинила йому вказані тілесні ушкодження (а.п. 121-123).

Ніж, що став знаряддям злочину, як вбачається з інформації, що міститься у висновку експерта № 1 від 06.01.2014 року, до холодної зброї не відноситься та є кухонним ножем, що відноситься до ножів господарсько-побутового призначення (а.п. 110-112). Витрати на проведення експертизи склали 195,60 гривень (а.п. 109).

В ході проведення слідчого експерименту (а.п. 124-131) потерпілий ОСОБА_9 надав пояснення та показав, яким само чином були вчинені обвинуваченою відносно нього протиправні дії. Обвинувачена в ході експерименту підтвердила правдивість показань потерпілого.

В обвинувальному акті ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зазначені як свідки, але в судовому засіданні 05.06.2014 року прокурор заявив про відмову від їх допиту. Оскільки показання даних свідків є доказом обвинувачення, зогляду на те, що кримінальне провадження здійснюється на підставі принципу змагальності, суд не може перешкоджати стороні кримінальному провадженні надавати лише ті докази, які сторона вважає за необхідне дослідити в судовому засіданні.

Органом досудового розслідування за даним епізодом ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України - розбійного нападу, спрямованого на заволодіння майном, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (розбою). Вказане обвинувачення ґрунтується на тому, що обвинувачена, перебуваючи із потерпілим на пустирі та побачивши на його шиї золотий ланцюг із золотим хрестиком, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на заволодіння чужим майном, витягла зі свого рукава куртки кухонний ніж, яким нанесла потерпілому один удар ножем в живіт, спричинивши йому тим самим вищевказані тілесні ушкодження, після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, скориставшись тією обставиною, що потерпілий не міг чинити активний опір, відкрито шляхом ривку заволоділа належним потерпілому золотим ланцюжком та зникла з місця події, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, що стосуються даного епізоду, суд доходить висновку про те, що вони узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей та підтверджують як спричинення обвинуваченою тілесних ушкоджень потерпілому, так і заволодіння нею належним останньому майном. Проте, суд не погоджується із тим, що вказані події пов'язані єдиним умислом обвинуваченої, спрямованим на заволодіння майном потерпілого шляхом здійснення розбійного нападу. Так, суд враховує, що в барі потерпілий був одягнений у куртку та сорочку, а в місті спричинення потерпілому тілесних ушкоджень було відсутнє освітлення, тобто було темно. Показання потерпілого про те, що в барі на його сорочці були розстібнуті два ґудзика і обвинувачена могла бачити на його шиї ланцюжок, а також про те, що місце, де були спричинені тілесні ушкодження, добре освітлювалося місячним сяйвом, в ході судового засіданні не були підтверджені. Окрім того, протягом всього вечора обвинувачена та потерпілий не говорили про вказаний ланцюжок, потерпілий не показував його обвинуваченій, або іншим особам в барі. Також звертає на себе увагу й той факт, що між нанесенням потерпілому тілесних ушкоджень та заволодінням належним йому майном пройшло близько 15 хвилин, весь цей час обвинувачена була поруч із потерпілим, але не здійснювала жодних дій, спрямованих на заволодіння належним йому майном і лише після того, як вони разом вийшли до освітленої вуличними ліхтарями ділянки місцевості, обвинувачена змінила свою поведінку, відкрито заволоділа належним потерпілому майном та скрилася з місця події. Таким чином, висновок про те, що обвинувачена побачила золотий ланцюжок потерпілого до спричинення йому тілесних ушкоджень та завдавала ці тілесні ушкодження із метою заволодіння майном потерпілого, на переконання суду, є припущенням і не може бути покладений в основу вироку суду, адже усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Таким чином в ході судового засідання не були спростовані показання обвинуваченої які свідчать про те, що її дії по нанесенню потерпілому тілесних ушкоджень та дії по заволодінню майном потерпілого єдиним умислом не пов'язані, а умисел на відкрите викрадення майна виник у неї вже після спричинення тілесних ушкоджень, а тому суд не може погодитися із кваліфікацією дії обвинуваченої, здійсненної в ході досудового розслідування.

З іншого боку, враховуючи обрані обвинуваченою знаряддя злочину - ніж, локалізація тілесних ушкоджень - нанесення удару в область живота, суд вважає, що вказані вище обставини переконливо свідчать про наявність у обвинуваченої умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченої у спричиненні потерпілому ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження, а також у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та перекваліфікує її дії з пред'явленого обвинувачення за частиною 4 статті 187 КК України на частину 1 статті 121 КК України (спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження) та частину 2 статті 186 КК України (відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого).

Вивченням особистості обвинуваченої встановлено, що вона повнолітня (а.п. 141), раніше неодноразово судима (а.п. 142, 143-144, 146), нове кримінальне правопорушення вчинила протягом встановленого судом іспитового строку (а.п. 143-144), не одружена, на утриманні має неповнолітню дитину - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.п. 147, 148), перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу зловживання алкоголем (а.п. 150), за місцем проживання характеризується негативно (а.п. 153).

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєних обвинуваченою кримінальних правопорушень (злочинів), які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості (частина 2 статті 190) та тяжких злочинів (частина 1 статті 121, частина 2 статті 186 КК України), сукупність усіх обставин, що характеризують дані злочини, які є умисними, корисливими, насильницькими (частина 1 статті 121, частина 2 статті 186 КК України), особистість обвинуваченої, про що детально вказано вище.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої є визнання нею вини, щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання за частиною 1 статті 121, частина 2 статті 186 КК України у відповідності до пункту 13 частини 1 статті 67 КК України, суд вважає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, суд доходить до висновку про призначення обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі за всіма вчиненими нею кримінальними правопорушеннями (злочинами) у розмірі, що буде достатнім як для покарання обвинуваченої, так і для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченою, так і іншими особами. При визначенні обвинуваченій остаточного покарання суд керується вимогами частини 1 статті 70 КК України.

До призначеного покарання суд на підставі статті 71 КК України частково приєднує покарання у вигляді позбавлення волі, не відбуте ОСОБА_6 за вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва від 23.05.2013 року (а.п. 143-144).

У той же час, покарання, призначене за даним вироком та за вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва від 14.11.2013 року у вигляді штрафу, відповідно до частини 3 статті 72 КК України, виконуються окремо.

18.11.2013 року обвинувачена була затримана в порядку статті 208 КПК України (а.п. 158-159) 19.11.2013 року до обвинуваченої був застосований запобіжний захід у вигляді взяття під варту, який після цього не змінювався (а.п. 160, 161).

Прокурором поданий позов про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 1.472,93 гривень (а.п. 11-13). На доведення позовних вимог прокурором надана довідка-розрахунок № 85 від 18.12.2013 року (а.п. 14, 140) на вказану суму. Вказані позовні вимоги визнані обвинуваченою в повному обсязі.

Відповідно до статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, а якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

За таких обставин суд доходить висновку про задоволення заявленого прокурором позову.

ОСОБА_9 заявлені позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 18.574,20 гривень (3.074,20 гривень - на придбання ліків, 15.500,00 гривень - вартість золотих ланцюжка та хрестика) та моральної шкоди в розмірі 100.000,00 гривень (а.п. 15-17). В якості доказів спричинення матеріальної шкоди потерпілим (цивільним позивачем) подані медичні документи та чеки, що підтверджують той факт, що потерпілим на лікування понесені витрати у розмірі 3.074,20 гривень. Оригінали чеків оглянуті в судовому засіданні, копії приєднані до матеріалів кримінального провадження (а.п. 19-21). Вартість золотих виробів, що стали предметом злочину, не заперечується обвинуваченою та її захисником та узгоджується із інформацією, що міститься у довідці ПП ОСОБА_15 від 26.12.2013 року, в якій вартість одного граму золота 585 проби у ювелірних виробах визначена у розмірі 490,00 гривень (а.п. 133).

В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди потерпілий заявив про те, що у зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями він пережив сильний страх за своє життя, зневірився в людях, порушився нормальний уклад його життя.

Обвинувачена заявлений потерпілим позов визнала частково - в частині відшкодування матеріальної шкоди, а з розміром моральної шкоди не погодилися, залишивши визначення розміру спричиненої її діями потерпілому моральної шкоди на розсуд суду.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В ході судового розгляду доведено що потерпілим дійсно спричинена матеріальна шкода у розмірі 18.574,20 гривень. Окрім того, в ході досудового розслідування, як вже зазначалося вище, було вилучено частину грошей, які обвинувачена отримала під заставу майна, що стало предметом злочину в сумі 3.000,00 гривень. Вказані грошові кошти підлягають переданню потерпілому з метою відшкодування завданої матеріальної шкоди. З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог, що стосуються відшкодування матеріальної шкоди за винятком 3.000,00 гривень, які підлягають переданню потерпілому.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її завдала.

При вирішенні питання стосовно обґрунтованості вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вимог пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України, суд виходить із наступного. Діями обвинуваченої дійсно спричинена потерпілому моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, які останній зазнав у зв'язку із протиправною поведінкою обвинуваченої. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд, у відповідності до частини 3 статті 23 ЦК України враховує характер кримінального правопорушення (злочину), вчиненого обвинуваченою, ступінь її вини, глибину душевних страждань потерпілого, що знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із діями обвинуваченої, вимоги розумності та справедливості, а також майновий стан обвинуваченої, яка на даний час не працює, не має сталих джерел доходів, приходячи, таким чином, до висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 186 КК України та призначити їй покарання:

- за частиною 2 статті 190 КК України - позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

- за частиною 1 статті 121 КК України - позбавлення волі строком на 6 (шість) років;

- за частиною 2 статті 186 КК України - позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання злочинів визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

На підставі статті 71 КК України до визначеного покарання частково приєднати покарання, призначене вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва від 25.03.2013 року та за сукупністю вироків визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 3 (три) місяці.

Покарання, призначене вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва від 14.11.2013 року у вигляді штрафу у розмірі 1.000,00 гривень виконувати самостійно.

Строк відбування ОСОБА_6 покарання рахувати з моменту затримання - 18.11.2013 року.

Запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений на ніж, що став знаряддям злочину (а.п. 106) та грошові кошти, видані свідком ОСОБА_11 - скасувати (а.п. 135).

Речові докази, а саме:

- телефон, що став предметом кримінального правопорушення, залишити за належністю потерпілому ОСОБА_8 (а.п. 60);

- 2 марлевих відрізки, куртку, ніж - знищити (а.п. 113, 114, 115, 116);

- чоловічі сорочку та штани - залишити за належністю потерпілому ОСОБА_9 (а.п. 113, 117);

- грошові кошти у сумі 3.000,00 гривень - передати потерпілому ОСОБА_9 (а.п. 137, 138-139).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати, пов'язані із проведення експертизи на суму 195,60 гривень (а.п. 109).

Позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області задовольнити, стягнути ) з ОСОБА_6 на користь держави в особі фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області (ідентифікаційний код юридичної особи 37992601, р/р 31418544700172 у ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 24060300 1.472,93 гривень (одну тисячу чотириста сімдесят дві гривні 93 копійки).

Позов ОСОБА_9 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 15.574,20 гривень (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні 20 копійок) та моральну шкоду у розмірі 5.000,00 (п'ять тисяч) гривень.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченою, що утримується під вартою - протягом 30 днів з моменту вручення копії вироку.

ГоловуючийТ.В. Коротков СуддіЛ.І. Селіщева А.А. Федорченко