Постанова № 39518292, 16.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2014 р. Справа № 804/5534/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніної О.С. при секретаріСвітці Н.В. за участю: представника позивача - Біднягіної К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2014 року ТДВ «ДЛФЗ «Спектр» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001262201 Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за формою «Р» від 26.03.2014 року про застосування до позивача збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 158 428,00 грн. та штрафних санкцій на суму 79 214,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем вказано про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним, складеним в результаті неналежної оцінки бухгалтерських та податкових документів, невірного застосування норм податкового законодавства України, а тому підлягає скасуванню. Підприємством відповідно до приписів чинного законодавства на підставі первинних документів правомірно сформовано податковий кредит. Збитковість окремої господарської операції не свідчить про збитковість господарської діяльності підприємства та про відсутність мети одержання прибутку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на факти, викладені в акті перевірки. Зокрема, вказував на те, що позаплановою перевіркою встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з ПДВ у вартості реалізованої готової продукції за ціною нижче її собівартості. У зв'язку з порушенням позивачем п.п. 14.1.36 та п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ним завищено податковий кредит з ПДВ у вартості готової продукції, реалізованої за ціною нижче її собівартості.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 17.02.2014 року по 28.02.2014 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТДВ «ДЛФЗ «Спектр» (код за ЄДРПОУ 13422783) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 07.03.2014 року № 956/39/04-03-22-01-08/13422783 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ДЛВ «ДЛФЗ «Спектр» (код за ЄДРПОУ 13422783) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року (а.с.а.с. 10-48).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення п. 198.1 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п.п 14.1.36 та п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого Підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 308 531,00 грн., в тому числі: жовтень 2011 року - 32 483 грн., листопад 2011 року - 9 184 грн., грудень 2011 року - 10 586 грн., січень 2012 року - 14 533 грн., квітень 2012 року - 2 877 грн.,. травень 2012 року - 12 144 грн., липень 2012 року - 4 802 грн., серпень 2012 року - 153 837 грн., вересень 2012 року - 15 395 грн., жовтень 2012 року - 33 915 грн., листопад 2012 року - 1 593 грн., грудень 2012 року - 17 181 грн. (а.с. 34).

За змістом акту перевірки заниження податку на додану вартість мало місце у зв'язку з порушеннями, викладеними в п. 3.2.2. «Податковий кредит» цього ж акту (а.с. 24). Так, на думку податкового органу, позивач не має права на податковий кредит з ПДВ у вартості реалізованої готової продукції нижче її собівартості, в порушення п.п 14.1.36 та п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року ним завищено податковий кредит з ПДВ у вартості готової продукції, реалізованої за ціною нижче її собівартості, всього у сумі 158 428,00 грн. (а.с. 23). За позицією податкового органу, операції з реалізації продукції за ціною, нижчою собівартості, є такими, що знаходиться поза межами господарської діяльності позивача.

На підставі вказаного вище акту перевірки Дніпродзержинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2014 року № 0001262201, яким ТДВ «ДЛФЗ «Спектр» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100, на суму 237 642,00 грн., з яких 158 428,00 грн. - за основним платежем, 79 214,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 61).

Факт реалізації готової продукції у періоді, що перевірявся, за ціною, нижчою собівартості, сторонами не оспорюється. Як пояснив позивач, у 2011 році ним було укладено низку договорів, за якими ТДВ «ДЛФЗ «Спектр» у періоді, що перевірявся, зобов'язаний був реалізувати продукцію за цінами, раніше встановленими договорами.

У справі, що розглядається, фактично спірним є питання правомірності висновків податкового органу щодо неможливості здійснення підприємством реалізації продукції за цінами нижче собівартості та віднесення у такому випадку сум ПДВ, сплачених при придбанні сировини (матеріалів), до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є у тому числі операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, з урахуванням наведених норм, на підставі відповідних підтвердних первинних документів позивач у періоді, що перевірявся, цілком правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в зв'язку із придбанням товарів для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Під час розгляду справи відповідач не заперечував проти того, що позивач придбавав сировину (матеріали) у контрагентів, зокрема, з одержанням належним чином оформлених податкових накладних та відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доводив зворотного, а також не доводив того, що договірні ціни не відповідають рівню звичайних цін.

Також суд вважає, що за своїм змістом поняття «господарська діяльність» є ширшим, ніж поняття «господарська операція». Збитковість окремої господарської операції платника податку автоматично не надає їй статусу операції, вчиненої поза межами господарської діяльності такого платника податку, а також не свідчить про відсутність в діяльності позивача спрямованості на отримання доходу.

Крім того, суд бере до уваги посилання позивача на те, що договори були укладені у 2011 році, а реалізація товару у IV кварталі 2011 року та у 2012 році, коли змінилась ринкова ціна курсу долару, а тому продано нижче ціни собівартості, по ціні, що у договорі.

При цьому, діяльність підприємства взагалі є прибутковою, про що свідчить декларація на прибуток за 2011-2012 роки.

Суд звертає увагу на те, що у відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

Крім того, відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем у процесі судового розгляду справи не доведено правомірності оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) у періоді, що перевірявся, сформував податковий кредит з ПДВ. З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до позивача і штрафні санкції за такі порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001262201 від 26.03.2014 року прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, суд приходить висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001262201 від 26.03.2014 року - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр» підлягають документально підтверджені сплачені судові витрати у сумі 475,28 грн.

Керуючись ст. ст. 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 26 березня 2014 року форми «Р» № 0001262201 про збільшення Товариству з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100, на суму 237 642,00 грн., з яких 158 428,00 грн. - за основним платежем, 79 214,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр» (код ЄДРПОУ 13422783) судовий збір у сумі 475(чотириста сімдесят п'ять),28 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 травня 2014 року.

Суддя О.С. Луніна